Влада Януковича і «тітушки»

грудня 28, 2013Українські проблеми. Політика
 

28.12.2013

Віталій Портников

 Те, що ми опинилися в державі, в якій розправу над чесним журналістом, опозиційним політиком чи просто мирним протестувальникам може вершити навіть не представник правоохоронної системи, а «людина спортивної статури» – більш ніж показово. Як показово й те, що слово «тітушки», що з’явилося в Україні, збагатило багато мов світу – як до цього з’явилися в цих мовах гаїтянські «тонтон-макути». А в інших країнах Латинської Америки не придумували слів, але добре розуміли суть того, що відбувається – в ​​цих державах орудували справжнісінькі «ескадрони смерті», котрі знищували і залякували супротивників диктаторських і авторитарних режимів.

Суть того, що відбувається, проста: дотримується оболонка правосуддя і законності, правоохоронні органи виконують свої функції, тільки от в темному місці вас можуть побити чи навіть вбити невідомі в цивільному. І правоохоронці аж ніяк не займатимуться пошуком ваших кривдників, навпаки, вони ще допоможуть їм вчинити розправу, поділяться даними оперативного спостереження, словом – діятимуть як підручні бандитів. Але негласно. Якщо ж ви звернетеся до суду або поліції, когось, звичайно ж, затримають – але це, швидше за все, будуть випадкові люди – можливо, навіть ваші власні соратники по політичній діяльності або колеги. Правоохоронна система працює не для вас.

Так було в Гаїті. У Гватемалі. У Бразилії. У Сальвадорі. І, між іншим, в Росії і в Білорусі. Тільки в колишніх радянських республіках, на відміну від країн Латинської Америки, в цивільне переодягаються зазвичай самі силовики, що знищують опонентів режиму поза правовим полем. У Росії цей метод наведення порядку був особливо поширений на Північному Кавказі, в Білорусі силовиків в штатському використовували для розправи з опозиціонерами.

Але Україна, як це не парадоксально звучить, все ж ближче до Латинської Америки минулого століття, ніж до сучасної Росії – у нас у ролі «ескадронів смерті» виступають все ж таки не міліціонери, а звичайнісінький кримінал, що перетворюється на резерв влади та її обслугу. І якщо влада буде потурати і допомагати цьому явищу, воно може набрати силу, про яку ми навіть не підозрюємо. Тому що в тому ж Сальвадорі, деморалізованому і переляканому систематичними розправами над опозицією, місцеві «ескадрони смерті» виявилися сильнішими і за владу, яка їх використовувала, і за поліцію, яка їм допомагала – і врешті-решт самі стали владою.

Україні, звичайно ж, до цього ще далеко – але все тільки починається. Те, що ми спостерігаємо сьогодні на вулицях столиці – це протистояння європейського суспільства з латиноамериканським режимом минулого століття. Цей режим із жахом відкидає будь-які спроби його осучаснити просто тому, що не знає, як діяти і конкурувати в цивілізованому світі. Зате повільно, але вірно обзаводиться усіма атрибутами класичної латиноамериканської диктатури. І «ті тушки» – один із таких необхідних атрибутів.

Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода


Радіо Свобода © 2013 RFE/RL, Inc. | Всі права застережені.

bigmir)net  хиты 43842 хосты 18927

Марина Шаповалова (Россия): Ещё об украинском Майдане

грудня 25, 2013Загальне, Політика

24-12-2013 19:21 | Категорія: Записки

Украина образовалась как государство всего 20 лет назад. Образовалась из областей с очень разным менталитетом населения. Востоку с западом было крайне трудно найти общий язык. На этих противоречиях рвались к власти крикуны и воры всех мастей. Десять лет народ пытался выбирать “меньшее зло” из того, что всплывало на политической арене: “национальный запад” голосовал против “восточных” кандидатов, русифицированный и более просоветский “восток” – против “западных”. И оба раза “меньшее зло” оказалось только злом: дорвавшиеся до власти решали свои проблемы и плевали на страну и народ. Ющенко оказался просто несостоятельным президентом: звучала национальная риторика, а экономика стагнировала и рушилась на глазах. На его фоне “меньшим злом” показался Янукович. Никто не обольщался насчёт личных человеческих качеств “проффесора”, но многие поверили, что хоть какой-то толчок развитию экономики он, опираясь на индустриальный восток, дать сможет.

Именно эта надежда была обманута. Главным образом. Обман с евроинтеграцией лишь послужил катализатором протеста. Главное, что за три года президентства Януковича не осталось никаких сомнений: этот пришёл только воровать. Воровать настолько нагло и безудержно, что в это даже трудно поверить, пока сам не увидишь. Он, его сыновья и приближённые захапали все привлекательные государственные активы и земли, отобрали хорошо работавшие и прибыльные частные бизнесы. Беспредел начался сразу после “воцарения”: “братки” приходили, отжимали собственность у владельцев, а их самих просто выкидывали или сажали. Народ, понятно, бизнесменам не сочувствует, но ведь конструктива вообще никакого не дождались! Страна уже практически обанкротилась, экономика не работает, бюджетникам платить не из чего. Была бы “труба” как у Путина, за счёт экспортных доходов можно было бы продержаться. Но трубы нет. А деньги нужны уже сейчас.

В этой ситуации Янукович стал торговаться как проститутка: “отдамся тому, кто даст денег“. Народ это прекрасно понимает. Денег Януковичу сейчас могут дать “запад” или Путин. Но “продаться западу” означает – получить возможность в ближайшее время легитимно сменить власть, добиться изменений в законодательстве и экономике, начать строить нормальную демократическую страну. А “продаться Путину” – это закрепить власть банды в стране на десятилетия вперёд. И зависеть эта банда будет только от Путина, от его финансовой поддержки. Но не от народа. Потому что “правильный подсчёт голосов” будет щедро оплачен – на это деньги найдутся.

И какой выход у народа, который понимает, что союз Януковича с Путиным сейчас – это гарантированная фальсификация выборов в ближайшем будущем, силовой вариант подавления любого недовольства, и продолжение насилия и грабежа?

Никто на Майдане сегодня не ждёт от Евросоюза сладких дармовых пряников. Тем более, что там стоят в том числе и те, кому евроинтеграция грозит ухудшением материального состояния. Они готовы на это, потому что альтернатива хуже. От Евросоюза нужна, главным образом, гарантия честных выборов. Союз с Европой означает, что Янукович не только уйдёт из власти, но и то, что он с завтрашнего дня будет знать, что уйти придётся. Уже одно это знание положит конец полному беспределу в оставшиеся 2 года.

Вот за это борется народ на Майдане. В то время как Янукович борется за свою власть. Веры ему нет: он все последние дни обещает одно, а делает ровно обратное. Люди понимают, что уйдя с Майдана, они дадут Януковичу возможность наплевать на все обещания, и начать репрессии и закручивание гаек. Положение Януковича шаткое: силовой разгон Майдана сегодня может обернуться кровавым побоищем в центре столицы, которое уничтожит “внутриевропейскую” легитимность его власти, а для союза с Путиным он должен пойти на полное подавление сопротивления, чтобы народ испугался и затих. Тогда он сможет представить дело так, что, дескать, “разогнал смутьянов, мешающих жить послушной, доверяющей президенту, стране“. Мол, видите: всё тихо, все довольны!

Задача Майдана не допустить этого и показать, что почти весь народ против этой власти. А это действительно так. Когда есть сотня тысяч людей, готовых пожертвовать собой, это означает, что на их стороне десятки миллионов не таких отважных. Майдану сочувствуют практически все и везде. Когда ночью с 10 на 11 декабря пытались выдавить Майдан, тысячи киевлян вышли из своих квартир и пешком пошли туда – поддерживать. Ночью, в мороз, без транспорта, на вооружённые кордоны. При этом, в Киев стянуты отряды милиции из других городов страны. Если в ответ на подавление Майдана поднимутся жители всех этих городов – что возможно, и Янукович это тоже понимает – последствия такого варианта предсказать предсказать трудно, но существующая власть точно будет сметена.

Майдан сейчас связывает руки главному вору страны. Пока люди на Майдане держатся, произвол Януковича ограничен, и есть шанс вынудить его подписать судьбоносные договорённости с Евросоюзом. Тогда в 15 году станут возможны настоящие свободные выборы с настоящими кандидатами, по европейским стандартам. Минимум, но необходимый для развития страны.

На улицах городов Украины, на местных майданах, в метро граждане поют хором свой гимн. Кто-то заводит – и тысячи подхватывают. Даже те, которые не говорят по-украински. Я им завидую: у них есть гимн, который не стыдно петь.

Джерело

Віталій Нахманович: відкрите звернення до Президента України

грудня 11, 2013Події, Українські проблеми. Політика

10-12-2013 12:23 | Категорія: Записки

Вікторе Федоровичу, Я не є Вашим прихильником. Я також не є прихильником Вашої партії. Я не поділяю ідеї людей, які за Вас голосують. Я буду дуже радий, якщо Ви підете з посади Президента України. Але мені не байдуже, у який спосіб Ви це зробите. Не тому, що мене дуже непокоїть Ваша особиста доля. А тому, що мене непокоїть доля всієї України, а відтак і моя власна. Якщо Вас переоберуть на чергових або, навіть, позачергових виборах, то це означає особисто для Вас можливість спокійно жити на покої й насолоджуватися неправедно нажитими статками, що наочно демонструють три Ваші попередники. Для України це означатиме збереження внутрішнього миру, демократичного устрою і європейських перспектив. Якщо Вас скине революція, то у кращому випадку Ви помрете на еміграції, а у найгіршому Вас спіткає доля Каддафі або Чаушеску. Але навіть на еміграцію Ви не зможете прихопити заводи та порти, футбольні клуби та маєтки, які Ваша родина так вдало нажила останніми роками. Вашу бізнес-імперію радо розтягнуть на шматки, і першими у цій справі стануть сьогоднішні Ваші соратники. Можливо, я б навіть зловтішався з цього, якби для України це не несло загрози чергової кривавої бані, популістської диктатури та кінця європейських мрій. Тому я звертаюся до Вас. Звертаюся не як громадянин. Як громадянин я виходжу на Майдан. Я звертаюся до Вас як історик. Я розумію, що Ви історії не знаєте. Це не Ваша провина, історії не знає, напевно, ніхто із наших політиків. Історії не знають і Ваші радники, і це також звична українська проблема. Тому я просто хочу повідомити Вам декілька речей. 1. Коли на вулицю з протестом виходить півмільйона осіб, то це не буває за гроші. Можна тримати за гроші тисячу, дві, три, навіть, десять, якщо не довго. Але історія не знає такого, щоб за гроші виходили півмільйона. 2. Не вводьте себе в оману обличчями лідерів нашої опозиції. Їх неспроможність домовитися між собою та застосувати радикальні засоби – це, насправді, Ваша остання надія. Якщо Ви не підете на компроміс із людьми, що до нього готові, знайдуться інші лідери, які Вже не будуть вести переговори. Повірте, такі вже є, хоча ні Ви, ні ми ще не здогадуємося, хто це. Адже історія, як і природа, не терпить порожнечі. 3. Коли на вулицю виходить півмільйона, то їх не можна розігнати силою. Можна влаштувати «Криваву неділю», але потім це обернеться барикадами. І чи є у Вас козаки, як у російського імператора, що б радо кинулися розганяти народ? Чи буде Ваш «Беркут» так само завзято стріляти, як вони б’ють кийками? Адже кийками неможливо розігнати півмільйона. 4. Ви можете сказати, що за Вами стільки же людей, скільки і проти Вас. Але чи можете Ви їх показати? Що ці люди готові зробити, щоб підтримати Вас? Де Ваші півмільйонні мітинги? І що, зрештою, це доводить: що країна готова до громадянської війни? 5. І ще одне. Столиця України – Київ, а не Харків, Донецьк чи Сімферополь. Неможливо правити країною, якщо ти не контролюєш столиці. 6. У Вас економіка у жахливому стані? Але ж це і наша економіка. Путін здійснює на Вас шалений тиск? Але він так само тисне і на нас. Європа не хоче надати Вам реальної допомоги? Але і нам вона так само допомагає лише палкими промовами. Якщо Ви дійсно хочете розв’язати ці проблеми, ми готові робити це разом. Але разом – це означає відновити чесні вибори і прозору виборчу систему, повернути повноваження уряду і створити уряд, відповідальний перед парламентом, припинити судове свавілля та захоплення бізнесу. Повірте, це не катастрофа. Це просто означає повернутися до ситуації, що була напередодні Вашого приходу до влади. Ви ще можете це зробити, й ті, хто стоїть на Майдані, Вас підтримають. Вікторе Федоровичу, Ви майстерно тримаєте паузу, але колись Вам все ж таки доведеться щось сказати. Не помилиться, адже від Ваших слів залежатиме і Ваша особиста подальша доля. І не забаріться, адже може статися так, що Вас вже ніхто не схоче слухати. Віталій Нахманович, історик – See more at: http://www.vaadua.org/news/vitaliy-nahmanovich-vidkrite-zvernennya-do-prezidenta-ukrayini#sthash.NqrzxKU5.dpuf

ЗВЕРНЕННЯ ДО МОЛОДИХ

грудня 6, 2013Духовність, Українські проблеми. Політика

Опубліковано – 6.12.2013 16:10 |

ЗВЕРНЕННЯ ДО МОЛОДИХ
ЗВЕРНЕННЯ ДО МОЛОДИХ

Громадський діяч, лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук оприлюднив звернення до молоді України.

Звертаюся саме до Вас, хлопців і дівчат, приблизних ровесників нашої Незалежності.

До молодих людей, чиє активне життя тільки починається. І буде пов’язане з цією країною. Більшість з Вас тут буде жити, працювати, створювати сім’ї, будувати своє майбутнє.

Звертаюся до Вас — до тих, кому зараз плюс-мінус 20—25. Саме до Вас іще й тому, що не зовсім упевнений, що старше покоління добре почує мене й до кінця зрозуміє.

А от за Вас чомусь я впевнений!

Останні події, які умовно можна об’єднати словом “Євромайдан”, спонукають мене поговорити з Вами максимально відверто. Так, як говорять з близькими друзями, віч-на-віч. Називаючи речі своїми іменами. Розуміючи: дещо з почутого може комусь і не сподобатися.

Побачивши те, що сталося в суботу 30 листопада на Майдані, я написав емоційного листа до жителів Півдня і Сходу України. Я справді писав його, стримуючи сльози. І звертався до всіх не мовчати. Не мовчати про те, що сталося в Києві. Про те, що на Сході і Півдні, як виявилось, багато хто чомусь вважав проблемою лише Києва, до того ж штучно створеною все тим же Києвом і Західною Україною.

Я отримав реакцію на свій лист. Багато хто почав наводити мені аргументи.

За і проти вступу в Євросоюз…

Я сидів і думав… До чого тут взагалі Євросоюз???

Невже Ви думаєте, що я не написав би такого ж листа, якби силою розігнали майдан, що стояв за вступ до МС з Росією?

Невже Ви думаєте, що я можу розділяти студентів, побитих кийками “Беркута” на “своїх” і “чужих”?

Невже Ви вірите, що я зміг би мовчати, коли б до в’язниці кинули мирних мітингувальників, які вийшли до адміністрації президента, що мав би інше прізвище або інші політичні погляди?

Невже Ви, молоді люди, справді відчуваєте себе розділеними на Схід і Захід?

Я В ЦЕ НЕ ВІРЮ!

Це Ви на концертах “Океану Ельзи” заповнюєте стадіони Львова і Луганська, Дніпропетровська і Сімферополя, Донецька і Вінниці. Я сам бачив. І Ви бачили.

Це Ви вільно говорите і російською, і українською одне з одним. Я сам чув і розмовляв з вами обома мовами.

Це Ви співаєте Гімн України разом з нашою збірною з футболу, яка теж, нарешті (!!!), повним складом співає його вголос. Я чув це.

Я був поруч з Вами на стадіоні в Стамбулі і гордо кричав “Ура!”, коли донецький “Шахтар” виграв Кубок УЄФА. А потім передзвонив директору клубу з пропозицією від “Океану Ельзи” просто, без жодних умов, виступити на привітанні клубу в Донецьку.

Поки Ваші батьки в кухонних розмовах нападають одне на одного, Ваших ровесників б’ють палицями на вулицях
Поки Ваші батьки в кухонних розмовах нападають одне на одного, Ваших ровесників б’ють палицями на вулицях

Це Ви у Фейсбуці, Твітері і Вконтакті давно розвалили стіну SaveFrom.net між Сходом і Заходом, яка досі існує між представниками старшого покоління. Я знаю. Я сам спілкуюся з Вами там.

Не Ваше покоління стало солдатами у цьому абсурдному протистоянні. Генерали від політики зробили “гарматним м’ясом” покоління ваших батьків і дідів. Розділяючи і володарюючи відповідно до відомого принципу.

Українська чи російська?

УПА чи Червона армія?

Голодомор?

Тепер черга нової теми:

ЄС — Митний союз?

Але ж найбільше від цієї “війни” страждаєте Ви, молоді люди.

Поки Ваші батьки в кухонних розмовах нападають одне на одного, Ваших ровесників б’ють палицями на вулицях. Б’ють і кидають до в’язниць, не розбираючи, звідки вони і якою мовою розмовляють.

Тих, хто віддає накази, не цікавить, звідки Ви і за кого голосували. Ви для них — так, використаний матеріал. Матеріал для цементування нелюдських законів.

Поки шахтарі з Червонограда й Донецька сперечаються, хто з них більше годує країну, чиновники без переконань і з гербом у вигляді грошових знаків успішно обкрадають і перших, і других.

А щойно напруга спадає — кидають нову кістку погризтися.

Невже Ви справді будете вестися на це?

Я В ЦЕ НЕ ВІРЮ!

Я усвідомлюю, що покоління Ваших батьків залишиться таким як є. Їхні погляди навряд чи сильно зміняться. Але хіба їм розбудовувати нашу країну в майбутньому? Хіба не Ви завтра визначатимете долю України?

Ви, і тільки Ви. Більше нема кому.

Я не знаю, що би роз’єднувало Вас сьогодні. Студентів Харкова і Львова, курсантів Києва і Севастополя. Шанувальників музики з Донецька і Тернополя.

Просто щирих молодих людей. Тих, хто народився в Україні, і тих, хто абсолютно природньо відчуває цю землю Батьківщиною незалежно від місця народження.

У Вас одна Батьківщина — Україна!

Ви просто не маєте іншої Батьківщини.

Ні в минулому, як Ваші діди і батьки, що живуть спогадами та ностальгією.

Ні в майбутньому, як “ваші” політики, котрі тільки й думають, як би вивезти звідси своїх дітей.

Не дайте політикам розвести Вас.

Не дайте кухонним розмовам батьків розсварити Вас.

Не дайте підступним міфам жадібно їсти ваші молоді душі.

Я бачив Ваші очі!!!! В кожному місті України!!! Вони яскраві! І усмішки Ваші щирі!

Ваша енергія — це те, що об’єднує нас по-справжньому!

Візьміть відповідальність на себе просто зараз — і Ви перетворите цю землю на діамант. Безмежно твердий і невимовно сяючий.

В ЦЕ Я ВІРЮ!

Тільки не мовчіть, заради Бога, не мовчіть!

Юхновський ректорам і викладачам: Підтримаймо іскру молоді супроти брехні влади!

грудня 6, 2013Українські проблеми. Політика
Ігор ЮхновськийІгор Юхновський

05.12.2013

Ігор Юхновський

«Точка зору»

Я, Юхновський Ігор Рафаїлович, доктор фізико-математичних наук, професор, академік Національної академії наук України, герой України, як один із членів групи «Першого грудня» висловлюю глибоку повагу ректорам і професорсько-викладацькому складу усіх університетів України і хочу звернутися до Вас з проханням про підтримку боротьби українських студентів за приєднання України до Європейської спільноти держав, як перший крок – через підписання Угоди про асоціацію.

Підставою для цього мого звернення є результати моїх попередніх зусиль, спрямованих на створення і зміцнення Української держави. Я був депутатом чотирьох скликань Верховної Ради, головою Комітету з питань науки і освіти, головою Комісії майбутнього, головою Народної Ради, зусиллями якої були ухвалені Постанови про незалежність України та про проведення референдуму про незалежність України, була написана і ухвалена Конституція України і ціла низка основних законів нашої держави.

Народ України будує свою незалежну державу лише два десятки років. У нас відсутні державотворчі традиції, бракує досвіду та уміння і, що найголовніше, глибокого усвідомлення усім суспільством масштабів працелюбства, дисципліни, порядності і патріотизму на кожному робочому місці, так конче необхідних для успішного будівництва держави.

Одним із символів нашої держави є Президент України. Протягом останнього року з боку Президента і його оточення йшла мова про те, що Україна приєднається до Європейського Союзу, що буде підписана Угода про асоціацію, що українська делегація веде успішні переговори, що Верховна Рада ухвалює зміни в українському законодавстві в напрямі його європеїзації. Усе суспільство, усі господарюючі суб’єкти – підприємства, господарства і організації про це знали. Усе це налаштовувало оточуючий нас світ до серйозного розуміння намірів цієї держави, а її населення – до чіткої і найпрогресивнішої у світі європейської перспективи. І головне – Європа нас хоче до себе. При цьому, відомо, що ми технологічно відсталіші, що нам потрібно вчитися працювати краще і ефективніше. Але з’являється перспектива майбутнього.

За тиждень до підписання угоди з боку голови уряду і Президента нараз починає говоритися, що Угоду про асоціацію Україна не підпише. Перед цим Президент України був поважно пригрожений Президентом Росії у цілком таємній довготривалій розмові. Прем’єр-міністр починає говорити про втрату ринків збуту української продукції, про втрату замовлень і про високу ціну на газ. Але усі ці речі є відомі і керівникам ЄС. І якщо знаючи про це, Європейський Союз одностайно готовий підписати з Україною Угоду про асоціацію, то це означає, що у нових відносинах складні питання будуть вирішуватись спільно.

Наостанок, Президент України і Прем’єр-міністр висунули абсурдну умову щодо оплати Європейським Союзом українського підписання у вигляді астрономічної суми коштів – приблизно 170 мільярдів доларів США. А інакше ми, мовляв, Угоду про асоціацію не підпишемо. Виходить, що Президент і Прем’єр-міністр, їхня адміністрація та уряд упродовж цілого року обманювали всіх: Україну, Європу і світ. Але ж Президент України і Прем’єр-міністр – це обличчя України перед усім світом! Виходить, нам, українцям, не можна вірити. Услід за Президентом і урядом України на нас усіх лягає клеймо брехунів і ненадійних партнерів!

Старше покоління України бачило багато нечеснот на своєму життєвому шляху з боку різних влад в Україні. Воно було змушуване до змирення. Одиниці повставали, але були фізично знищені. Наша молодь усього цього не знає. Батьки у родинах леліяли своїх дітей для добра. У школах і університетах ВИ навчали їх істинам природи і суспільства. Вони, НАША МОЛОДЬ, навчаються в університетах правді буття, логіці розвитку Всесвіту великого і мікроскопічного. МОЛОДЬ хоче входити у доросле життя, навчаючись на більш досконалому прикладі європейської спільноти народів. ДОПОМОЖІМО ЇМ! Не даймо згаснути іскрі їхньої політичної чистоти, що спалахнула сьогодні супроти брехні влади! Не даймо молоді злякатися, продатися у жирні руки збагатілих пройдисвітів!

Якщо молодь переможе – переможе наша освіта і наука!

Якщо молодь згасне – не потрібні будуть університети!

Як Ви маєте діяти? Кожний за допомогою власного розуму. А вкупі ми знайдемо правильні рішення!

З глибокою повагою,

Ігор Юхновський

Актуальне

грудня 1, 2013Українські проблеми. Політика

В такі бурхливі часи, як тепер в Україні, найкраще пізнаються державні діячі і громадяни. Випливає назовні їхня сутність. Стає видимим їхнє нутро. Підлість стає підлістю, честь ‑ честю.

Пройшло 20 років нашого незалежного існування. Українці в 1991 році майже одноголосно заявили на референдумі про своє бажання жити і господарювати самостійно. На жаль не виявилось достатньо еліти політичної, господарської, інтелектуальної, яка б це бажання перетворила у дійсність. До влади в значній кількості продерлися непорядні люди, злодії, бандити, грабіжники, відверті вороги нашої незалежності. Це вони розікрали наші багатства, знищили господарства, освіту, науку, змусили людей масово виїзджати на заробітки, а то й емігрувати в чужі краї. Це вони нав’язували нам совковість, корупцію, злочинність, це вони привели до олігархічної організації суспільного життя.

На щастя підростає молодь. Вона хоче справжнього життя. Вона хоче мати можливість працею добитися успіху в житті. Вона хоче суспільства, яке побудували, зокрема, у Європі. Географічний центр Європи ‑ в Україні. Ми ‑ європейці. Йде природний процес повернення українців самих до себе.

Однак поряд, на північному сході мешкає народ, який помішаний на ідеї своєї вищості, але імперія якого вже більше ста років розпадається. На початку минулого століття від цієї імперії відійшли два народи ‑ фінни і поляки. Інших завдяки зміні обличчя імперії та мільйонниим жертвам на її алтар вдалося силою втримати чи повернути назад.

Та час імперій минув. Поряд з глобалізацією йде процес диференціації суспільства, диференціації, яка має забезпечити можливість розвитку суспільства. Бо тільки достатньо різнорідне суспільство має шанс розвитку. Монополія, однорідність ‑ смерть розвитку. І от прийшов другий етап розпаду Московської імперії. І знову йде спротив московської політичної еліти цьому розпаду. Але неприродне збереження цієї імперії знову вимагає жертв. Її поки що рятують природні багатства, експлуатуючи які можна на якийсь час купити людей і народи (як це робиться в Чечні чи в Німеччині). Та зростає тиск зі сходу перенаселеного Китаю, який економічно бурхливо розвивається і поступово буде забирати малозаселені сибірські простори. Вже зараз в головах московитського політикуму снують думки про переселення в Сибір, під китайсько-російську границю 7 мільйонів українців для протидії китайській економічній експансії. Ото землю сибірську удобрять своїм тілом українці! А є ще бунтівний Кавказ. Українці ‑ добрі вояки. На них трималася радянська армія. Хто краще за українців відстоїть там інтереси імперії та продовжить ще на пару років її існування, нагодувавши своїм тілом кавказьких круків?

Стократ має рацію наша молодь, прагнучи єдності з Європою. І, бажаючи їй добра, мусимо підтримати це прагнення.

На жаль маємо дивне керівництво свої держави. Парафуючи договір про асоціацію з Європейським Союзом, очільник держави, її президент, з глумливою посмішкою в останній момент відмовляється від підписання будь-яких документів з ЄС. Таки певно прийнятно в кримінальних колах. Але у великій політиці має бути якась тяглість, послідовність, передбачуваність. Справа ж виявляється в мільярдах доларів, які пообіцяла Московія Януковичу взамін непідписання договору про асоціацію. Тобто, банальний хабар. Так відверто хабарити на міжнародному рівні може лише Хам.

Ба, більше, президент і прем’єр-міністр незалежної держави Україна вимагають від Євросоюзу провести тристоронні переговори про асоціацію, разом з Росією. Мабуть для того, щоб Росія дозволила Україні асоціацію. Цим ці неповноцінні “державні” діячі принизили незалежну державу Україну, принизили нас з вами, як громадян цієї держави. Вони виступили не як очільники незалежної України, а як губернатори малоросії. Вже за це вони повинні піти у відставку.

Ми в Україні кажемо, що політика ‑ це непорядність. Це не так. Обираючи політика у владу, надаючи йому великі повноваження ми вправі вимагати від нього відповідальності за наші, державні справи. Ми вправі вимагати чесності по відношенню до нас. Нащо нам людина при владі, якій плювати на нас? Мета якої ‑ обдурити нас. Ми його обирали. Ми йому надавали великі повноваження. Він мусить відчувати відповідальність перед нами за свої дії. Ілюстрацією цього є відставка прем’єр-міністра Литви після руйнування супермаркету, під уламками якого загинули десятки людей. Він відчуває і свою відповідальність за аварію. Це ‑ Європа.

Наш президент і прем’єр-міністр одного дня дають наказ знищити майдан, що привело до кровавої бійні, а на другий день засуджують дії беркуту. Бридко дивитися на таких підлих і боягузливих керівників держави.

Зараз багато літаків відлітає чартером до Москви. Чи не готується вторгнення військ Московії в Україну? Видно ведуться якісь активні переговори про збереження Януковича і його камарильї при владі. Можливо йдеться про розділ України. Це ‑ велика мрія московитів. Східну і південну Україну вони тоді забирають собі. І мільйони українців переселяють у Сибір. А самі заповнюють українські землі. Як було після страшного Голодомору 1932-33 років.

Звертаюсь до виборців Януковича зі Сходу і Півдня України. Це ви обрали цього президента. Ви несете відповідальність за свій вибір. Ви дійсно хочете, щоб ваші діти та онуки віддали своє життя за згасаючу московську імперію? Щоб вони стали жертвою її? Звичайно, це продовжить існування імперії ще на кілька років. А потім вона все одно розпадеться. Бо цього вимагають закони розвитку людства. Такий закон розвитку людського суспільства. І ви зникнете разом з імперією. Такого майбутнього ви хочете своїм нащадкам?

А може-таки довіримося інтуїції молоді? Молоді нашої, яка прийшла, щоб жити і творити, утверджувати себе і свою державу. Допоможемо їй у побудові європейської держави Україна.

І ще одне. Мусимо звернути увагу на профашистські, силові методи правління теперішньої влади. Більше того, ця влада, наслідуючи певно Гітлера, створює по всій Україні загони штурмовиків (ми їх часто називаємо тітушками) з промосковською ментальністю. Вони під крилом силових структур, під їхньою охороною. Сюда долучаються молодіжні загони російських фашистів, які теж береже міліція. Саме вони будуть робити (і вже роблять) різні силові провокації на мирних зібраннях. Можна навіть сказати, що побиттям майдану Янукович перейшов свій Рубікон, почавши силову частину профашистського промосковського перевороту в Україні. Ви дійсно хочете силового, фашистського правління в Україні?

 


Copyright © Блог Василя Кондрата (Vasyl Kondrat Blog). All rights reserved.