Серед українців тих, хто не здатний засвоювати лактозу, не перевищує 13%, а серед євреїв і негрів – 70-80%. Можна написати в паспорті, що ти білорус або німець, можна на обличчя виглядати європеоїдом, але організм не обдуриш. 100% засвоєння молока сьогодні тільки у чистих арійців.


 

Чим відрізняється наш гастроном від гастроному, скажімо, у В’єтнамі, Лаосі, Камбоджі? Головна відмінність у тому, що в цих країнах ви не знайдете на прилавках магазинів молоко. Його там не продають. Його там не п’ють. Його там не роблять.

Причина одна: у місцевого населення молоко не засвоюється організмом.

Радянський географ А. Петренко, багато подорожував по країнах Азії. Він був вкрай здивований тим, що місцеві жителі геть ігнорують такий корисний продукт, як молоко. Корови там не цінуються, їх не доять, в ціні тільки бики, яких використовують у господарстві.

Якось Петренко вирішив все ж таки пригостити своїх азійських друзів молоком. У камбоджійців настало серйозний розлад шлунку, пронос, блювота, лихоманка, вони злягли на кілька днів.

Проблема не в самому молоці, а тільки в одному його компоненті – молочному цукрі (лактозі).

До 1,5 – 3 років усі люди харчуються материнським молоком, але потім настає період нормальної (дефінітивної) їжі. І якщо ми зберігаємо здатність засвоювати молоко (а саме лактозу), то багато інших народів цією здатністю не володіють.

Лактоза – єдиний вуглеводний макрокомпонен молока майже всіх ссавців. У 100 мл коров’ячого молока міститься 4,5 г лактози. Найбільший вміст молочного цукру (7,5 г на 100 мл) у жіночому молоці. Але в ньому порівняно мало жиру. І взагалі, як правило, чим більше в молоці жиру, тим менше лактози, а в дуже жирному (40% – 50%) молоці деяких ластоногих – тюленів, морських левів і тихоокеанських тюленів – лактози немає зовсім. Відомі, до речі, випадки, коли моряки намагались вигодувати коров’ячим молоком підібраного в океані моржонка: в результаті бідолаха мало не загинув від розладу травлення.

Особливість лактози в тому, що вона міститься тільки в молоці і для її засвоєння потрібний спеціальний фермент – лактАза. Його виробляють клітини, розташовані на внутрішній поверхні середньої частини тонкої кишки – тут відбувається розщеплення лактози і всмоктування продуктів її гідролізу: галактози і глюкози.

Що відбувається в організмі у тих, хто не здатний засвоїти лактозу?
Неперетравлена ​​лактоза частково всмоктується в кров і потім виводиться з організму з сечею. Але більша частина лактози потрапляє в товсту кишку, що викликає серйозний розлад роботи травного апарату. У деяких випадках це може призвести навіть до смертельного результату.

Колись вважалося, що всі народи в рівній мірі здатні засвоювати молоко, а випадки його неприйняття списувалися на індивідуальні особливості кожного організму. Однак, в 1965 році Педро Куатрокаскас, Теодор Бейлес і Нортон Розенцвейг (Медична школа ім. Дж. Гопкінса, США) провели порівняльне дослідження здатності засвоювати лактозу у білих і чорних жителів США. Несподівано виявилося, що серед білих число людей, не здатних засвоювати лактозу, не перевищувало 15%, а серед негрів близько 70%.

Ця робота викликала цілу низку досліджень в різних країнах. Було встановлено, що здатність засвоювати молочний цукор у дорослих людей – це не норма для людства, а виняток.

Таку здатність має лише біла раса.

Ті 15% серед білих США, які не засвоюють лактозу, як з’ясувалося, відносяться до змішаного типу (кровозмішення з євреями та іншими неєвропейцями).

Виявилося, що євреї, що живуть в Ізраїлі і США, араби, японці, китайці, ескімоси, південноамериканські індіанці, багато представників народів Африки і так далі не здатні засвоювати МОЛОКО.

А от у європеоїдів з Північної і Центральної Європи (в тому числі і Білорусь) майже 100% засвоювання молока.

Вчені також поставили перед собою завдання встановити, чи можна виробити звикання до молока постійними тренуваннями? Виявилося, це зробити практично неможливо.

З іншого боку, в Африці знайшлися маленькі “острівці” споживання молока. Люди нігерійської народності фулані здатні (на 70%) засвоювати лактозу, а їхні сусіди – ні. Тому самі фулані п’ють свіже молоко, а на ринок вивозять тільки “ноно” – місцевий сорт йогурту, який практично не містить молочного цукру. (До речі, лактозу не містять ні йогурт, ні кефір, тому ці продукти можуть вживати всі народи).

Вчені дійшли висновку, що здатність білої раси і деяких інших народів засвоювати лактозу пояснюється тим, що їхні предки протягом довгого часу займалися скотарством, тоді як для всіх інших народів, що пізнали скотарство лише недавно за історичними мірками, типова лактозна інтолерантність. Чим довше народ знайомий зі скотарством – тим більший відсоток його населення здатний засвоювати молоко.

Ця закономірність особливо чітко проявляється у народностей Африки, де легше простежити за етнічною чистотою людей. Було встановлено, наприклад, що в Уганді серед скотарського племені Туссен лактозу засвоює 80% дорослих, а серед хліборобів ганда – тільки 20%. Точно так само в Нігерії скотарі – фулані РІЗКО відрізняються від своїх сусідів-хліборобів ібо, йоруба і хауса.

Як вважають вчені, здатність засвоювати лактозу, що випадково виникла в результаті мутацій, у скотарів в ході еволюції закріпилася, будучи корисним ознакою. А для людей, що не займалися тваринництвом, ця здатність не мала особливого значення і тому втрачалася.

Засвоювання молока – це, крім аналізу ДНК, мабуть, головний показник чистоти європейської крові.

Чому? А тому, що він йде до самої суті індоєвропейців, до їхньої історії як першого в світі скотарського народу.

Можна написати в паспорті, що ти слов’янин або німець, можна на обличчя виглядати європеоїдом, але організм не обдуриш. 100% засвоєння молока сьогодні ТІЛЬКИ у ЧИСТИХ слов’ян, германців, балтів, нащадків кельтів. І в жодного іншого народу в світі.

І це не просто так. Так у слов’ян, германців, балтів і кельтів молоко називається однаково, одним словом (для прикладу: англійське milk, німецьке Milch, а також melken – доїти). Це – наше древнє загальне індоєвропейське слово з того часу, коли ми були одним загальним народом (3-2 тисячоліття до н. е.). Таким же словом є плуг – по-англійськи plough. 

 

На заході Європи ситуація така: починаючи від Швейцарії (близько 10% неприйняття молока) на південь і захід цей відсоток постійно зростає, відображуючи ступінь присутності неєвропейської крові. Хоча в Древньому Римі і споживали молоко, але кровозмішення з іншими етносами призвело до того, що значна частина італійців молоко не здатна засвоювати. 

Молоко дає ще один, досить несподіваний привід поглянути на наші руські витоки. Руський – це, звичайно, не національність, а поняття над-етнічне. Але сьогодні дуже часто під словом “руський” розуміють слов’янина. Я в слові “руський” маю на увазі взагалі людину Русі – тобто не тільки росіянина Росії, але й білоруса Білорусі, українця України та русина п’ятимільйонної Карпатської Русі (Галичини) – всього близько 210 мільйонов. 

Щодо Білорусі та низки регіонів Західної Росії і Західної України можна сміливо говорити, що тут русифікувалися численні балтські племена. Вони, щоправда, не дуже від слов’ян відрізнялись (балтський і слов’янський мови найспорідненіші, наступний їхній родич – це германські мови). І балти, і слов’яни – це індоєвропейці. 

Складніша ситуація з Новгородом, який був заснований як слов’янська колонія на землі саамів. Саами – це вже не індоєвропейці, хоча вони в Новгородської Русі становили основну масу населення і були всі русифіковані за три перші століття існування Новгорода. Те ж саме стосується далі русифікованих земель Муроми, Москви, Костроми, Калуги, Рязані, Тули – це не тільки по назвах неслов’яни і неіндоєвропейці, вони такі й за етнічним змістом, бо в Русь не гола територія входила, а з усім місцевим населенням. 

У цих центральних регіонах Росії відсоток населення, не здатного засвоювати лактозу, навіть більш високий, ніж у Фінляндії – 18% у Фінляндії і 22% в Золотому Кільці Росії (це в 21 столітті, а спочатку, напевне, було 100% неусвоєння лактози). 

Південніше Рязані (столиці фіно-угорської держави Ерзя, якій підпорядковувалася до приходу русів Московська Русь) лежать землі тюрків: це і половці, і кипчаки, й інші народи з європеоїдними рисами) і залишки більш пізньої Орди. У них здатність споживання лактози ще нижча. 

На Уралі і Доурал’ї, де слов’янської крові ще менше, знижується і можливість засвоювати молоко (до 40%). У Сибір – ще менше, а у бурятів вона взагалі наближається до нуля, як і у китайців. 

Тому, якщо “руський” Росії вам стане доводити, що він слов’янин, але він не п’є молока, не вірте йому

Всі чисті слов’яни стовідсотково п’ють молоко. Разом, звичайно, з балтами, германцями і кельтами – їхніми історичними братами по крові. 

Однак, повинен відразу сказати, що цей тест на індоєвропейські гени важко вважати ефективним. Справа в тому, що людина може не засвоювати молоко й тоді, коли майже всі його предки були індоєвропейцями, але, скажімо, один із предків виявився не-індоєвропейцем, і саме його гени у цієї людини проявилися. Тобто з точки зору генеалогії людина на 98% індоевропеєць, але молока не засвоює. Так само і щодо тих, хто засвоює молоко, але тільки завдяки тому, що колись один з його предків виявився індоєвропейцем. 

Етнографія може показати в цьому зв’язку багато цікавого. Якщо, скажімо, в Білорусі, Україні та Західній Росії в селах молоко споживають споконвіку, в Московській Русі, Поволжі і Доурал’ї молоко прийшло тільки з русифікацією цих фіно-угорських і тюркських територій – через століття. 

Переклад з російської – SD.ORG.UA 

 

Коментар НО: 

Згідно з даними сучасної науки, поширеність несприйняття молока (дефіцит лактази) така: серед росіян – 16%, білорусів – 15%,українців – 13%(найменше), фіннів – 22%, карелів – 20%, вепсів – 20%, естонці – 23%. 
Джерело: Prevalence of the lactase deficiency among the population of the northwestern region of Russia

У німців несприйняття лактози в середньому – 14,8%, у данців – менше 3%, у французів – близько 40%, у швейцарців – 15,6%, у північних італійців – більше 50%, у австрійців – 21%, у чехів та словаків – 12,5%. 
Джерело: Distribution of physiological adult lactase phenotypes, lactose absorber and malabsorber, in Germany

Серед інших народів непереносимість молока становить: іспанці (США) – 53%; балканці (Європа) – 55 %; жителі Криту – 56%; французи південні (Європа) – 65%; греки-кіпріоти (Європа) – 66%; кіпріоти – 70%; сицілійці – 71%; італійці неаполітанці – 84%; іранці (Іран) – 86%; греки – 86,6%; Близький Схід – 90%. 

Євреї мають одні з найвищих показників непереносимості молока: євреї (США) – 68,8%; євреї ашкеназі (Європа) – 70 – 80%; євреї (Британія) – 80%. Азіати (Середня Азія) – 80%; аборигени (Австралія) – 85%; ханти (Сибір) – 86,9%. 

За територіальною ознакою сприйняття молока пов’язане зі Східно-Європейською рівниною, а також з Центральною та Північною Європою (0 – 16%). Непереносиме молоко для жителів Південно-Східної Азії, Америки (індіанці) і Африки (корінне населення) – 70 – 100%. Північні індійці на 27% не переносять молоко, а південні – на 70%. Тобто, чим далі від Східно-Європейської рівнини, тим більше значення показника непереносимості молока. 

Для всього Середземноморського регіону в цілому цей показник плаває в інтервалі від 50 до 70%, тяжіючи до останнього значенням. Для Азіатського регіону показник непереносимості молока знаходиться в межах 70 – 100%, тяжіючи до останнього значенням. Для Американського регіону показник непереносимості молока дорівнює 100%. Для Африканського – 80 – 90%. Тільки в зонах активного змішання африканського населення з прийшлим європеоїдним деякі африканські племена (метисні представники цих народів) отримали ген толерантності до молока. Для Австралійського континенту показник непереносимості молока дорівнює 85% відсотків (у корінного населення), що говорить також про тяжіння до вихідних 100%. Показники Американського континенту (індіанці) – непереносимість 100%. 
Джерело: Для одних молоко – еда, для других – яд.

Джерело: Народний Оглядач

Опубліковано Oleksandr Biletskyi о 21:30