Що робити?

 

Історія київської вчительки Ніни Матвієнко мабуть характерна для нинішньої України ‑ повне безправ’я простої людини. Про події навколо житла учительки та ділянки дорогої землі коло нього пишуть, про це говорять. Однак результату ‑ жодного. Якісь дуже багаті і впливові в Україні люди заповзялися вижити учительку з її будинку і забрати ділянку землі. Методи, які вони для цього використовують, мали би сколихнути суспільство: абсолютно відкритий бандитизм, рейдерство, покровительство силових структур, судове покровительство. Однак лише об`єднання “Свобода” взяло вчительку під свою опіку. Та журналісти активно освітлюють події навколо неї. Байдужість рядових громадян вражає. Ми, які вчилися в школі, мали б шанувати своїх вчителів. Ми, які живуть у державі Україна, мали б розуміти: якщо нелюдам сьогодні зійде з рук свавілля відносно Ніни Москаленко, завтра це саме зможуть зробити з будь ким з нас. Наша байдужість сьогодні принесе нам подібне нещастя завтра.

Що ж робити громадянам держави, в якій плекається бандитизм, рейдерство, безправ”я, незахищеність громадян від сваволі багатших і сильніших? Єдиною відповіддю може бути об”єднання громадян в структури самооборони. Так, як це робили наші предки ‑ втікачі на вільні землі з безправ”я кріпацтва. Вони організовувались в загони самооборони, чим могли озброювались і відстоювали волю і достоїнство своє і близьких перед нападами татар та своїх посіпак. Так само робили громадян в деяких молодих, ще безправних державах.

Є в подіях навколо будинку та ділянки землі київської вчительки ще один аспект: на літо готуєся проведення референдуму із таємничими завданнями можливої зміни конституції, а може і суті держави Україна. Виглядає, що готується також приватизація української ГТС “сім”єю” за підтримки Росією (можливо як плата за референдум з частковою віддачею преференцій на ГТС Путіну). Для прикриття таких дій локальні війни, такі, як з будинком Ніни Москаленко, є добрим відволікаючим увагу громадян фактором. Ви мабуть уже помітили, як тільки власть імущі хотять щось цінне “приватизувати”, перше ‑ збурюють суспільство якоюсь екстраординарною подією. Поки громадяни шарпаються між собою, “приватизація” успішно проходить.

Але розумна поведінка громадян в таких випадках, не піддавання на провокації, не протирічить необхідності самооборони. Остільки міліція, “Беркут”, СБУ, інші силові структури не захищають рядових громадян від сваволі власть імущих, організована самооборона ‑ єдиний порятунок для українців.

Це підтвердили сьогоднішні події в Києві ‑ опозиційний та “антифашистський” мітинги. Складається враження, що фашиствуючі молодчики від партії регіонів та працівники силових структур робили одну справу ‑ залякували громадян, залякували киян. Жорстоке побиття донецькими фашистами журналістки 5-ого каналу мало би залякати інших. Опублікована фотографія молодчика, який бив журналістку. Але його не будуть шукати ‑ невтручання міліції в побиття журналістки (будь-який мужчина захищав би жінку ‑ українські міліціонери видно не мужчини) є гарантом безпеки фашистського бандита.

В Києві сьогодні випробовувався силовий спосіб боротьби з народом ‑ одночасне задіяння фашиствуючих молодчиків та силових структур. Протидією цьому може бути тільки добре організована самооборона громадян. Альтернативи немає. Послідовне руйнування українського парламентаризму не дає можливості громадянам вирішувати свої проблеми через обраних депутатів, тобто законним шляхом. Величезна концентрація влади в одних руках, орієнтація всіх силових структур, судів на одну особу забирають в людей будь-які способи самозахисту крім організованої самооборони.

 

 

0 коментарів “Що робити?”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *