28 грудня, 2015 – 21:03

Цій історії півтора року. Надія Савченко в чіпких лапах продажного російського правосуддя. Вона бореться навіть не за свободу. Вона бореться за свою гідність, за свою честь, за свою правду.

І ще це сумна історія великої країни, що захворіла на параноїдальний геополітичний розлад, країни, що ще на початку ХХ століття згорнула на криву стежку, ведена пройдисвітами, а через століття провалилася в минуле, нудьгуючи за радянською чумною казармою.

Місце злочину – місто Донецьк Ростовської області. Тут судять Надію України! Тут судять саму Україну! Тут судять Надію Савченко!

Судовий процес у справі української льотчиці нагадує фільм з банальним і передбачуваним сюжетом, зроблений поганим режисером за замовленням. У цьому фільмі грань між вигадкою та реальністю стерта, є учасники процесу, є підсудна, але немає одного – правосуддя.

Звинувачення проти Надії обманливе, про це знають адвокати, судді, прокурорські працівники, свідки, експерти і всі інші. Абсолютно всі не тільки здогадуються, а й знають, як завершиться ця сфальсифікована справа. Виправдувального вироку не буде. Російська влада піде до кінця, навіть на шкоду собі, і це зайвий раз підтвердить, що ця злочинна влада готова наблизити свій власний кінець сама.

Надія відповість багато за що. За те, що російського голуба із залізними крилами збив турецька літак. За те, що світ не схотів серйозно сприймати Путіна як головного борця з тероризмом. За те, що Надія трималася весь цей час з гідністю і ставилася з презирством до своїх мучителів.

Мстивий російський тиран, якому дали по зубах, буде відіграватися за всі приниження від світової спільноти на жінці і всіх інших, хто «перейшов кордон» у недозволеному місці. Поразок, невдач, провалів і ударів у спину набралося безліч.

У державі, де панівні висоти займають телевізійні вежі, дуже легко ламаються долі маленьких людей. Простий росіянин повністю безправний перед власною владою, яку збуджено підтримує. Справа Савченко – це нахабна насмішка, знущання над переважною більшістю росіян, яких система, без найменшого жалю, перемеле і зітре самих.

Справа Савченко – індикатор здоров’я російського суспільства, яке, за рідкісним винятком, добровільно підкорилося злу, навчилося жити зі злом і перетворилося на зло саме. Дорога до храму заросла, а Бог підмінений вождем.

Справа Савченко – яскравий приклад для світової спільноти, що компроміс з російською владою в її нинішньому вигляді неможливий і навіть небезпечний.

Бюрократична машина слухняно зробить свою брудну справу. Немає надії, що блискучі адвокати зможуть переконати суд у невинуватості Савченко. З льотчиці нідолуго зліпили навідницю артилерії, суд рухається до обвинувального вироку, і цей вирок буде не лише Савченко, а й усій рабської судовій системі, яка обслуговує Кремль.

Путін чудово усвідомлює, що Надія Савченко – депутат Європарламенту, тому борець з жінками, гроза бібліотек і турецьких мандаринів постарається не продешевити і продати свою заручницю дорого.

Надія Савченко для Путіна багато значить, але він з радістю обміняє на своїх «безробітних» солдатів, які є свідками злочинів російської воєнщини і самого Путіна.
Життя – штука смугаста. Смужка біла, смужка чорна…Одразу й не розбереш яка зараз, і про це знає сам Путін.

Біла смуга у режиму закінчилася. Крим, Донбас, «тренування» в Сирії, здешевлення горючої маслянистої рідини, рукотворна криза…

Вони відчувають липкий страх від одиночного пікету. Вони готові стріляти у власний народ чудово розуміючи, що зміна влади обов’язково буде кривавою. Для них утриматися при владі означає не тільки зберегти вкрадене добро, а й зберегти життя.

Вони бояться непримиренності і безстрашності Надії Савченко, а більше можливого прозріння свого народу, тому й судять Надію у глухій провінції.

У чужому казенному приміщенні один із суддів кам’яним голосом квапливо проговорить вирок. З інтонації, з перших слів буде зрозуміло, що шансу на справедливий вирок не буде, а значить, що влада сама собі зачитає суворий вирок.

Надія буде слухати суддю з насмішкою. І якщо хтось перестав боротися, втратив віру, піддався розпачу, то Надія буде йому прикладом, що Левіафану можна кинути виклик і тоді страшне вмістилище болю і страждань перетвориться на останки мертвого кита.