Дві галичанки боротимуться за корону «Міс Світу-2013»

серпня 29, 2013Українці і світ
29 серпня 2013 року 14:52

На конкурсі краси «Міс Світу-2013», який відбудеться в Індонезії наприкінці вересня, змагатимуться дві українки. 21-річна Анна Заячківська з Івано-Франківська представлятиме Україну, а 19-річна уродженка Львова Софія Чорній виборюватиме корону для Канади.

Родина Софії Чорній емігрувала з України, коли дівчині було 4 роки. Зараз галицька красуня навчається в університеті Торонто і хоче стати вчителькою французької мови і літератури. У вільний час працює моделлю. Попри те, що Софія давно не була на батьківщині, вона не забуває свого походження, вільно спілкується українською і знає традиції предків. Дівчина навчалася в українській суботній школі імені Івана Франка. Софія Чорній перемогла у канадському націо-нальному конкурсі краси, що дало їй змогу вийти на сцену “Міс Світу”.

Франківчанка Анна Заячківська (зліва) представлятиме Україну, а колишня львів’янка Софія Чорній (справа) — Канаду.

Руйнування музею митрополита Шептицького – ганьба для львів’ян

серпня 29, 2013Духовність, Культура
Національний музей імені Андрея Шептицького

Національний музей імені Андрея Шептицького

  • Live Journal
РОЗМІР ШРИФТУ

29.08.2013

Львів – Національний музей імені Андрея Шептицького готується до столітнього ювілею, однак жоден захід не запланований у палаці, де сам Шептицький створював музей. Історична будівля на вулиці Драгоманова, 42 перебуває у зруйнованому стані, кілька років тому звідти двічі викрадали цінні експонати.

«Музей не працює» – таке оголошення вісім років висить на брамі музейного комплексу на Драгоманова, 42, колишній вулиці Мохнацького. Саме за цією адресою 13 грудня 1913 року митрополит Андрей Шептицький подарував українському народові національний музей із надією, що він стане культурним і науковим центром. Відкриття музею була важливою подією у житті міста – зібралась уся еліта,оприлюднили вітання Папи Римського.

Національний музей імені Андрея Шептицького

Національний музей імені Андрея Шептицького

Андрей Шептицький у різних кутках світу за власні кошти купував і привозив до Львова твори мистецтва. На Святоюрській горі унікальна збірка давнього українського мистецтва ще у 1903 році займала кілька митрополичих кімнат, тут були ікони і книги – зразки українського книговидання. У 1911 році владика придбав під національний музей палац ХІХ століття (Драгоманова, 42). Будівлю і свій приватний фонд «Церковний музей» митрополит подарував українському народові. Сам формував експозицію музею і його фінансував.

«Ще коли митрополит Андрей був у Добромильському монастирі, разом із братами вони йшли селом Поляна і там якраз розбирали стару дерев’яну церкву, і ці ікони, згідно з давньою традицією, мали спалити, митрополит журився, як багато ікон було знищено. Саме ці перші ікони увійшли в експозицію Національного музею. Митрополит опікувався здібними молодими художниками. У самому приміщенні і біля нього була робітня, де художники працювали. Митрополит, як ніхто, розумів значення ікони, це був не лише витвір мистецтва, але передусім сакральна річ»,– каже працівник Центрального державного історичного архіву України у Львові Оксана Гайова.

Оскільки фонди музею постійно поповнювались, у 30-х роках біля палацу збудували нові приміщення. Андрей Шептицький зумів довкола національного музею об’єднати талановитих людей. Тут бував Іван Франко, Михайло Грушевський, Іван Огієнко, у залах палацу відбулась посмертна виставка видатного галицького митця Модеста Сосенка, славетних митців Галичини. На території музею досі зберігся будиночок, де проживала сім’я  Іларіона Свєнцицького, першого директора музею, який очолював його 35 років.

Будинок Свєнцицьких

Будинок Свєнцицьких

Доступу до музею немає роками

У роки незалежності головну експозицію національного музею перенесли у будівлю на проспект Свободи, де у радянський час був музей Леніна, а за Польщі – музей промислу. Нині це центральне приміщення національного музею, і вже навіть багато львів’ян гадають, що цей будинок подарував Шептицький… Тим часом комплекс, де був створений музей митрополитом, забули. Тут музей не працює від 2005 року, відтак втратив своїх відвідувачів. Не представлено для громади проект ремонтно-реставраційних робіт, не вказано, коли вони почались і коли завершаться,  яка їхня вартість. Український народ, якому Шептицький подарував музей, не має доступу на територію, яка не є приватною власністю.

Така ситуація дивує Андрія Салюка, президента благодійного фонду «Збереження історико-архітектурної спадщини Львова». Він вважає, що дирекція музею мала б радитись із фахівцями, як краще порятувати пам’ятку.

Палац усередині

Палац усередині

У 2005 році Кабмін виділив Львову майже сім мільйонів гривень на ремонтно-реставраційні роботи у музеї на Драгоманова. За нинішніми цінами, це було б близько 15 мільйонів гривень. Начальник міського управління капітального будівництва Ігор Фалюта розповів, як освоювали державні кошти.

«Ми робили електроживлення, тягнули кабелі, змінювали підстанцію, опалення, котельню встановили, замінили дах на будинку Свєнцицьких ( дах замінений частково – ред.), відремонтували будинок, а ще робили замощення території, вирізали дерева, всередині палацу нічого не ремонтували, а ще огорожу зробили», – каже Ігор Фалюта.

Точніше – демонтували стару австрійську огорожу з литих цементних колон і металевих перетинок і вставили неякісну нову, яка розсипалась і нещодавно її ремонтували знову. Загалом ремонт проводиться закрито від громади.

Палац, де розташовувався національний музей, потребує порятунку, бо він руйнується на очах, у чому пересвідчилась кореспондентка  Радіо Свобода. Те, що зроблено, не підтримується. За розповідями працівників, у 2009 році було затоплене фондосховище. Досі не розкриті дві крадіжки понад 200 цінних кахлів і стародруків. Правоохоронці порушили кримінальні справи, але й донині – жодного результату.

У 1913 році тут відкрили національний музей

У 1913 році тут відкрили національний музей

Мінкультури, можливо, виділить кошти

Ігор Кожан, директор Національного музею імені Шептицького, пояснив, що ремонтні роботи припинились у 2008 році через нестачу коштів. «Я постійно звертаюсь до міністерств культури, регіонального будівництва, депутати роблять  запити», – зауважив пан Кожан.

У відповідь на останній запит Мінкультури поінформувало, що у 2014 році на порятунок музею у держбюджеті передбачать кошти.

Заходи до столітнього ювілею створення музею розпочнуться з вересня і триватимуть у головному приміщенні музею на проспекті Свободи. Про стару будівлю стараються не говорити. Біля палацу, на занедбаному подвір’ї планують встановити сучасну копію меморіального бюсту митрополита (бюст виготовлений скульптором Сергієм Литвиненком у 1935 році).

«Елементом відкриття меморіального знаку і буде дотичність до митрополита. Ми встановимо його на місці, де до 1947 року був бюст Шептицького, виготовлений Литвиненком, але який зруйнувала радянська влада. У 1960 році вони там поставили так званий «Світовид»», – розповідає Ігор Кожан (мова про дохристиянську пам’ятку, як вважає дехто з науковців; її демонтаж торік спричинив скандал у музейному середовищі – ред.).

Перенесений Світовид

Перенесений Світовид


Але чи на таку «дотичність» заслуговує засновник музею? Сто років тому митрополит на відкритті національного музею говорив про необхідність збереження української культури. А нині те, що він зберігав, про що піклувався і дарував українському народові, руйнується. Мова не лише про музейний комплекс на Драгоманова, але й про шпиталь Шептицького, де планують зводити багатоповерхівку у зоні ЮНЕСКО, літню резиденцію митрополита у Карпатах, яку, як припускають, пригледіли багатії, занедбаний родинний маєток Шептицьких у Прилбичах, що на Львівщині.


Галина Терещук

В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

Україна надзвичайна: 30 неймовірних фактів про Україну, які ніхто не знав

серпня 27, 2013Без категорії
До дня незалежности! Цікаві факти про нас.
Николай Пырлик розмістив це першим:
Не дивлячись на те, що з усіх боків українцям намагаються довести, що вони ні на що не здатні, що найкращий вихід для них – «валити з цієї країни якомога швидше», що дивитися в Україні немає на що і світові на нас начхати, цифри статистики та факти говорять нам речі абсолютно протилежні.

Найбільша країна, що знаходиться в Європі. Країна, що займає 0,41% світової території суші, в якій мешкає 0,85% населення планети та яка приносить 0,20% світового валового національного продукту. Країна, на території якої зосереджена чверть всіх запасів чорнозему на Землі. Країна, яка входить до трійки найбільших постачальників ячменю, є одним з найпотужніших виробників зерна та разом із Францією, Німеччиною та США є одним з найбільших виробників цукрового буряка. Наша країна входить до сімки найпотужніших у світі виробників рослинної олії, свинини, цукру та картоплі. Сотні видатних українців були та залишаються творцями світової історії. Художники та науковці, політики та композитори, актори та письменники – всі вони дають нам можливість за кордоном чи в себе вдома з гордістю сказати: «Я – українець!»

Перші в світі

Українці, а саме конструкторське бюро Антонова, розробили літак із найбільшою у світі вантажопідйомністю — Ан-225 «Мрія». Спочатку він проектувався для транспортування космічних кораблів. Наразі «Мрія» виконує комерційні вантажні перевезення.

Автор першої в світі Конституції – український політичний і громадський діяч Пилип Орлик. 5 квітня 1710 р. його обрали гетьманом Запорізького війська. У цей же день Пилип Орлик оголосив «Конституцію прав і свобод війська Запорізького». У США Конституцію прийняли в 1787 р., у Франції та Польщі — тільки в 1791 р.

Перший рамковий вулик винайдено в Україні у 1814 р. Петром Прокоповичем. Україна в останні роки впевнено зберігає місце в трійці світових лідерів з виробництва меду. Випереджаючи країни Європи за обсягами виробництва меду в кілька разів, Україна є одночасно першою в світі з виробництва меду на душу населення (1,5 кг).

В Україні найбільші в світі запаси марганцевої руди – 2,3 млрд т, або близько 11% від усього світового запасу.

Найбільші чоловічі монастирі йменуються Лаврами. Статус Лаври мають лише шість монастирів у світі. Три з них знаходяться в Україні. Це Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра в Києві, що отримала цей статус ще у 1598 р., Свято-Успенська Лавра в м. Почаїв і Святогірська Свято-Успенська Лавра на Донеччині.

Найстарішим навчальним закладом Східної Європи вважається Києво-Могилянська академія (1615 р.).

Перша гасова лампа винайдена у м. Львові працівниками аптеки «Під золотою зіркою» Ігнатієм Лукасевичем та Яном Зехом у 1853 р. Того ж року у львівському шпиталі була проведена перша хірургічна операція при освітленні гасовою лампою. Згодом гасова лампа була представлена на міжнародній виставці в Мюнхені, винахід був відзначений там спеціальною грамотою.

Пам’ятники відомому українському поетові Тарасу Шевченку встановлені в 1200 місцях по всьому світові.

Станція метро «Арсенальна» у Києві — найглибша у світі. Вона проходить під землею на глибині 105 м. Станцію біля будівлі парламенту побудували в 1960 р., однією з перших. За деякими даними, у тунелях біля «Арсенальної» є таємні схованки для політичної верхівки.

Український духовий інструмент трембіта — найдовший духовий музичний інструмент у світі.

Найдовший тролейбусний маршрут в світі складає 86 км, а проходить він у Криму між Сімферополем та Ялтою.

Найкоротша головна вулиця серед усіх столиць світу, але в той же час одна з найширших і найгарніших – Хрещатик у Києві. Її довжина всього 1225 м.

Найдавніша відома ученим мапа, а також найстародавніше поселення Homo Sapiens знайдені в Україні: у с. Межиріччя Рівненської області. Їм близько 14,5-15 тис. років. Мапу вибито на кістці мамонта.

Український «Південмаш» (м. Дніпропетровськ) виробляє найбільш екологічні ракетоносії у світі. За їх допомогою у космос відправляють комерційні вантажі у рамках міжнародного проекту «Морський старт».

Унікальні факти в Україні

Першим вищим навчальним закладом в Україні була Острозька колегія, що була заснована у м. Острог князем Костянтином Острозьким у 1576 р. Тоді це були єдині вищі навчальні заклади у східнослов’янському світі.

Найдовша печера України носить назву «Оптимістична» і знаходиться на Поділлі. Це гіпсова печера на глибині 20 м протяжністю 216 км. Найдовша гіпсова печера у світі і друга за протяжністю взагалі, вона поступається лише Мамонтовій печері в США.

В Україні, в містечку Рахові, в оточенні мальовничих Карпат знаходиться географічний центр Європи.

Найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі Юзефін Рівненської області.

Українці зробили найбільший у світі келих для шампанського об’ємом в 56,25 л. Як пити шампанське з такого келиха, поки незрозуміло, але це ще один офіційний світовий рекорд Гіннесса від українців.

Третій найвідвідуваніший у світі Макдональдс знаходиться в Києві біля залізничного вокзалу. Цей заклад незмінно потрапляє до п’ятірки найбільш жвавих Макдональдсів світу.

Територією України пролягав один з найбільших історичних транспортних шляхів — «шлях із варяг у греки» — система річкових шляхів і волоків між ними завдовжки 3 тис. км, що пов’язувала північні землі Давньої Русі з південними руськими землями та Балтійське море з Чорним. Протягом усієї давньої історії Україна-Русь виступала мостом між світами Східної Європи і Давнім Сходом, Європою античною, візантійською і латинською.

Україна посідає четверте місце у світі за кількістю громадян з вищою освітою. Населення України належить до найбільш освічених, а кількість людей з вищою освітою на душу населення — вища за середньоєвропейський рівень.

Цікаві історії / особистості

Пабло Пікассо був у захопленні від робіт української художниці Катерини Білокур (1900-1961). Коли в 1954 р. він побачив її роботи на виставці, то сказав, що вони геніальні і порівняв Катерину Білокур з відомою всьому світові художницею Серафін Луіс.

Одна з найвідоміших у світі різдвяних пісень — це «Щедрик», народна пісня, записана українським композитором Миколою Леонтовичем. Світ знає її як Carol of the Bells або Ring Christmas Bells. На Youtub різні виконання «Щедрика» набирають мільйони переглядів.

Під час англо-бурської війни (Південна Африка) в 1899-1902 рр. командир одного з загонів бурів, українець Юрій Будяк, врятував від розстрілу одного молодого англійського журналіста. Згодом останній допоміг Будяку вступити до Оксфордського університету. В 1917 р. Юрій працював в уряді Української Народної Республіки. В 1943 р. Юрій Будяк помер в радянському концтаборі. Англійського журналіста звали Вінстон Черчилль.

На момент проголошення незалежності в Україні налічувалося 19,4 млн свиней. Сьогодні їх удвічі менше — 8,3 млн. Не дивлячись на репутацію салоїда, середньостатистичний українець з’їдає всього 18 кг свинини на рік. Це втричі менше, ніж звичайний німець.

В Україні поблизу Нікополя, на косі біля р. Лапінки, на одному з рукавів Дніпра можна побачити, а точніше почути явище, що рідко зустрічається у світі, — співучі піски. «Спів» цих, мабуть, найдивніших пісків чути після дощу, коли верхній шар злипається і утворює крихку кірку. Крокуючи нею, можна почути звуки, подібні до свисту повітря, випущеного з автомобільної камери.

В містечку Бердичів (Житомирська область) в костелі Святої Варвари 14 березня 1850 р. місцева красуня Евеліна Ганська була повінчана з Оноре де Бальзаком. У цьому ж містечку тривалий час жив Фредерік Шопен, який крім написання музики також керував роботами з реставрації тамтешнього органу.

Підверстка:

ОЛЕШКІВСЬКА ПУСТЕЛЯ. Одна з найбільших пустель Європи знаходиться саме в Україні.
Олешківські піски складаються із безмежних барханів (тутешні мешканці називають їх «кучугурами») висотою близько 5 м з негустою рослинністю. Знаходяться ці піски у Цюрупінському районі (стара назва Цюрупінська – Олешки), за 30 км на схід від м. Херсон. Дніпровські піски існували здавна, але Олешківська пустеля у нинішньому своєму вигляді з’явилася порівняно нещодавно: через випасання величезних отар овець у ХІХ ст., які знищили траву, звільнилися піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися.
Олешківські піски за температурним режимом та кількістю опадів можна швидше віднести до напівпустель. Влітку пісок нагрівається до 70 градусів. Трапляються тут піщані бурі.
В пустелі на глибині 300-400 м існує прісне підземне озеро з дуже смачною водою. Проте науковці дослідили, що масштабно добувати звідси воду не можна, оскільки рівень води знизиться, і ліси, які насаджені довкола пустелі, не зможуть стримувати піски. До найближчого населеного пункту – близько 7 км.
Раніше в Олешківських пісках знаходився військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбування льотчики з країн Варшавського договору. У зв’язку з цим було обмежено наукове дослідження регіону. І зараз у пісках знаходиться значна кількість снарядів, що не розірвалися.

МУЗИКА ДУШІ. Українські народні пісні спонукали багатьох композиторів до написання світових музичних шедеврів
В основі композиції Summertime — арії, яку написав Джордж Гершвін у 1935 р. для опери «Поргі та Бесс», однієї з найвідоміших пісень у світі — лежить українська колискова «Ой, ходить сон коло вікон». Цю композицію Гершвін почув у Нью-Йорку у виконанні Українського Національного Хору під керівництвом Олександра Кошица. Почув — і написав одне з найгеніальніших і найвідоміших джазових творінь. З моменту написання композиції її виконали безліч виконавців, але найвідомішим лишається Summertime у виконанні Луї Армстронга, Елли Фіцджеральд, а також Чарлі Паркера.

НАЙКРУТІШИЙ УКРАЇНЕЦЬ. Українського пауерліфтера Дмитра Халаджі внесено до Книги рекордів Гіннесса, як автора більш ніж двох десятків рекордів.

2005 р. — дворазовий рекордсмен книги рекордів Гіннесса: 1 — «Камінь Бібона» (підняв мізинцем однієї руки камінь вагою 152 кг); 2 — «Чортова кузня» (поклав на груди 3 бетонних блоки вагою 700 кг, які були розбиті кувалдами, лежачи на цвяхах).
2005 р. — рекордсмен книги рекордів Росії (підйом лівою рукою вгору двох гирь вагою 122 кг; забивання цвяхів у дошку товщиною 4 см голою рукою на час — 15 цвяхів за 1 хвилину).
2006 р. — рекордсмен книги рекордів України та Росії («Хрест»: утримання на витягнутих в сторони руках гирь вагою по 64 кг протягом 4 секунд — так званий «тест Піддубного»).
2006 р. — встановлено 7 світових рекордів на Всесвітньому гирьовому марафоні в Мінську («Хрест Гокеншміта» — 7 раз порушено на мізинця з гирями по 32 кг; «Хрест Гокеншміта» — 1 раз порушено на мізинця з гирями по 48 кг; жим правою рукою двох гирь загальною вагою 92 кг, 8 повторень; жим двома руками чотирьох гир загальною вагою 112 кг, 15 повторень; підйом однією рукою ваги 110 кг вгору і жим другою — 48 кг; жонглювання 80-кілограмовою гирею на 5 кидків; поштовх на мізинці однієї правої руки людини вагою 110 кг на 20 повторень).
2006 р. — 2 рекорди для книги рекордів України: кидок на шию штанги вагою 150 кг (одне повторення) і штанги в 50 кг на 51 повторення.
2006 р. — 3 рекорди для книги рекордів України: 1) згинання арматурного прута діаметром 23 мм і довжиною 120 см зубами, 2) забивання голою рукою 5-ти цвяхів у дошку діаметром 4 см через лист бляхи 0,7 мм, 3) поштовх лівою рукою двох людей загальним вагою 147 кг, 3 повторення.
2007 р. — рекорд Книги рекордів України — підняв трубу вагою 860 кг, а через 10 хвилин — ще одну, 1022-кілограмову. Тим самим він побив 300-літній світовий рекорд британця Томмі Тофіана, який підняв три бочки з водою загальною вагою 800 кг.

ТРОЯНДА У ВОЛОСІ. Волосина просвердлена по довжині та відполірована зверху і всередині до прозорості. У середину волосини вставлено виготовлену гілочку троянди, товщина якої 0,05 мм.
Українець Микола Сядристий хоч і не шульга, але підкував блоху та зробив ще величезну кількість неймовірних витворів мистецтва. Творчість цього майстра затвердила у світі появу нового поняття – «мікромініатюра», якого раніше не було ні в енциклопедіях, ні у словниках. Мистецтво Миколи Сядристого обійшло всі континенти, залишаючи незабутнє враження серед глядачів різних країн світу. Найбільш повно його твори представлені в Московському політехнічному музеї, у постійній експозиції мікромініатюр в Києво-Печерському заповіднику і в Музеї мікромініатюр в Князівстві Андорра.

ЧУДО СВІТУ. У Чорному морі виявили єдину в світі підводну річку
Британські вчені знайшли на дні Чорного моря єдину в світовому океані підводну річку. Це відкриття зробили вчені з університету англійського м. Лідс, які проводили тут наукові дослідження. З’ясувалося, що довжина річки становить 37 морських миль, ширина – більше півмилі, а швидкість течії води – 4 милі на годину (близько 7,5 км/г). Було також відзначено, що річка переносить колосальні обсяги води – 22 тис. кубічних метрів на секунду. Якщо б ця річка перебувала на суші, то, посідала б шосте місце в світі за цим показником. Водний потік утворений проникненням через протоку Босфор більш солоної води Мармурового моря в менш солоне середовище Чорного моря. Таким чином, вода в річці відрізняється високою концентрацією солі.

Навчальну дисципліну “фізика” збираються вилучити зі шкільної програми. Разом з “біологією” та “хімією”

серпня 26, 2013Українські проблеми. Освіта

Костянтин Матвієнко Політичний експерт

26 серпня 2013, 13:11

 Міністерство освіти має намір спростити шкільну програму, видаливши з неї ряд предметів. Раніше вже зі шкільного курсу вилучили “астрономію”. Це призвело до кричущої необізнаості випускників шкіл з будовою Всесвіту. Вилучаючи “фізику”, “хімію” та “біологію”, чиновники унеможливлять формування в школярів наукового світогляду, створять покоління невігласів, де поширюватимуться усілякі забобони та містичні антинаукові погляди на світобудову. Це просто знищить авторитет інституту “школа” у суспільстві. Така освіта просто не може бути обов’язковою, як того вимагає Закон.

Нижче подаю лист до мінстра Д. Табачника від Українського фізичного твоариства з цього приводу:

“Міністрові освіти і науки України

Д. В. Табачнику

Шановний Дмитре Володимировичу!

Спільнота фізиків держави, об’єднана в Українське фізичне товариство (УФТ), з великою тривогою сприйняла той факт, що оприлюднений МОН для обговорення проект Концепції профільної освіти у старшій школі вже не передбачає вивчення фізики як обов’язкового предмета в 10-11 класах.

Ключовим елементом удосконалення системи освіти є вибір дисциплін, обов’язкових для вивчення всіма школярами незалежно від обраного профілю навчання. Ми переконані: фізика є основою сучасних знань, які призвели до всеохоплюючої науково-технічної революції, і володіння її основами потрібне будь-якій освіченій людині. Вивчення фізики в жодному разі не може бути замінене вивченням передбаченого проектом Концепції інтегрованого курсу “природознавства” (фізика, хімія і біологія разом в обсязі 3 годин на тиждень). Курс природознавства доречний у молодших класах, але спроба поєднати в одному курсі такі фундаментальні дисципліни на рівні старшої школи призведе (окрім можливості звільнення “зайвих” учителів-предметників) лишень до того, що учні відтепер не матимуть системних знань ані з фізики, ані з хімії, ані з біології.

Це негайно спричинить падіння інтересу до відповідних спеціальностей, а також до напрямків природничо-наукового та інженерного профілю у вищих навчальних закладах (при тому, що й сьогодні держава відчуває гостру недостачу кваліфікованих інженерів, технологів, техніків тощо). Це також неминуче призведе до різкого зниження рівня вітчизняних наукових досліджень у тих напрямках, де Україна досі має достатньо сильні позиції на світовій арені.

Тому, виходячи з величезного значення фізики (а також хімії та біології) для формування сучасного наукового світогляду молодої людини, підготовки кваліфікованих і конкурентоспроможних фахівців з широкого спектру напрямків, просимо Вас при доопрацюванні відповідного проекту зберегти на рівні 10-11 класів обов’язкове вивчення фізики, хімії та біології як окремих предметів в обсязі не менше 5 годин на тиждень (2 год. для фізики, 2 год. для біології і 1 год. для хімії).

Це звернення УФТ підтримане також Українською астрономічною асоціацією, очолюваною академіком Я.С.Яцковим.

З повагою,

Президент УФТ М.В.Стріха”

Молодь Росії соромиться українського походження – діаспора

серпня 26, 2013Українці і світ


26.08.2013Галина Терещук

Львів – Близько двох мільйонів українців проживають у Росії. Це найчисельніша українська діаспора у світі. У Росії майже сто різних українських організацій, але немає єдиної централізованої. Російська влада блокує реєстрацію Українського конгресу Росії. Російські українці кажуть, що стали заручниками політичних протистоянь. Як живеться українській діаспорі Росії?

Родина етнографа Василя Бабенкa походить з Чернігівщини і вже більше ста років проживає у Росії. Він народився у Башкирії в українському селі. Пригадує, що на цій території була справжня мала Україна, яка нараховувала сімнадцять українських поселень.

«Українська пісня заклала у мені український дух, який дає мені, з одного боку, сили жити, а з іншого боку – відбирає спокій у моїй душі. Я дуже переживаю за Україну.

Українська діаспора в Росії – «терра інкоґніта» і для України, і для світового українства
Василь Бабенко

​​Українська діаспора в Росії – «терра інкоґніта» і для України, і для світового українства. До того ж сама діаспора не розуміє, що треба об’єднуватись, а не ділитись через певні погляди. Бо цими чварами користаються російські сили, які роблять все, щоб розпорошити українців. Закрито дві загальноросійські організації українців, був скандал з бібліотекою. Прикро, що не реєструють Український конгрес Росії, як єдину українську організацію і для цього знаходять різні формальні причини», – наголосив Василь Бабенко.

Українцям Росії відмовляють у реєстрації організації

Об’єднання українців Росії було ліквідоване торік, Федеральну національно-культурну автономію українців Росії закрито у 2010 році, але під такою ж назвою у 2012 була створена, без згоди більшості представників української діаспори, нова організація, яку українці вважають фальшивкою і провокацією. А тому вимагають від російської влади зареєструвати Український конгрес Росії, який міг би увійти до Світового конгресу українців. Втім Мінюст Росії відмовляє у реєстрації.

Попри те, що до 2015 року діє державна програма підтримки українців у Росії, але реально вона не працює, каже Василь Бабенко. У Башкортостані у трьох російських школах викладають для дітей з українських родин українську мову і літературу, працює три українські недільні школи. А ось на Далекому Сході, де проживає 250 тисяч громадян Росії, які визнають себе українцями, немає жодної недільної школи, не кажучи вже про загальноосвітні школи з викладанням української.

За останні двадцять років на Зеленому Клині кількість людей, які ідентифікують себе українцями, зменшилась у чотири рази
В’ячеслав Чорномаз

​​За останні двадцять років на Зеленому Клині кількість людей, які ідентифікують себе українцями, зменшилась у чотири рази, наголосив В’ячеслав Чорномаз, історик, заступник голови Центру української культури «Горлиця» у Владивостоці. Його прадіди виїхали у Росію з Сумщини перед Другою Світовою війною.

«Причина в тому що відсутні умови для збереження національної ідентичності. Для Росії типово українцями є люди, які приїхали з України, а їхні діти втрачають українську свідомість», – каже історик з Росії.

Росія порушує права нацменшини

Українська діаспора у Росії не має україномовного видання, не може переглядати українські телеканали. У церквах богослужіння не ведуться українською мовою. Російська влада проводить політику щодо створення негативного іміджу українців через ЗМІ. Протистояння між двома державами стає причиною того, що чимало людей соромляться свого українського походження.

Сьогодні українці, громадські активісти відчувають до себе дуже ще й ретельну увагу з боку російської влади, каже Любов Дяченко, керівник незареєстрованого Українського конгресу Росії.

«Ми відчуваємо, що почастішали перевірки, що зал десь не дали на наш захід, все це так відбувається ніби й неофіційно. Відносини між Росією і Україною погано впливають і на нашу громадську діяльність», – говорить Любов Дяченко, яка 35 років проживали в Якутії, а зараз живе у Москві.

Представники української діаспори розповіли Радіо Свобода, що опинились немов у зачарованому колі – Україні байдуже як вони почуваються у Росії, самі ж російські українці більше дбають про життєві проблеми і заробіток, а не збереження української мови чи традицій, а Росія не зацікавлена у тому, щоб українці збереглись як один з найчисельніших етносів. Нині громадські організації українців тримаються лише на ентузіазмі людей переважно старшого віку.

Російська влада постійно вимагає від України дотримання прав росіян в Україні, натомість українська влада мала б теж навчитись відстоювати права своїх громадян у Росії, наголошують діаспоряни.


Радіо Свобода © 2013 RFE/RL, Inc. | Всі права застережені.

bigmir)net  хиты 14684 хосты 10052

З Днем Незалежності України!

серпня 23, 2013Без категорії

Завтра українці будуть відзначати 22-у річницю Незалежності Держави Україна.

Сьогодні ‑ День Державного Прапора України.

Соціологи хваляться ‑ число прихильників незалежності України зростає.

А що ж робиться навколо нас?

Американське посольство вразило українським вишиванковим привітанням громадян України з цим великим святом.

Російські прикордонники (може спеціально до цього свята) вбили в Азовському морі чотирьох українських рибалок і терирозують п’ятого, який вижив.

Росія (до Дня Незалежності?) блокує експорт українських товарів в Росію. Обіцяє, що це лише початок. Дальше піде розрив багатьох економічних зв’язків між Україною і Росією. (Ти бач, захотіли українці асоціації з Європою! Нє разрєшім!).

У Донецьку “невідомі” спалили українські державні прапори коло державної установи.

У Раві Руській “невідомі” знищили пам’ятник УПА.

У Новоград-Волинському “невідомими” побитий і пограбований координатор “Врадіївської ходи” Василь Любарець.

У столиці незалежної держави Україна Києві в кафе “Кофе Хауз”, яке належить до російської мережі кафе, відмовляються обслуговувати відвідувачів українською мовою та насміхаються над мовою і відвідувачами, тобто принижують українців.

У виданні Зоря-місто, заснованому Дніпропетровською обласною радою, у кросворді поміщено питання про “столицу хохлов” (відповідь ‑ Київ). Газета публікується один раз на тиждень російською мовою.

На матчі Шахтар (Донецьк)-Динамо (Київ) “невідомі” молодики “спортивної статури” організували кричалку “дави хохлов”.

На 22-у річницю своєї незалежності ми виявилися в стані холодної війни з Росією. Ця війна перенесена на українську територію за використанням залишених тут осередків КГБ, новостворених молодіжних груп російських фашистів, створених напевно партією регіонів груп штурмовиків-тітушок і всієї промосковської п’ятої колони. Теперішня промосковська влада в Україні займає відверто антиукраїнську позицію.

Залишається побажати українцям з нагоди великого свята Дня Незалежності України нарощувати м’язи, об’єднуватися, створювати структури самооборони і нарешті стати державотворчою нацією на своїй власній землі з усіма ознаками такої нації ‑ відповідальністю, принциповістю, дієвістю, рішучістю, настроєністю на майбуття.

 

 

 

У кав’ярні нагрубіянили українцю: інструкція вимагає говорити російською

серпня 23, 2013Політика

23.08.2013
У мережі кав’ярень “Кофе Хауз” діє інструкція для персоналу, яка вимагає спілкуватись у кафе російською мовою.

Про це на своїй сторінці у Facebook написав бізнесмен Іван Філіпович, з яким неввічливо поводились у одній з кав’ярень цієї російської мережі у Києві.

“Офіціантка вперто зі мною спілкувалася російською мовою. Наче б то і нічого страшного, та я не втримався, коли вона кожне моє прохання перекладала на російську мову і просила підтвердити, чи саме це я мав на увазі”, – написав Іван Філіпович.

“Тоді я попросив все ж спілкуватися українською зі мною, а не заставляти мене підтверджувати її російський варіант мого замовлення. Вона категорично відмовилася, ба більше того, коли я подякувавши виходив із кафе, працівники навіть собі дозволили посміятися мені вслід. Це заставило мене повернутися і попрохати книгу скарг. І тут я відкрив для себе щось неймовірне”, – написав він.

“До мене підійшов молодий хлопчина, працівник кафе і порадив не витрачати час на скаргу щодо української мови, оскільки керівництво практично не реагує на такі скарги, а також насміхається з них”, – розповідає Філіпович.

Після цього співробітник мережі показав брошуру, у якій вказано, що згідно стандартів “Кофе Хауз” вони зобов’язані розмовляти російською.

Фото інструкції, зроблені Іваном Філіповичем

“Коли він на одному із тренінгів запитав, чи можна спілкуватися українською і що ця брошюра надрукова для Росії, йому тренер і один із керівників відповіли :”ТОЛЬКО ПО-РУССКИ”! “Здесь (в Україні) всє прєкрасно понімают русскій язик і для 1% “повьорнутих” нікто стандарти мєнять нє будєт!”, – зацитував співрозмовника Іван Філіпович.

Інцидент трапився у четвер у кав’ярні, що у “Дрім Таун-2”. Як розповів нам Філіпович, він таки залишив відгук у книзі скарг.

“Українська правда. Життя” намагалась взяти коментар у “Кофе Хауз”, але номер центрального офісу після довгих гудків обривається.

Редакція готова опублікувати їхню відповідь, як тільки вона буде надана.

Цей пост у соцмережі активно обговорюється. Його вже опублікували 149 разів

Українська правда. Життя

Нинішня влада України застосовує ганебні методи радянської політики

серпня 22, 2013Українські проблеми. Політика

Опубліковано – 22.08.2013 18:46 |

Нинішня влада України застосовує ганебні методи радянської політики
Нинішня влада України застосовує ганебні методи радянської політики

Українська влада проводить певну реабілітацію радянського минулого і навіть намагається використовувати методи радянської політики, що не сприяє зменшенню ностальгії за СРСР серед українців.

Про це заявив голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху, історик Володимир В’ятрович.

«В Україні ніколи не проводилося системної політики, спрямованої на подолання тоталітарного комуністичного минулого, котра показала б злочини цієї системи. Більше того, нинішня влада робить якраз навпаки: проводить певну реабілітацію радянського минулого, з одного боку, а з іншого – намагається використовувати навіть певні ганебні методи радянської політики, що зумовило появу політичних в’язнів. Бачимо, що міліція знову використовується як орган терору проти населення, а також помітні спроби цензурування незалежних ЗМІ», – пояснив В’ятрович.

За його словами, відсутність інформаційної кампанії для роз’яснення радянського минулого серед українців призводить до того, що «молодь часто піддається певним маніпуляціям, інформаційним кампаніям, які особливо поширюються з сусідньої Росії, спрямовані на реабілітацію всього радянського».

«Так, на жаль, реабілітацію радянського минулого сьогоднішня влада Росії зробила платформою для своєї діяльності і відповідно відбувається масштабна інформаційна кампанія, що не обмежується кордоном РФ, а експортується на весь пострадянський простір. Особливі зусилля приділяються експортуванню цієї інформації на територію України», – зазначив історик.

Попри це, В’ятрович вважає, що вплив цієї пропаганди зменшується, хоч і повільно.

«Дедалі більше людей починає працювати з незалежними ЗМІ, великі можливості у пошуку інформації дає інтернет. А отже, рівень впливу централізованих ЗМІ поступово падає, зменшуються їхні можливості просування певних масштабних інформаційних кампаній з Росії», – переконаний історик.

Він також зауважує, що для зменшення ностальгії за СРСР серед українців «не потрібно придумувати велосипед».

«Методи для подолання ностальгії за радянським минулим випробувані в посткомуністичних країнах, які зараз входять до Євросоюзу. Тому Україні не треба вигадувати велосипед, а тільки випробувати ці методи, і я переконаний, що вони також спрацюють. Один з таких методів – це відкриття архівів, які би розповідали про злочини комуністичного режиму», – зазначив він.

Нагадаємо, фонд Демократичні ініціативи ім. І.Кучеріва провів дослідження, згідно з яким 40,5% населення України сумують за СРСР: найбільше ностальгують за Радянським Союзом українці, старші 60 років, найменше – громадяни України – до 30 років.

Соціологічна група «Рейтинг», посилаючись на результати опитування, проведеного у березні цього року, повідомляла, що 44% опитаних українців не шкодують про розпад у 1991 році Радянського Союзу, натомість 41% – шкодують. Порівняно з попереднім дослідження, проведеним наприкінці 2010 року, кількість тих, хто шкодує за СРСР зменшилась з 46 до 41%, а тих, хто не шкодує навпаки зросла з 36 до 44%.

Януковича закликали не вважати Росію дружньою державою

серпня 22, 2013Духовність, Новини
Фото: Громадянський рух «Відсіч»

Фото: Громадянський рух «Відсіч»

 22.08.2013
Активісти громадянського руху «Відсіч» провели в Києві акцію проти недружньої політики Росії стосовно України. Як йдеться в повідомленні на сторінці руху у Facebook, учасники акції прийшли до будівлі Адміністрації президента з плакатами «У Росії з брата – подвійна плата», «Міняємо Росію на щось надійне», «Ні – братньому викручуванню рук», «Росія – ненадійний і небажаний партнер», «Час дати відсіч російській дружбі».

Учасники акції оголосили про початок кампанії бойкоту російських товарів, яка полягатиме в поширенні серед громадян України інформаційних матеріалів із закликом не купувати російську продукцію і віддавати перевагу вітчизняним продуктам.

Фото: Громадянський рух «Відсіч»

Фото: Громадянський рух «Відсіч»

Активісти «Відсічі» влаштували на принесених столах невелику виставку українських товарів і розмістили поряд зображення з їх російськими аналогами. Учасники акції запрошували всіх перехожих скуштувати вітчизняні продукти, аби переконатися, що вони нічим не поступаються російським.

Учасники акції передали одному зі співробітників Адміністрації президента звернення до глави держави. У ньому, зокрема міститься вимога не вважати Росію дружньою державою і надійним партнером, ухвалити усі необхідні для втілення в життя євроінтеграційних прагнень України закони. Крім того, активісти закликають президента використовувати у захисті інтересів України всі можливі міжнародні механізми (Стокгольмський арбітраж, СОТ), а також залучити міжнародну громадськість до моніторингу виконання Росією угод щодо Чорноморського флоту РФ.

Федеральна митна служба Росії з 14 серпня запровадила посилені заходи контролю вантажів, які надходять з України, після чого на двох прикордонних станціях Брянськ-Льговський і Валуйки почали збиратися поїзди.

20 серпня Міністерство доходів і зборів України повідомило, що росіяни повернулися до штатного режиму розмитнення українських товарів.

Відома “русофілка” з оточення кума Путіна виявилася колишньою зечкою (фото)

серпня 22, 2013Українські проблеми. Політика
22.08.2013 14:10
Відома "русофілка" з оточення кума Путіна виявилася колишньою зечкою (фото)
Так звана помічниця одіозного політика Віктора Медведчука, журналістка Оксана Шкода свого часу відсиділа чималий термін у в’язниці.

Крім того, що прес-служба Медведчука заперечила Українській правді його співпрацю зі Шкодою, сама журналістка підтвердила власну судимість.

Раніше подейкували, що сиділа Оксана Шкода не за якесь дрібне шахрайство, а за розповсюдження наркотиків, при чому в особливо великих розмірах. Проте доказів не було.

І ось Дмитро Різниченко у своєму Live Journal розмістив документи, які доводять кримінальне минуле Шкоди.

За наявними паперами, журналістка відсиділа 5 років 6 місяців за статтею 229-1, частина друга.

Автор також додає, що Оксана Шкода – не просто якась пересічна журналістка. Вона є послідовною прибічницею “Русского мира”, і постійно працює в усіх можливих анти-українських організаціях, від ПСПУ Вітренко та “Євразійського союзу” і до “Українського вибору” включно.

 Також Шкода палко захищає Вадима Тітушка
 І з харківським губернатором Михайлом Добкіним Оксана теж знайома
 Фото з регіоналівського мітингу
 Шкода з Олесем Бузиною

Пізніше сама Оксана дала коментар “Дусі” з приводу матеріалу Різниченка та підтвердила свою судимість.  

“…Я ніколи не приховувала той факт, що я судима. Так, дійсно, в 90-х роках я сиділа і підстава моєї відсидки – така ж підстава, як і справа проти Тітушка. Так, дійсно, стаття стосується перевезення наркотиків: це була групова справа, там було задіяно дуже багато людей; хто зміг, відмазалися і отримали умовні терміни, але кілька людей, включаючи мене, сіли”, – заявила Шкода.

“Так, все це відбувалося в Харкові, в Московському районному суді і дійсно я була “при справах” – скажімо так, я була в курсі деяких кримінальних дій. Цим займався мій співмешканець, хлопець, якого посадили, і власне, всі знайомі, і тим більше я – всі пішли по цій справі”, – повідомила вона.

Однак не це обурило журналістку, а те, що її назвали помічницею Медведчука.

“Власне, за те, що було, я вже відсиділа і не збираюся за це ні перед ким звітувати. Єдине, що мене обурило в цій публікації – справа не в документах, зрозуміло, що будь-хто може поїхати, посидіти в архівах, заплатити, я сама як журналіст це роблю; справа не в них – а в тому, що автор, Резніченко, не надав докази того, що я – помічниця Медведчука. Яким боком там у заголовку Медведчук? Мало з ким я фотографуюся – там є мої фотографії з Януковичем. Чому тоді я не помічниця Януковича? Може, Резніченко розкопає, що я десь в штаті числюсь у Медведчука?” – заявила Оксана.

І наостанок Шкода приголомшила:

“Загалом, я знаю, що ця публікація – реакція на вчорашнє моє поширення інформації про порнофотографію свободівця Ханенка”.

Цікаво, що на публікацію також відреагувала прес-служба “Українського вибору” на чолі з Медведчуком. 

У повідомленні, яке отримала “Українська правда“, йдеться про те, що Шкода ніколи не була помічницею Віктора Медведчука, а їхнє спільне фото було зроблено під час інтерв’ю виданню “2000.net.ua“.

“Поява цієї “качки” стала ще одним епізодом ретельно спланованої кампанії з дискредитації громадського Руху “Український вибір” і особисто Віктора Медведчука”, – заявила прес-служба.

Фото з Live Journal Різниченка


Copyright © Блог Василя Кондрата (Vasyl Kondrat Blog). All rights reserved.