ФІФА відробляє Газпромівські гроші? Антиєвропейське рішення ФІФА

вересня 28, 2013Думки з приводу

Не вкладається в жодні розумні границі рішення ФІФА про покарання української збірної з футболу та львівського стадіону за “расизм”, який полягав у використанні символіки УПА (червоно-чорного прапора), портретів Бандери, Шухевича та герба “Золотий Лев”, нашого давнього герба. Якесь дикунство наступає. Якщо офіційні діячі ФІФА не знають української історії, то хай походять в українську школу, де їх навчать її. Або принаймі порадяться з професійними, а не газпромівськими істориками. Розумію, що Добкін і Кернес – неуки. Звідки їм знати, що Юрій Шевельов – великий вчений, порядна і чесна людина. Такими ж виявилися і члени міської ради Харкова. Але неприпустимо, щоб такі ж неуки працювали в Європейських установах. Українці зараз підписують  петицію до ФІФА щодо неправомірності їхнього рішення стосовно України. Але чи розумні слова цієї петиції будуть сильнішими за гроші Газпрому? Корумповані діячі ФІФА можуть реагувати лише на папірці певного типу, до якого петиція не відноситься.

Очевидно, що спостерігачі від ФІФА на стадіоні у Львові отримали від Газпрому добрі подачки за своє політичне рішення. Але мусимо відстоювати своє право бути людьми.

По-перше, світ повинен знати, що лежить за антиукраїнським рішенням ФІФА. Це повинні зробити українські журналісти, політики і ті, які мають контакти з іноземцями.

По-друге, українці повинні активно, масово протестувати проти ксенофобного, україножерного рішення ФІФА.

По-третє, повинні бути протести коло представництв цієї організації та підчас міжнародних матчів збірної України.

По-четверте, треба виводити на чисту воду корупціонерів із ФІФА.

По-п’яте, і ми, і ФІФА повинно розуміти, що така поведінка ФІФА перед можливим рішенням про асоціацію України і ЄС створює в українців негативне відношення до Європи. Одне таке рішення європейської футбольної організації перекреслює працю багатьох політиків, спрямованих на підписання договору про асоціацію. Тобто, це рішення ФІФА спрямоване проти Європейського Союзу та його політики. Це – антиєвропейське рішення.

Фашистське рішення ФІФА з “душком” Путіна?

вересня 28, 2013Події, Українці і світ

Тетяна Чорновол28 вересня 2013, 20:19Я не люблю футбол. Ніколи не думала, що якась новина з світу футболу може зробити мені так боляче. Звичайно мільярди вкрадені на ЄВРО-2012 образно болять. Але в даному випадку реально заболіло-запекло в грудях.

Новина, яка мене просто “вбила”, полягає в тому, що за рішенням Дисциплінарного комітету Міжнародної футбольної організації ФІФА проти України були введені санкції. Зокрема, матч між збірною України та Польщі у Харкові пройде без глядачів, а також аж до 2018 року ФІФА заборонило грати міжнародні змагання на стадіоні “Арена-Львів”, в який було “вгепано” стільки бюджетних коштів, що вистачило би на лікарню для хворих на рак дітей.

Причиною цих неймовірних санкцій з боку ФІФА стало, те, що львівські вболівальники ходять на матчі з червоно-чорними знаменами. І цей наш прапор української національно-визвольної боротьби, який майорить в кожному найменшому селі Західної України ФІФА визначило як… “фашистський”.

Ніколи не думала, що мою національну гідність будуть принижувати мужі з футболу…

Адже це так цинічно карати українців за фашизм – жодна нація не постраждала від фашистів, так, як українська. Мільйони українців загинули від “коричневої чуми”, але не менше полягло від геноциду “червоних” фашистів, які заморили голодом близько 10 мільйонів українських селян. А скільки мільйонів життів фашист Сталін згноїв в тюрмах-таборах? А скільки українських солдат фашист Жуков втопив під час форсування Дніпра задля визволення Києва від “гітлерівців”, “щоб менше потім треба було в Сибір вивозити”?

І той, хто заперечує “червоний” фашизм нехай спочатку щиро відповість собі на питання чи хотів би жити в українському селі у 33 році?

Мені довелося народитися дочкою нації, яка століттями була жертвою. Проте жертвою бути принизливо. Тому, я особливо пишаюся, що в роки розквіту фашизму, саме українці продемонстрували героїчну та потужну боротьбу з цим явищем. І ця боротьба відбувалася під червоно-чорним прапором.

Під цим прапором “бандерівці” з УПА одночасно боролися проти червоного і коричневого фашизму. І з поваги до їх подвигу міжнародним символом “антифашистів” справедливо мусить бути червоно-чорний прапор.

Адже чи знають експерти ФІФА багато прикладів подібної героїчної боротьби проти фашизму у світі тих часів чи наступних?

А ось нинішня боротьба ФІФА з фашизмом погано пахне. Путінським душком.

Адже навряд чи ФІФА вдалося до цих санкцій від невігластва. Мені особливо болить, що тут очевидно замішані брудні гроші. Мені болить, що ці санкції очевидно є наслідком інформаційної війни проти України з боку путінської Росії.

Адже зверніть увагу на зовсім непрості збіги.

Перше, в минулому році спалахнув великий футбольний скандал: швейцарський суд визнав ФІФА корумпованою організацію. В суді було доведено, що керівники ФІФА брали хабарі.

Друге, нещодавно “Газпром” став головним спонсором ФІФА. А позаяк Україна має кабальні ціни на газпромівський газ, очевидно того, що ми переплачуємо вистачить і на білу касу “спонсорства” і на хабарі.

Третє, скоро 14 жовтня – День УПА. Тому, певно розрахунок цієї газпромівсько – футбольної атаки на те, щоб підняти хвилю обурення львів’ян європейським вибором. Щоб послати населенню західної України, яке найбільше хоче в Європу меседж: “Вам туди не потрібно,

бо там, ваші святині вважають фашистським”.

П’яте, рішення ФІФА звичайно погіршить імідж України на Заході, створить ще одну маленьку перепону на шляху в Європу.

Отже шлях в Європу не лише непростий, а й брудний. Треба розуміти, що Москва, як на конвеєрі буде клепати подібні технології.

Треба захищатися і прапор наш захистити. Отож сподіваюся на широку та адекватну реакцію українського політикуму та громадськості.

Це низько віддати “фашистам” наш прапор національно-визвольної боротьби. Особливо, якщо боротьба триває…

Жовто-блакитний прапор це символ Держави, миру та благополуччя. Моя з родина піднімає його біля будинку кожного року на День Незалежності. Проте нині мій прапор червоно-чорний.

© 2000-2013 “Українська правда”

Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на www.pravda.com.ua

Керівник проекту: Георгій Гонгадзе
Головний редактор: Олена Притула
E-mail редакції: ukrpravda@gmail.com
Webmaster: webmaster@pravda.com.ua

Голодомор 1932-33: вони хотіли, щоби нас не було

вересня 16, 2013Голодомор

16.09.2013

– Мамусю, кому це пам’ятник?
– Людям, які померли з голоду.
– І мамусі з дитинками померли?
– Так.
– Чому?
– Бо погані люди забрали в них усю їжу.
– Чому?
– Бо вони хотіли, щоби нас не було.
– А ми є!
– Так. І будемо!

(Із діалогу на Михайлівській площі у Києві)

Письменники і публіцисти по-різному описують стан сучасного українського суспільства. Одні кажуть, що ми – «суспільство з аморальною більшістю», інші, що ми – «не хворе, але поранене» суспільство. Історики і соціологи, слідом за американським дослідником Джеймсом Мейсом, визначають хворобу українського суспільства одним словом – постгеноцидне. Спазми голоду і страху ми відчуваємо донині.

Наша серія «Голодомор: дорога до осмислення» – не так про те, що саме сталося у 30-і роки минулого століття, як про те, як ті події вплинули на нас сьогоднішніх. Як ми стали такими, якими є – недовірливими, недоброзичливими, розгубленими у своїй ідентичності, покірними, пасивними, байдужими до чужого болю?

Ми запрошуємо вас, наші слухачі і читачі, вирушити разом з нами у дорогу до осмислення того, що відбувається з нацією, коли її, за словами теоретика геноциду Рафаеля Лемкіна, позбавляють «мозку», тобто інтелігенції – світового рівня письменників, поетів, художників, науковців, акторів та музикантів. Як українська культура і мова стали другорядними в Україні?

Ми хочемо знати, що відбувається з народом, у якого, за словами того ж Лемкіна, єврейського юриста, який отримав освіту у довоєнному Львові і не був байдужий до долі українського народу, намагалися вбити «душу», тобто винищили майже все українське священство. Як нині українські церкви пояснюють своїм вірним, що тоді відбулося? Чи моляться окремо за мільйони загублених безбожним режимом душ? Чи вшановують власних новомучеників, які терпіли разом зі своїм народом і підтримували його молитвою?

Ми хочемо знати, що дослідили соціологи про те, що відбувається з суспільством, коли люди помирають цілими селами, коли намагаються втекти з рідної хати хоч на край світу, коли бачать насильство і несправедливість та не можуть на них відреагувати, як мовчки живуть десятиліттями з глибокою психологічною травмою від пережитих і побачених жахіть. Нам також цікаво, що стається, коли кардинально змінюється етнічний склад за рахунок переселення в Україну культурно-соціально-ментально іншого населення?

Ми б хотіли дізнатися, що економісти можуть розповісти про те, що відбувається з суспільством, коли гине, чи депортується найактивніша і найбільш продуктивна частина народу? Як впливає на економіку знищення традицій підприємництва, поваги до закону, приватної власності?

Нам важливо знати, як нині українці різних поколінь розуміють ті події. Як пояснюють собі те, що вони пережили, ті люди, які вижили під час голоду, і як би вони хотіли, щоб їхні діти і внуки про нього пам’ятали? Ми б хотіли більше розповісти про те, як Голодомор вивчається у школах, що про нього можна почути в українському ефірі, чи прочитати в українській пресі.

Як українські політики різних ідеологічних напрямків наблизилися до розуміння Голодомору, як визначальної події української історії 20-го століття?

Нам цікаво, що про український геноцид знають сьогодні у світі, що пишуть про нього дослідники на Заході, чи змінилося його бачення у Росії.

Ми хочемо нагадати, що Україна у 20-му столітті протягом 10 років пережила два геноциди, Голодомор і Голокост, і розповісти про те, як досвід вивчення однієї трагедії, допомагає зрозуміти іншу.

Зрештою, для більшості українців Голодомор має особистий вимір. У масових могилах по українських селах лежать мої і ваші родичі, які стали жертвою людської ненависті і нелюдських соціальних експериментів, і чиї імена ми ще можемо пригадати.

Ставши на дорогу до осмислення Голодомору, ми зможемо краще зрозуміти себе, поставити правильний діагноз, віднайти шляхи до одужання, помолитися за душі тих, хто загинув, та з вдячністю згадати тих, завдяки кому ми є. І будемо!

Марія Щур – редактор проекту Радіо Свобода «Голодомор: дорога до осмислення»

Дивина та й годі!

вересня 6, 2013Думки з приводу

Кажуть злі язики, що вепс Путін та мордвин Гундяєв будують “русскій мір” та країнців хочуть туда затягнути. Нема “русского міра” без українців. Не здатні його побудувати Путін та Гундяєв.

Де грошi, там i знання, і наука

вересня 4, 2013Українські проблеми. Наука
04.09.2013 11:40
Де грошi, там i знання, і наука
Бюджет лише одного унiверситету США у кiлька разiв перевищує фiнансовi ресурси всiх разом українських вузiв

Ми дуже довго жили з думкою, що в нас вчать — найкраще у свiтi. Але чомусь з року в рiк жоден наш виш не може потрапити бодай до сотнi впливових рейтингiв вищих навчальних закладiв свiту. I за кiлькiстю публiкацiй в авторитетних наукових виданнях, i за якiстю знань ми продовжуємо пасти заднiх. Чому так?
Напередоднi нового навчального року “Експрес” порiвняв фiнансовi можливостi топ-десятки провiдних вишiв свiту за версiєю авторитетного видання “Times Higher Education” з найпрестижнiшим вiтчизняним. Виявилося, що незмiнний лiдер нацiональних рейтингiв, Київський нацiональний унiверситет iм. Т.Г.Шевченка, i в мрiях не бачить тих грошей, якi видiляють захiдним.
Утiм закордоннi вишi i заробляють iнакше, нiж нашi!
Скупа на емоцiї арифметика промовисто говорить сама за себе. А прокоментувати її ми попросили доктора економiки i соцiологiї,
професора Юрiя Саєнка, заввiддiлу соцiальних експертиз Iнституту соцiологiї НАНУ, та Iнну Совсун, керiвника освiтнiх проектiв Центру дослiдження суспiльства.
Вони торгують винаходами, а ми — лекцiями
— Цьогорiчний рейтинг найсильнiших вишiв свiту очолив Гарвардський унiверситет iз США. Його бюджет є найбiльшим на планетi — аж 36,9 мiльярдiв доларiв на рiк! А як у нас?

Ю.Саєнко: — У Гарварда справдi найбiльший ендаумент (цiльовий капiтал), з ним не можуть тягатися не лише українськi вишi, а й закордоннi. Воно й зрозумiло: це найпрестижнiший у свiтi виш, вiн дав країнi 8 президентiв, а свiтовi — 75 лауреатiв Нобелiвської премiї. Серед випускникiв — аж 12 мiльярдерiв, якi щедро винагороджують альма-матер.
Тобто Гарвард — поза конкуренцiєю, вiн у кiлька разiв заможнiший за всi українськi вишi разом узятi. Проте, якщо ми спустимося лише на одну сходинку рейтингу, то побачимо: Массачусетський технологiчний iнститут має майже в 10 разiв меншу суму — “лише” 4 мiльярди. Так само, до речi, як i Кембридж, Стенфорд, Принстон, Оксфорд. Токiйський унiверситет, який замикає десятку лiдерiв, виглядає доволi бiдненько зi своїми 16 мiльйонами доларiв.
I.Совсун: — Але не настiльки, як нашi вишi. У звiтi Київського нацiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка за 2012 рiк вказано, що обсяг запланованого фiнансування винiс 911 794 млн. грн. Понад половину з них, до речi, видiлила держава — 582,7 млн. грн. Зважте, що цей виш фiнансується найкраще з усiх українських.
— Як розпорядилися грiшми?
I.Совсун: — Величезна частина коштiв пiшла на заробiтну плату працiвникам — це 439,5 млн. грн. Майже 1,5 млн. грн. “з’їли” комунальнi послуги. На виплату стипендiй потратили 133,5 млн. грн., на виконання  ж науково-дослiдних робiт — лише 0,3 млн. грн.
— Ви сказали, що держава дала половину коштiв, а звiдки взялася решта?
I.Совсун: — Левову частку виш заробив на студентах-платниках. У звiтi зазначено, що головним джерелом надходжень до спецiального
фонду в Унiверситетi є платнi послуги з пiдготовки студентiв, що становить 61% вiд загальної суми надходжень.
Ю.Саєнко: — Це звична практика для України. Якщо проаналiзувати недержавнi надходження, то вишi заробляють на платниках у середньому 65% — 70%. А на наукових дослiдженнях — менш як 7%.
— А за кордоном iнший пiдхiд до справи?
Ю. Саєнко: — Для порiвняння, Стенфорд має 33% прибутку вiд контрактних дослiджень i тiльки 17% — вiд оплати навчання студентами. Майже 10% — це пожертви благодiйних органiзацiй. А Калiфорнiйський унiверситет отримує вiд штату лише 33%, а на дослiдженнях заробляє майже 47% коштiв. Тобто наука тут окуповує себе, вони заробляють на винаходах, а не на лекцiях.
Ось так i має бути у цивiлiзованому суспiльствi. На жаль, в українських реалiях усе виглядає дуже сумно. Науковi розробки пiдприємцям не потрiбнi. Сучаснi успiшнi корпорацiї, як правило, мають iноземний капiтал i послуговуються iноземними технологiями. На це, до речi, витрачають величезнi суми.
Я думаю, що вiтчизнянi кулiбiни могли б принести бiльше користi народному господарству за меншi грошi. Але виходить замкнене коло: їм не дають грошей на винаходи, а пiдприємцi вважають, що мати справу з нашими науковцями досить ризиковано. I хоча останнiм часом вишi стали активнiше укладати угоди з пiдприємствами, все одно це мiзернi суми. Вишi на них не виживуть.

Ситий професор хабарiв не просить
— Може скластися враження, що тамтешнi професори тiльки й роблять дослiди, а не вчать студентiв?
Ю. Саєнко: — Якщо український професор начитує на рiк близько 650 годин разом iз семiнарами та iспитами, то рiчне навантаження
американського — 240 годин
. За це йому платять у середньому 60 тисяч доларiв на рiк, не враховуючи коштiв за дослiдження i гонорари вiд праць. Найзаможнiше живуть професори медицини — оплата працi може становити навiть кiлька сотень тисяч доларiв на рiк. То чому б їм не займатися наукою, якщо є i грошi, i час, i сили? А нашого викладача перетворюють на лектора, забираючи основний час.
Розумiєте, бiда не в тому, що йому платять мало — в українських умовах вiн отримує все ж таки непоганi грошi. Але за що? Професор
фiзично не може прочитати таку кiлькiсть лекцiй, а потiм думати про науку. I, як не крути, важливi експерименти, дослiди, потребують великих вкладень. Бо сучасним приладам i установкам байдуже, на якiй землi вони стоять — американськiй, британськiй чи українськiй. Високi технологiї потребують мiльйонних затрат в умовних одиницях, це не обговорюється. Але грошей таких ми нiколи не побачимо.
Зважте також, що в Оксфордi, Кембриджi та Гарвардi штат викладачiв настiльки великий, що на одного лектора припадає… 4 — 5 студентiв. Тут дiє система тьюторiв — iндивiдуальної опiки над спудеями. Вiдповiдно, вони дiстають добрi знання.
— Скiльки отримує український викладач?
I.Совсун: — Знову ж подивiмось на звiт нацунiверситету. Тут вказано, що впродовж 2011/2012 навчального року здiйснювалося
пiдвищення посадових окладiв працiвникiв. Станом на 01.09.12 розмiр заробiтної плати в унiверситетi становив: професор (з вiдповiдними доплатами i надбавками за стаж, вчений ступiнь та наукове звання) — 11 043 грн., доцент — 9 384 грн, асистент, кандидат наук — 6 080 грн., асистент (без ступеня) — 4 954 грн., для iнших категорiй спiвробiтникiв (без доплат) вiд 1 614 до 2 938 грн.

А скiльки платить студент?
— Як зазначено на офiцiйному сайтi Київського унiверситету, вартiсть навчання на платному факультетi цього року коливається вiд 10 до 30 тис. грн. на рiк залежно вiд спецiальностi. А як у них?
Ю.Саєнко: — На перший погляд суми виглядають захмарними. В американських вишах таке поняття, як державна форма навчання, по сутi, вiдсутнє. Тут платять усi. У Принстонському унiверситетi, наприклад, вартiсть навчання на бакалавратi становить близько 37 тис. дол. на рiк, i ще 15 тис. доведеться заплатити за проживання у студентському кампусi. Стенфорд за бакалаврат бере у середньому 33 тис. дол. на рiк, а ще треба доплатити 10 тис. за проживання i 2 тис. за пiдручники.
Але! У вишах дiють рiзноманiтнi програми пiдтримки студентiв, i на практицi виходить так, що 77% з них отримують фiнансову допомогу в тому чи iншому варiантi. У тому ж Стенфордi звiтують, що виплачуть студентам за рiзними програмами 100 млн. дол. Найчастiше програма покриває щонайменше 50% витрат. А 15% студентiв, якi показують успiхи в навчаннi, отримують гранти. Вони не лише покривають вартiсть навчання, але й дають змогу жити.
I.Совсун: — Цiкаво, щастить не лише найрозумнiшим. Людина, провчившись кiлька рокiв, може повiдомити керiвництво вишу про те, що не має змоги платити за навчання. У бiльшостi випадкiв їй iдуть назустрiч — шукають спонсорiв, допомагають знайти безвiдсотковi кредити. Нерiдко буває так, що людина розраховується за навчання через 5 — 10 рокiв пiсля того, як отримує диплом. I при цьому американцi визнають, що оплата за навчання — болюча тема для них. Проте не знижують цiн, бо це вдарить по фiнансовому станi закладу.
Дуже добра система iснувала у Британiї. До 90-х рокiв минулого столiття вони дотримувалися принципу, що вища освiта у країнi є
безкоштовною. Зараз це правило дiє лише в Шотландiї. Однак той же Оксфорд i Кембридж встановили чiтке обмеження оплати для своїх
громадян — максимум 9 тис. фунтiв на рiк. Для такої заможної держави це, по сутi, символiчна сума. Щоправда, iноземцям доведеться
платити щонайменше 25 тисяч.
— Чи багато iноземцiв начаються в найпрестижнiших вишах свiту?
Ю.Саєнко: — Не всi беруть їх з радiстю. У Калiфорнiйському унiверситетi, наприклад, з 20 тисяч студентiв лише 2 тисячi — iноземцi. Зате консервативний Оксфорд, який тривалий час був закритий для громадян iнших країн, нинi має 25% iноземних спудеїв вiд загальної кiлькостi. У Великобританiї отримати грант на навчання вiд цiєї держави майже нереально. Зате у США 36% iноземцiв мають допомогу тамтешнiх спонсорiв i навiть 12,5% вчаться за рахунок уряду США.
Тамтешнi лiдери усвiдомлюють, що розум не має нацiональностi та громадянства, i бiльшiсть випускникiв захочуть залишитись у США
та працюватимуть на процвiтання цiєї країни. I це правильний шлях.
— Для нас iноземцi — велике джерело прибутку?
I.Совсун: — Київський виш заробив на них торiк понад 7 млн. грн., тодi як загалом платники витратили 191 млн. грн. Тобто решту суми
заплатили українцi.
Ю.Саєнко: — Висновки напрошуються самi собою…

Iрина ЛЬВОВА, газета “Експрес”

“Ви – зрадник України. Ви працюєте на китайців”

вересня 4, 2013Українські проблеми. Наука
04.09.2013 13:50
Фото УНІАН
Розпочинається суд над відомим українським науковцем, якого звинувачено у державнiй зраді та шпигунстві на користь Китаю

Перше судове засiдання у справi Володимира Чумакова вiдбудеться 5 вересня. Науковець iз 30-рiчним стажем, заслужений дiяч науки i технiки України, який завiдує кафедрою захисту iнформацiї Академiї ВМС iм. П.С. Нахiмова, шокований обвинуваченням, висунутим проти нього.
За його словами, уся провина викладача полягає у тому, що вiн писав книжки для студентiв i, на вимогу керiвництва ВНЗ, у якому працював, шукав iноземних iнвесторiв для фiнансування своєї лабораторiї. Власне кажучи, це робить бiльшiсть українських науковцiв. Але у СБУ побачили в роботi Чумакова кримiнал. Проти нього порушилили кримінальну справу, висунули обвинувачення. Прокурор вимагатиме для вiдомого вченого 15 (!) років позбавлення волі. Менше не може — стаття 111 “Державна зрада” у частинi, зазначенiй у постановi слiдчого, не дозволяє.
Цікаво, що вiдомi українськi правозахисники, до яких ми звернулись по експертнi оцінки, не сумнiваються, що уся ця справа шита бiлими нитками. Вони переконанi: слiдчим СБУ просто треба виконати негласний план щодо “шпигунiв” i “зрадникiв”. Ось вони, мовляв, i сфабрикували проти науковця справу, аби зiрочок на погонах собi
додати. А Чумакову, якщо суд не стане на його бiк, через чиїсь кар’єрнi амбiцiї доведеться вiдсидiти 15 рокiв у колонiї суворого режиму за зраду Батькiвщини.
Випадок, до речi, безпрецедентний за понад двадцять рокiв незалежностi України.
Науковець звернувся до журналiстiв “Експресу“, бо каже, що його мета дуже проста — вiдстояти своє добре iм’я i зберегти свободу. У розмові науковець справляє враження надзвичайно збентеженої усiма подiями навколо себе людини. Вiн переконує: на країну насуваються суворi реалiї 1937 року, коли тебе можуть звинувати у шпигунствi
навiть за читання iноземних вiршiв.
Щоб з’ясувати усi обставини цiєї справи i зробити їх зрозумiлiшими громадськостi, ми поспiлкувалися з науковцем.
— Володимире Iвановичу, що конкретно вам iнкримiнують?
— Ситуацiя просто абсурдна! Вiд 2005 року я працював над темою рельсотрона — електродинамiчного прискорювача масивних тiл. I у 2012 роцi видав посiбник “Iмпульснi процеси i системи” для студентiв у спiваторствi iз своїм колегою. Це не нова тема, їй 150 рокiв! I я навiть не можу похвалитися, що зробив якесь важливе вiдкриття. Просто
систематизував багато матерiалiв з цiєї тематики, використовуючи вiдкритi джерела, здебiльшого iноземнi. Про масштабнi практичнi дослiди не йшлося, бо не було фiнансування. Я працював, в основному, як теоретик. Наголошую, що до жодних секретних матерiалiв державного значення за цiєю тематикою я нiколи не мав доступу.
— Чи пройшов цей посiбник наукову експертизу?
— Аякже, його рецензували в Академiї наук. Iнакше книга не вийшла б у свiт — такi правила. Але нинi мiй посiбник масово вилучають із бiблiотек, бо СБУ знайшло у нiй чотири абзаци, якi нiбито пiдривають основи обороноздатностi України. Уявiть: цей матерiал рiк провисiв в iнтернетi, а тепер на нього чомусь накладають гриф “Секретно”!


До речі, обвинувальні документи слідчий спецслужби України складає
чомусь виключно російською мовою

— Пояснiть, де можна використовувати рельсотрон?
— Вiн заощаджує велику кiлькiсть палива при стартi космiчних ракет, дозволяє запускати малогабаритнi космiчнi апарати, створити штучний метеор, побудувати потяги на магнiтних накладках. Теоретично вiн придатний i для вiйськової галузi, зокрема для стартування лiтакiв з палуби корабля.
— Як з’явився у вашiй справi “китайський слiд”?
— У 2008 роцi до мене на кафедру радiоелектронних пристроїв Харкiвського нацунiверситету прийшов мiй колишнiй студент Олексiй Рудь i запропонував допомогу щодо просування наших проектiв у сферу зарубiжних iнвестицiй. Я зрадiв, бо керiвництво вишу навiть не просило, а вимагало у нас, науковцiв, шукати додаткових джерел фiнансування. У мене з цим не складалось, я з власної кишенi купував для лабораторiї елементарнi транзистори,
батарейки, конденсатори, кожну гайку i гвинтик… А тут — така нагода! Олексiй працював iз українсько-китайською фiрмою “Top Science Ukraine”, яку очолював Сергiй Чичотка. Ми все узгодили з керiвництвом унiверситету i почали спiвпрацювати.
Iнвестор був готовий фiнансувати чимало проектiв, але попросив надати йому якийсь матерiал, аби визначити нашi можливостi. Я взяв матерiали лекцiй, якi читав студентам, i тi нотатки, якi готував для пiдручника. А ще — матерiали з iнтернету, здебiльшого iноземних колег. На основi цього склав звiт — що ж саме я хочу робити у своїй лабораторiї. Але мене звинуватили в тому, що я використав звiт групи українських науковцiв, якi займалися схожою тематикою наприкiнцi 90-х. А отже, видав китайцям державну таємницю.

Професор Володимир Чумаков

— Що це за звiт?
— До початку слiдства я його не бачив на очi. Я взагалi не мав доступу до цього матерiалу i не знав про його iснування! Хтось теж працював над темою рельсотрона, щось дослiджував. I, мабуть, задля поважностi, на матерiалi поставили гриф “Секретно”. Потiм цю тематику закинули — в Українi нею давно нiхто не займається. I цей документ втратив гриф “Секретно” ще у 2006 роцi. Я ж складав свiй звiт у 2009-му. Тобто, навiть якби хотiв скористатися
старими матерiалами, то це не кримiнал — вони вже не мiстили таємницi. Але я не мiг зробити цього фiзично, бо не мав доступу до тих матерiалiв!
— А що показала експертиза? Був плагiат?
— Коли проводилася перша слiдча експертиза, то експерти виявили збiг тексту старого звiту з моїм посiбником, ще не бачивши самого звiту. Уявляєте таке? Менi не показали, де саме є збiг, не продемонстрували тексту. А друга експертиза пiдтвердила збiг. Це означає, що матерiали справи вiдверто сфабрикованi. Зате кiлька подальших незалежних експертиз доводять, що в текстi мого звiту i посiбника немає жодного збiгу з текстом звiту iнших вчених! Тобто слiдство оперує вiдвертою брехнею i вводить в оману суд.
Але все одно тепер я — потенцiйний зрадник. А Олексiй Рудь i Сергiй Чичотка вже понад рiк сидять у слiдчому iзоляторi! Слiдчий СБУ вiдкритим текстом пропонував менi свiдчити проти них. Я не пiддався на цю провокацiю. У постановi слiдчого є такi рядки: “Розголошення вiдомостей стосовно технологiї створення електродинамiчного прискорювача завдасть шкоди обороноздатностi країни i призведе (уявiть, юрист передбачає подiї у майбутньому часi (!) до вiдставання вiд iнших розвинених країн”. Це — параноя!
— Як вiдомостi з вашого пiдручника i звiту можуть зашкодити Українi?
— Та нiяк! У моєму звiтi немає нiчого такого, що б “iншi країни свiту” не могли знайти у вiдкритих джерелах —
пiдручниках, статтях, довiдниках, iнтернетi.
— Якщо рельсотрон — перспективний напрямок у науцi, i держава його ревно охороняє, то чи проiнформували вас про це, коли ви планували дослiдження? Чи ставили ви якiсь пiдписи про допуск до державної таємницi? Чи брали якiсь письмовi зобов’язання щодо її нерозголошення?
— Та нiчого подiбного нiколи не було! Ця тема не хвилювала нiкого доти,  поки я над нею не почав працювати. Держава нi копiйки не видiлила на мої розробки, не робила замовлення на дослiди. То чому тепер когось раптом
хвилює “вiдставання” i “втрата обороноздатностi”? Китайцi були готовi дати грошi на дослiди. Але фiрма ж зареєстрована в Українi! I ми б мали вiд цього бiльшу вигоду, нiж Китай. Так нi ж, не влаштовує.
Якщо це переспективний напрямок державного значення, то чому тодi востаннє експерименти на рельсотронi проводилися в нас у Харкiвському вiйськовому унiверситетi ще в 1998 роцi? Та й то у присутностi начальства i перевiряльникiв, щоб показати, начебто щось у закладi робиться.
У 2004 роцi установку розiбрали i здали на металолом, а методички — на макулатуру. I ось тепер, поховавши
експеримент, дiлки харкiвського СБУ раптом спохопились i вирiшують, що є “перспективним напрямком”, а що нi.
Їхнi методи роботи просто жахають: постiйнi обшуки, порушення при складаннi протоколiв. А того дня, коли я лежав у реанiмацiї i слiдчого про це повiдомили, вiн не посоромився оголосити мене у розшук!
— Як гадаєте, чому ви стали об’єктом переслiдування?
— Можливо не всi знають, що при кожному вишi україни є “куратор” вiд СБУ, i в нас вiн теж був. За iронiєю долi, цей 25-рiчний хлопець доводиться менi далеким родичем, вiн — племiнник моєї дружини. Я знав його ще малим, тому не раз дiлився думками з приводу проектiв. I про українсько-китайський напрямок я теж йому розповiв сам, бо не бачив у цiй справi чогось кримiнального. Але начальство, або ж вiн сам, вирiшило iнакше. Слiдчi захотiли пiдвищити собi звання i урвати вiд держави нагороди за викриття “державних зрадникiв”. I цю нагоду вони не випустили з рук.

Iрина ЛЬВОВА, газета “Експрес”. Фото УНІАН та автора

Коментар для “Експресу
Євген Захаров, голова Правлiння Української Гельсiнської спiлки з прав людини, директор Харкiвської правозахисної групи:
— Справа явно шита бiлими нитками. Людей не можна звинувачувати у кримiналi, якщо вони законно уклали договiр з iноземною фiрмою i хочуть на цьому заробити. А державною таємницею тут i не пахне, бо науковцi i комерсанти користувались iнформацiєю з вiдкритих джерел.
Але вiдбуваються страшнi речi. Сергiй Чичотка звернувся до нашої органiзацiї вiдразу пiсля арешту Олексiя Рудя. Ми пробували допомогти їм, проте не змогли. Володимир Чумаков спочатку проходив свiдком у справi, але тепер хочуть “закрити” i його.
Судовi засiдання — закритi, навiть адвокат змушений виробляти собi перепустку другого ступеня важливостi.
Без сумнiву, працiвники СБУ використовують цю “справу науковцiв” задля власних кар’єрних амбiцiй. Вони демонструють бурхливу дiяльнiсть, аби виправдати iснування своєї органiзацiї, показати, що недаремно їдять свiй хлiб. Дуже брудна справа, як на мене…

Олексiй Зiнченко, адвокат:
— У мене немає сумнiву, що науковця звинуватили незаконно i безпiдставно. На момент проведення експертизи не iснувало державної таємницi, немає її носiїв, а отже — немає складу злочину.

* Досьє
Чумаков Володимир Iванович – доктор технiчних наук, професор. Заслужений дiяч науки i технiки України. Вiдмiнник народної освiти України. Дiйсний член Академiї наук України. Триразовий переможець конкурсу Мiнiстерства оборони України “Кращий винахiд року” у 2010, 2011 i 2012 роках. У 2011 роцi нагороджений Знаком пошани Мiноборони України.
Автор 252 наукових публiкацiй.

Суспільство виганяє розумних

вересня 4, 2013Наука і життя, Суспільствознавство

Психологія та стосунки

Опубліковано – 2.09.2013 |

Суспільство виганяє розумних

Сучасна людина в своєму розвитку недалеко пішла від мавпи, її життя визначають ті ж закони, що і десятки мільйонів років тому, і майбутнє не обіцяє людству нічого хорошого.

Еволюціоніст, палеоневролог, доктор біологічних наук, професор, завідувач лабораторії розвитку нервової системи Інституту морфології людини РАМН Сергій В’ячеславович Савельєв розповідає про еволюцію і деградації мозку і ділиться своїми прогнозами розвитку людства.

– Як і для чого розвивався людський мозок?

– Мозок еволюціонував не для того, щоб ми стали добре мислити, створювати безсмертні твори, вирішувати математичні проблеми або посилати людей у ​​космос. Він розвивався, щоб швидко і ефективно вирішувати біологічні задачі. У нас погані нігті, повільні ноги, немає крил, огидна анатомія – ми ходимо на двох ногах, як динозаври. І наше єдина перевага перед іншими біологічними видами – розмір мозку.

Мозок формувався під дією біологічних законів дуже довгий час. Наші далекі предки, як всі примати, жили 50 млн. років на деревах. Потім, 15 млн. років тому, вони з цих дерев спустилися. За офіційною версією вони без всякої на те причини кинули прекрасні ліси, повні їжі, і вирушили їсти корінці в чисті поля – туди, де їх запросто могли розтерзати хижаки. Звичайно, – це дурість. Мавп з джунглів не так-то просто вигнати – їх можна заманити лише їжею. Значить, вони вийшли на береги озер, яких тоді в Африці було дуже багато, за рибою, ікрою і яйцями птахів, що гніздилися там. Надлишок їжі, багатої білком, відсутність конкуренції за неї – ось основа щастя наших предків. Цей райський період тривав близько 10 млн. років. Чим же займалися примати, коли вирішили проблему їжі? Питаннями розмноження і домінантності. Почалася жорстока статева конкуренція, і наші предки стали з’ясовувати між собою стосунки. Надлишок їжі народжує соціальні проблеми – цей біологічний закон діє і понині. Поки всі ходять на роботу і заробляють гроші, в сім’ї все добре. Як тільки на роботу ходить один, інші починають з’ясовувати стосунки між собою.

– Мова, яка виникла в той час, була інструментом статевої конкуренції? І чи викликала вона ріст мозку?

– Мова та керування виникли як основа для спільних дій при полюванні у воді. Але дуже швидко їх почали використовувати по-іншому – для обману. У будь-якому світі продемонструвати здатність до дії набагато простіше і вигідніше, ніж щось зробити. От уявіть собі: приходить самець до самки і розповідає, що він зловив величезну рибу, але раптом з’явилися люті звірі, відняли її і з’їли. У вас вже народжується образ, – а подій-то ніяких не було. Він все це вигадав, щоб досягти результату: підкорити самку і виготовити собі нащадка. Мова стала еволюціонувати тому, що вона не має на увазі ніякої діяльності. Вона енергетично більш вигідна. Брехати вигідно скрізь, і цим займаються всі. Мова допомагала в конкурентній боротьбі за їжу, за самку, за домінантне становище в зграї. Однак мова не таке надбання, яке перебудовує або збільшує мозок. У мікроцефалів, наприклад, мозок менше, ніж у шимпанзе, але при цьому вони непогано говорять.

– Коли ж мозок почав рости?

– Десять мільйонів років тому в момент переходу від мавпи до людини виникла система соціолізіаціі і почав діяти соціальний відбір. Оскільки група приматів могла вирішувати свої завдання тільки в стабільній ситуації, коли ніхто між собою не гризеться, найагресивніших і найрозумніших стали або знищувати, або виганяти зі зграї. В результаті цієї прихованої форми селекції йшла еволюція. З одного боку, це був консервуючий, або стабілізуючий, відбір: завдяки відмові від біологічної індивідуальності створювалася група з певними усередненими властивостями. З іншого боку, гнані особини мігрували, пристосовувалися до нового середовища, плодилися і знову виганяли асоціальних і найрозумніших. Так з’являвся новий міграційний шлях. І якщо ми простежимо історію руху людства, то з’ясуємо, що на кожному новому місці мозок трохи збільшувався і за кілька мільйонів років досяг максимального розміру – 1650 г., що майже на 300 г. більше, ніж у сучасної людини.

– Як соціальний відбір всередині групи вплинув на формування мозку?

– Мільйон з невеликим років тому соціальна структура суспільства завдяки дуже жорстокого внутрішньому відбору розвинула лобову область мозку. У людини ця область величезна: у решти ссавців вона набагато менше відносно всього мозку. Сформувалася лобова область не для того, щоб думати, а щоб змусити людину індивідуальну ділитися їжею з сусідом. Жодна тварина не здатна ділитися їжею, тому що їжа – джерело енергії. А людей, які не ділилися їжею, в соціальній групі просто знищували. До речі, ми всі знаємо приклад роботи лобової області – це анорексія. Людину, яка, щоб схуднути, перестає їсти, змусити потім неможливо – і врешті-решт вона помирає. Але, виявляється, її можна вилікувати: якщо підрізати їй лобові області, вона почне їсти. Цей метод практикували до 1960-х років, поки не заборонили психохірургію.

– Коли і чому людський мозок почав зменшуватися?

– Мозок ріс, поки було куди мігрувати і поки людям доводилося вирішувати тільки біологічні задачі. Коли людство зіштовхнулося з соціальними проблемами, мозок став втрачати у вазі. Цей процес почався приблизно 100 тис. років тому. Приблизно 30 тис. років тому це призвело до знищення неандертальців. Вони були розумнішими, сильнішими, ніж наші предки кроманьйонці; вони творчо вирішували всі проблеми, придумували знаряддя, засоби добування вогню і т.д. Але через те що вони жили невеликими популяціями, у них соціальний відбір був менше виражений. А кроманьйонці користувалися перевагами великих популяцій. У результаті тривалого негативного соціального відбору їх групи були добре інтегровані. Завдяки популяційній єдності кроманьйонці знищили неандертальців. Проти маси посередностей навіть найсильніші генії нічого не можуть зробити. Зрештою ми залишилися на цій планеті одні.

Як показує ця історія, для соціалізації великий мозок не потрібен. Прекрасно соціалізована тупа особина інтегрується в будь-яке співтовариство набагато краще, ніж індивідуаліст. У ході еволюції особистими талантами і особливостями жертвували заради біологічних переваг: їжі, розмноження, домінантності. Ось яку ціну заплатило людство!

– Тобто вага мозку говорить про здібності людини?

– Так, про її потенційні можливості. У 75% випадків у людини, що володіє великим мозком, в чотири рази більше шансів стати генієм або володіти талантом, ніж у людини з маленьким мозком. Це факт, статистика.

– Чому розумова праця дається нам насилу? Це теж результат зменшення мозку?

– Мозок – дивна структура.

З одного боку, він дозволяє нам думати, з іншого – не дозволяє. Адже як він працює? У розслабленому стані, коли ви відпочиваєте, скажімо, – дивитеся телевізор, мозок споживає 9% всієї енергії організму. А якщо ви починаєте думати, то витрата підвищується до 25%. Адже у нас за плечима 65 мільйонів років боротьби за їжу, за енергію. Мозок звик до цього і не вірить, що завтра йому буде, чим харчуватися. Тому він категорично не хоче думати. (З цієї ж причини, до речі, люди схильні переїдати.) У плині еволюції навіть виникли спеціальні захисні механізми: коли ви починаєте інтенсивно працювати, міркувати, у вас тут же виробляються спеціальні сполуки, що викликають роздратування: вам хочеться їсти, в туалет, у вас виникає мільйон справ – все, що завгодно, тільки б не думати. А якщо ви лягаєте на диван зі смачною їжею, організм приходить у захват. Тут же починає вироблятися сератонін – він всього на положення однієї молекули відрізняється від ЛСД. Або дофамін, або ендорфіни – гормони щастя. Інтелектуальні витрати так не підтримуються, і організм їм чинить опір. Мозок великий не для того, щоб працювати весь час, а щоб вирішити проблему енергії. У вас виникло біологічне завдання, ви включилися і напружено попрацювали. А як тільки вирішили завдання – тут же вимкнулися і на диван. Вигідніше мати величезний потужний комп’ютер, запустити його на три хвилини, вирішити завдання і тут же відключити.

– Мозок завжди працює цілком?

– Ні, він до цього не пристосований. Коли ви дивитеся кіно, працюють потиличні області, коли слухаєте музику – скроневі. І навіть змінюється кровопостачання – то до слухової області, то до зорової, то до моторної. Тому, якщо ви хочете зберегти мозок в цілості, не можна займатися, наприклад, однієї фізкультурою. Якщо ви не будете при цьому давати собі інтелектуальні навантаження, причому різноманітні, то кровопостачання проходитиме переважно в моторних областях, а не в інтелектуальних, тобто асоціативних, і там раніше почнеться склероз. Старенька буде рухлива, струнка, але в повному маразмі.

– Через цю особливість мозку нам складно робити кілька справ одночасно?

– Так, звичайно, багато справ вимагають підвищеної концентрації, і енергетичні витрати різко зростають. Приплив крові йде відразу до декількох областей, опір мозку наростає: чим більше ви вмикаєте нейронів, тим більше мозок не хоче працювати.

– Як змусити ледачий мозок працювати?

– Зробити це дуже складно. Звичайно, мозку можна обіцяти якісь відтерміновані результати, але біологічні організми вимагають тільки негайних результатів: до завтра ж можна і не дожити. Так що цей спосіб підходить одиницям. А ось обдурити мозок можна. Для цього існує два прийоми. Перший – за допомогою обманних обіцянок, другий – за допомогою так званої зміщеної активності. Наведу приклад. Собака сидить біля столу, ви – за столом, на столі – бутерброд. Собака хоче поцупити бутерброд і розуміє, що її покарають. І ось вона сидить-сидить між двох вогнів і раптом починає несамовито чесати за вухом. Вона не може ні залишитися байдужою, ні зреагувати – і вибирає третій шлях. Це і є зміщена активність – заняття справою, яка безпосередньо не відносяться до того, що вам дійсно потрібно. Це те, що загнане в шпарину між біологічною («хочу») і соціальної («треба») мотивацією. Письменники, скажімо, починають писати зовсім не те, що повинні, фотографи – знімати щось таке, що не відноситься до замовлення, – і результати часто бувають геніальними. Хтось називає це осяянням, хтось натхненням. Досягти цього стану дуже складно.

– Чи можна сказати, що здібності людини закладені в її мозку?

– Так, і їх не можна ні розширити, ні збільшити – тільки реалізувати. Наприклад, у художника величезні потиличні поля – раз на п’ять-шість більше (за вагою, розміром, кількістю нейронів), ніж у звичайної людини. Цим визначаються його здібності. У нього більше ресурс з обробки, він буде бачити більше квітів і деталей, тому ви ніколи не зможете з ним домовитися про те, що стосується образотворчої оцінки. Людям з різними здібностями важко зрозуміти одне одного. І чим сильніше виражені їх здібності, тим гірше.

– Як виявити здібності людини?

– Психологія цього, на жаль, не може. А технічні засоби поки не дуже розвинені. Однак, я впевнений, через п’ять-десять років технології вдосконалять, з’являться томографи з високою дозвільною властивістю (зараз їх дозвіл – 25 мікрон, а потрібно 4-5 мікрон), і тоді за допомогою спеціального алгоритму можна буде сортувати людей за здібностями і відбирати геніїв в різних галузях.

– Звучить страхітливо. До чого це призведе?

– До того, що світ зміниться назавжди. Найприємніше – завдяки такому сортуванні люди зможуть займатися тим, до чого вони дійсно схильні. І це принесе багатьом щастя. Не треба буде нікого труїти газом Ер-Ейч, як у фільмі «Мертвий сезон», щоб всі були тупими і щасливими. Ще один наслідок – індивідуальні відмінності перекриють етнічні, і расові проблеми зникнуть. Зате з’являться нові – такі, з якими людство ще ніколи не стикалося. Тому що генії, яких відберуть штучним шляхом, кардинально і, головне, непомітно для оточуючих змінять світ. У найближчому майбутньому людству належить дуже коротка, але дуже люта гонка. Хто перший створить систему сортінг, той буде правити світом. Ви ж розумієте, що в першу чергу цю технологію використовують не на благо суспільства, а у військових цілях. Це буде жахливо. У порівнянні з цим Друга світова війна здасться грою в солдатиків.

– А в якому напрямку сьогодні йде природний еволюційний процес?

– Негативний соціальний відбір, що почався 10 млн. років тому, діє донині. З суспільства й досі виганяють не тільки асоціальних елементів, але і найрозумніших. Подивіться на долі великих учених, мислителів, філософів – мало у кого добре склалося життя. Це пояснюється тим, що ми, як мавпи, продовжуємо конкурувати. Якщо серед нас з’являється домінантна особина, її треба негайно ліквідувати – вона ж загрожує кожному особисто. А оскільки посередностей більше, будь-який талант має бути або вигнаний, або просто знищений. Саме тому в школі відмінників переслідують, ображають, третирують – і так все життя. А хто залишається? Посередність. Зате чудово соціалізована.

– Тобто ми досі живемо за тими ж законами, що і десятки мільйонів років тому?

– Так, ми такі ж мавпи, як і раніше, і живемо за тими ж мавпячими законами, що і 20 млн. років тому. В основному всі їдять, п’ють, розмножуються і домінують. Це основа устрою людства. Всі інші закони, системи тільки маскують це явище. Суспільство, в якому інколи та й з’являються обдаровані люди, вигадало такий спосіб маскування нашого мавпячого коріння і бажань, щоб захистити біологічні начала від соціальних. Але і сьогодні всі процеси – у сфері політики, бізнесу і т.д. – будуються за біологічними законами. Підприємці, наприклад, прагнуть на всьому зекономити, щоб отримати конкурентні переваги і таким чином підвищити свою домінантність. Соціальні ж закони, моральні та етичні установки, прищеплені батьками, навпаки, заважають бізнесу, і всі намагаються їх обійти, щоб більше заробити.

Сергій Савельєв
Сергій Савельєв

– Якщо все побудоване на інстинктах, значить, щоб управляти людьми, треба до цих інстинктів і апелювати?

– А всі так і роблять. Адже що обіцяють політики? Кожному мужику по бабі, кожній бабі по мужику, кожному мужику по пляшці горілки. Ми вам змінимо соціалку, – ви будете краще жити. Ми вам зробимо доступне медичне обслуговування, – ви гроші заощадите й здоров’я збережете. Ми вам знизимо податки, – у вас буде більше їжі. Це все біологічні пропозиції, пов’язані з енергією і тривалістю життя. А де соціальні пропозиції? Майже ніхто з політиків не говорить про зміну соціальної структури суспільства, про цінності. Замість цього вони кажуть: ми дамо вам грошей, – а ви розмножуйтеся.

Або ось ще приклад доведеної до абсурду інстинктивної форми поведінки щодо встановлення домінантності – «розумний будинок» Білла Гейтса. У цьому будинку є господар – він входить, і для нього налаштовується кондиціонер, змінюються вологість, світло. Залишає – і все підлаштовується під запити менш головного начальника. Тобто в будинку, по суті справи, знаходиться стадо бабуїнів, які своєю появою в кожній кімнаті доводять одне одному, хто головніший. І це називається «розумний будинок»? Та це шизофренія в мавпятнику. Апофеоз біологічного начала. А подається все це як пристрій світу майбутнього. Який пристрій світу майбутнього?! Того і дивися, – хвіст відросте до коліна при такому майбутньому. Всі нововведення спрямовані на одне і те ж.

– Схоже, що перспективи нашої цивілізації в тому, що стосується інтелекту, веселковими не назвеш.

– Якщо цивілізація збережеться в нинішньому вигляді, в чому я сумніваюся, то наш інтелектуальний рівень сильно впаде. Це неминуче. Вже зараз освітній ценз значно знижується, тому що виникла велика річ – інформаційне середовище, яка дозволяє людям імітувати знання, освіченість. Для приматів це дуже велика спокуса – така імітація дозволяє нічого не робити і мати успіх. При тому, що інтелектуальний розвиток знижуватиметься, вимоги до рівня соціальної адаптованості будуть підвищуватися.

Ось, наприклад, об’єднали Європу. Хто виявився найуспішнішим? Розумні? Ні. Найбільш мобільні і соціалізовані, ті, хто готовий переїжджати в інші міста та країни і чудово там приживається. Зараз ці люди приходять у владу, в структуру управління. Європа, об’єднавшись, прискорила деградацію інтелекту. На перший ціннісний рівень виходить здатність людини підтримувати відносини, на другий – все інше: професіоналізм, вміння, навички. Так що нас чекає інтелектуальна деградація, зменшення розмірів мозку, почасти, може бути, фізичне відновлення – зараз же пропагується здоровий спосіб життя.

– Людина не може володіти і високими розумовими здібностями, і розвиненими соціальними навичками?

– Дуже рідко. Якщо людина думає про щось своє, шукає рішення, яких до неї не було в природі і в суспільстві, це виключає високий рівень адаптованості. І навіть якщо суспільство визнає його генієм, він у нього не впишеться. Висока соціалізація, у свою чергу, не залишає ні на що часу. Масовики-витівники мало придатні до підневільної праці. Тому що вони набувають домінантність, підвищують свій рейтинг за допомогою мови, а не справ.

– Чи відрізняється мозок жінки від мозку чоловіка?

– Жіночий мозок менше чоловічого. Мінімум різниці в середньому по популяції 30 г. – максимум 250 г. За рахунок чого він менше? За рахунок асоціативних центрів, що відповідають за абстрактне мислення, – вони не дуже потрібні жінці, так як її біологічна задача пов’язана з розмноженням. Тому жінки бувають особливо успішні в галузях, що відносяться до виховання, освіти, до культурологічної ідентифікації, – вони добре підтримують, зберігають, передають спадкоємні культурологічні системи – музеї, бібліотеки. Крім того, вони домагаються чудових результатів у стабілізованих спільнотах, там, де всі правила вже визначені і добре відомі. Ну і, звичайно, жінки бувають геніями – мозок дуже мінлива структура.

Переклад українською – «Гармонія»

У Харкові черговий напад злоякісної українофобії

вересня 4, 2013Події

03-09-2013 21:57 | Категорія: Місцева влада, Новини, Події, Протест, Суспільство, Харківщина

Увага! Щойно встановлену (але ще не відкриту) в Харкові дошку Юрію Шевельову хочуть знести! 4 вересня 2013 року відбудеться позачергове засідання Топонімічної комісії міськради, де єдиним питанням буде знесення дошки цими днями. Прохання всім, кому небайдужа доля української справи, прийти на 11-00 на засідання комісії та не допустити знесення пам’ятки. Адреса: вул. Сумська, 64, вхід з вул. Іванова, 6-й поверх, к. 222. 11:00! Не дамо знищити нашу пам’ять!

Також отримано інформацію про можливий акт вандалізму на щойно змонтовану, але ще не відкриту дошку Ю. Шевельву. Противники всього українського, у котрих слова”мова” викликає неадекватну реакцію, а заплановане на 5 вересня вшанування пам’яти українського мовознавця призводить до агресії, можуть пошкодити пам’ятку вночі. Тому оголошено чергування в ніч з 3 на 4 та в ніч з 4 на 5 вересня. Просимо долучитися всіх, хто може до охорони! Збір о 21:00 біля будинку “Саламандра” (вул. Сумська, 17). Чай чи кава в термосі вітаються! Тел. (057)751-17-68

Дошка Шевельову

 


Copyright © Блог Василя Кондрата (Vasyl Kondrat Blog). All rights reserved.