***

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташиною вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А може дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,

Розкажу як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає,

І рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває,

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину,

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. І люблюУкраїну.

Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель