Хвилинка русофобії. (Автор: Білозерська Олена)

квітня 16, 2016Духовність, Політика
 

 

Думаю, ні для кого не секрет, що серед наших опонентів є певний відсоток ідейних. Тобто, крім зазомбованих ідіотів, які вірять у розіп’ятих укропами снігурів, є ще свідомі, ідейні вороги.

 

Дуже корисно іноді читати їхні сторінки. Доторкнутися до чужої правди – народити формулу.

 

Одна така ідейна ватниця живе у Донецьку. Вона пише:

«Дурак только не понимал два года назад, что нам под ОГА намахают флагАми Приднестровье на дому. Уж к этому я точно была готова и не истерю. Снова таки: могло быть хуже. А чего я жду от будущего, чего хочу – вы знаете. Чтобы победили, искоренили русофобию в местах моего компактного проживания. И присоединили к этому месту Полтаву, Одессу, Харьков, Киев – с тем же результатом. Все снова вместе и ноль русофобии. Снова называться русскими. Вот чего я хочу. …Вот мои итоги за два года. Потеряно всё материальное. Машина сыпется, компьютер, мебель даже. Но это быт. Жрачка. И теперь я верю, что люди не дадут пропасть, вокруг люди. Не так страшно. Точнее даже: не страшно. Вот главный итог этих двух лет. Или даже так: понимаю, что признать себя руской – это подписаться на нелёгкую судьбу, но не страшно. Страшно стать неруской».

 

Перша думка після такого, звичайно – вони що, хворі на голову? Яка русофобія? Хто їм, Господи, не давав бути росіянами (євреями / поляками / греками / ким завгодно)?

 

Їм забороняли розмовляти російською? Читати Пушкіна? Міняли їхнім дітям прізвища з -ов на -ко? Навколо все російською. Все! Газету чи книжку українською – спробуй іще знайди. Та що там казати про Донецьк – у Києві так само. З екранів – російські серіали. По радіо – російська попса.

 

Що відібрали у цих нещасних «русскіх» – настільки важливе, що за це не шкода терпіти холод, голод і злидні, ризикувати життям, щодня жити у страху, що хтось із твоїх близьких загине (у неї ж по-любому хтось з чоловіків у родині воює)? Чому, врешті-решт, інші нації, які проживають в Україні, ні на що подібне не скаржаться?

 

А друга думка була – я зрозуміла. Зрозуміла, за що вони готові вбивати нас і вмирати самі.

 

Вони хочуть бути титульною нацією. Всюди, де у них це вийде. Крапка.

 

А це взагалі єдине, чого не можна в Україні неукраїнцям. Йдеться тут не про національність при народженні (етнічного росіянина, який вважає себе українцем, ніхто від українців не відрізнить) – йдеться про світогляд. Можна жити в Україні і відчувати себе росіянином, поляком чи євреєм. Але тоді ти – національна меншина. З усіма правами, але – меншина. Ти відчуватимеш себе так всюди. Крім, відповідно, Росії, Польщі, Ізраїлю.

 

Практично в усіх країнах світу проживають євреї. Що роблять ті з них, в душі у кого живе бажання не бути національною меншиною, а належати до титульної нації? Правильно. Їдуть в Ізраїль. Решта спокійно собі живуть, де й жили, ходять до синагоги і печуть мацу, якщо їм це подобається.

 

Напів-, на чверть і мало не на одну десяту поляки, що бажають бути частиною титульної польської нації, оформлюють «Карту поляка» і їдуть на свою історичну батьківщину. Це нормально. Українці, які хочуть належати до титульної нації, живуть в Україні.

 

А ці ж не хочуть ні бути меншиною, ні їхати до Росії. Вони хочуть бути «титульними» тут, у нас. Навіщо? Бо там, де вони титульна нація – там Росія.

 

Вони відчувають себе підданими Російської імперії. Яка може існувати тільки в кордонах 1917 року. Їм не потрібна ні російська мова, ні навіть держава Росія. Їм потрібна велич Імперії. Неможливо побудувати Тисячолітній Рейх у кордонах 1937 року. Неможливо відродити Російську імперію у кордонах 1991 року.

 

Існування цієї імперії несумісне з існуванням держави Україна. Або ми – або вони. Тому, і саме тому цей конфлікт не має іншого, крім силового, військового вирішення. Політичні й дипломатичні методи – лише допоміжні.

 

Їм не можна зробити поступки, з ними не можна домовитись. Вони не наші співгромадяни, яким щось у державі не подобається (що звичайна, в принципі, річ). Вони піддані іншої держави, саме існування якої можливе лише за умов неіснування нашої. Ми навіть не вороги (іноді і з ворогом можна домовитись) – ми гірше: конкуренти, які знаходяться в одній геополітичній ніші. Так, як вони ненавидять нас – можна ненавидіти лише конкурентів, бо ворогів поважають.

 

Їхній світогляд, як і наш, має право на існування. Але він несумісний з нашим світоглядом.

 

«Чужий», монстр із фільму, який бігав по космічному кораблю і всіх убивав – робив це тільки тому, що хотів жерти. Він був абсолютно правий, але його інтерес був несумісний з інтересами людей. І оскільки він і люди опинилися на одній території, хтось когось мав знищити.

 

Кажу, підкреслюю, лише про ідейних, про пасіонаріїв, а не про обивателів – зомбі-продукт Кісельова, якому все пофіг, аби тільки ковбаса дешева була. (Фраза, яку при цитуванні мого тексту «пропустять» усі ватні ЗМІ).

 

Ці ідейні конкуренти мають бути або знищені (ті, що зі зброєю), або вигнані за поребрик (решта).

 

Має залишитись тільки один (с)

 

Росія не походить з Київської Русі. Вона навпаки -допомогла її знищити, визнав знаменитий російський кінорежисер

квітня 13, 2016Історія

07.05.2013 20:48

Росія не походить з Київської Русі. Вона навпаки -допомогла її знищити, визнав знаменитий російський кінорежисер “Я написав велику статтю про те, що є малий народ і великий народ, європейський народ і гігантський російський народ. Гігантський російський народ ніколи не мав громадянської свідомості”. Про це відомий кінорежисер Єгор Кончаловський заявив в інтерв”ю top.rbc.ruЄ.Кончаловський: Всі мої ідеї сприймаються надзвичайно критично нормальними російськими людьми. І це нормально. Якщо б 30% населення країни сприймало мої думки як належне, це була б інша країна.Треба думати, як країна розвиватиметься і які завдання стоятимуть перед наступним урядом, оскільки цей уряд і ця влада не в змозі вирішити ці проблеми.Ви ставите діагноз, згідно з яким ми зараз – у Київській Русі, у Середньовіччі …Не в Київській – в Московській. Київська Русь не співпрацювала з Батиєм, вона була зруйнована татарами за допомогою Московського князівства. А в Московському князівстві були абсолютні колаборанти у владі, і вони індоктринували ординський синдром в російську свідомість.Чернишевський чудово написав, що в кожному з нас трохи сидить Батий. Є великий Батий в Кремлі, під ним – ще десяток, тисячі, потім сотні тисяч Батиїв, а потім – найменші, але вони – начальник паспортного відділу, ліфтер – це теж Батий.Культура народу сьогодні успішно звільнилася від європейських традицій, які були насильно нав’язані їй Петром, і від тієї частини європейського російського, що було виховане за 300 років. Тому сьогодні царюють Московія, ординський синдром і видимість демократії”.
Читайте більше тут: http://expres.ua/digest/2013/05/07/86702-rosiya-ne-pohodyt-kyyivskoyi-rusi-vona-navpaky-dopomogla-znyshchyty-vyznav

Апачі в брудних шароварах

квітня 11, 2016Духовність, Культура

lirnyksashko

 

Сашко Лірник

Сьогодні о 01:3490371891

Спочатку цитата із характерної фрази характерної розмови( таких розмов багато . тому взяв навмання, безвідносно до авторства): “Абсолютно бесполезно Одессе или в будущем Донецку прививать историческую украинскую культуру с хатками и шароварами. В таких городах сейчас должна расцвести новая, современная урбанистическая украинская культура.”(с)

Як ви задрали тими своїми “шароварами”!

Ви, російськокультурна чєсть і совєсть нації, ви ХОЧ РАЗ, ХОЧ ДЕСЬ В ЖИТТІ бачили ті “шаровари”, про які триндите несамовито весь час?!

Самі собі придумали шаблон і самі з нього шаленієте.

Воістину сон розуму породжує чудовиськ !

Ви ,як закомплексовані , реагуєте на будь-який прояв української культури своїм сраним совковим нафталіном: ” Ааааа ! Шаровари!”.

Блін, де ви їх побачили? Покажіть мені- я теж хочу їх побачити!

Вичістіть те сміття у себе в голові, бо неможливо спілкуватися.

Ви ніхріна не знаєте і не хочете знати про українську сучасну культуру, про театр, сучасну музику, сучасну українську поезію, український рок і джаз.

Раз ви байбачка не бачите , значить його не існує ?

Скільки ви вже будете триндіти про “хуторянську українську культуру”, якої взагалі не знаєте і ,головне, не хочете знати?

Це ви,які ніколи не були на українських рок-фестивалях, чи українських андеграундних тусовках, починаєте розказувати, що “нєт украінской музикі, чтоби єйо крутіть в ефірах”! Зате “зоновсько-лагерне” московське лайно в лабутенах вважаєте мистецькою вершиною світу , і думаєте ,що тупа російська рєчьовка -частушка – це і є реп, а гугняве виття під три акорди – це і є рок .

Та один “Суботів” у виконанні Андрія Середи і Кому Вниз, або “Очі відьми” Дмитра Доброго Вечора і “Вія” переважує все ваше трендове московське лайно за всі роки його існування.

Приберіть мільярдні фінансові підпорки російського агітпропу від вашого “продукту” – і колос на глиняних ногах завалиться.

Нема там що слухати і чим пишатися. Хоч сто разів Юрочку Лозу крутіть, а все-одно не Лед Зепелін .

Тому і кричите про шаровари і хуторянство , що мрієте загнати українців в духовну і культурну резервацію на своїй землі і не випускати звідти.

Як індіанців апачів в Америці.

Адже дикунам в шкурах і з пір’ям в голові саме там і місце. Хіба ні?

Класичний спосіб “дегуманізації”, або “розлюднення” опонента .

Гоп! – і ваш опонент уже ніби і не людина , не музикант, чи письменник, не артист і не творець , а якийсь абстрактний “дикун – хуторянин” в засцяних шароварах.

Гоп! – і ви уже на тлі “ошаровареного” вами опонента, ніби і не убогий споживач примітивного продукту русского міра , а цілком собі передовий європейський “культургер”.

Тому і ліпите ті “засцяні шаровари” куди не ліпиться.

Тут головне не щоб “приліпилося”.

Головне – аби “осадочок залишився”.

Щоб українцям соромно було за те що вони маму мають не в “центрі Всесвіту в Москвабаді”, а в Житомирі чи Бахмуті.

Щоб соромно стало за свою власну культуру, за свою пісню і поезію.

Бо воно все “не таке”, “не сучасне”, “минулий вік”… От московська попса із голими задницями – саме то ! І в Європі її всі слухають! Не вірите? Чесно-чесно!

Тоді легше буде будувати в Україні своєрідну “Россію – лайт”. Із русскім міром ,але із смачним українським борщиком і без “злого путіна над душею”.

Щоб зверхньо по щоці нас поплескувати і сміятися над кумедними мавпочками хахлятами в московських секонд -хендовських обносках.

Тільки помилочка одна. Україна – це Європа. Із своєю власною самобутньою європейською культурою.

І відкрита до всього світу .

І вашого русскомірного посередництва не потребує.

Якось самі розберемось хто кому хуторянин, а хто п’янь лапотна попідтинню.

Спробуйте зверхньо повчати про “хуторянство, шаровари” і т.д. , японців – саму прогресивну націю світу із їхніми старовинними кімоно, карате і каліграфією. Або шотландців із їхніми волинками і кілтами , чи іспанців із коридою. Або фінів із їхніми хуторами, деревообробкою і молочною юшкою з червоної риби.

Пора зрозуміти, що не буває успішної сучасної культури ,без опори на могутню власну автентичну.

Та зрештою нам глибоко начхати на ваші потуги принизити українців.

Шаровари? Ха ! Суперовські і моднячі штани!

Хутір? Ух ти,яке зручне котеджне містечко !

Хатка? Найкомфортніше і екологічне житло ,мрія всіх європейців !

Вишиванка? Найкрасивіший,стильний і сучасний одяг!

Вам так не буде !

У балалайки три струни, а у бандури шістдесят чотири.

А тепер розкажіть нам щось про музику, мистецтво і культуру.

 

“Повесть временных лет” на древне-русском и церковно-славянском языках

квітня 8, 2016Історія
Юрась Коновченко написал 3 декабря 2012, 22:26
27 оценок, 28670 просмотров Обсудить (380)

Большинство обывателей, как в Украине так и в России, абсолютно искренне считают, что древнерусские тексты были написаны на древнерусском же языке… Но в действительности это не так.

Все древнерусские тексты были написаны на церковно-славянском языке кыевского извода. Настоящий древнерусский язык попадал в тексты лишь фрагментарно и существовал в виде народных диалектов тогдашнего Кыева и его околиц.

И именно по этим опискам, ошибкам, народно-разговорным формам, которые попадали в тексты, можно судить о том, на каком языке разговаривали в древней Руси.

Возьмем для примера отрывок из самого известного древнерусского произведения – “Повести временных лет”(начало ХІІ ст.).

Думаю, каждому известны эти слова:

“Се повѣсти времѧньнъıх лѣт . ѿкуду єсть пошла рускаӕ земѧ . кто въ києвѣ нача первѣє  кнѧжит и ѿкуду рускаӕ землѧ стала єсть”

Это отрывок из “Повести” по Лаврентиевскому списку (1377 г.). Но немногие знают, что этот список имеет несколько вариантов, которые отличаются один от другого!

В одном из них написано: “Се повѣсти временьнъıх лѣт . ѿкуду єсть пошла рускаӕ земля . кто в ней поча первое кнѧжит”.

В другом: “Повесть временныхъ лѣтъ черноризца феодосьева монастыря печерьскаго, откуда есть пошла руская земля, и кто в неи почалъ первое княжити”

А вот как звучит тот же отрывок из “Повести” по Іпатьевскому списку (1425 г.):
“Повѣсть  временныхъ лѣт̑ . черноризца  Федосьєва манастырѧ Печерьскаго . ѿкуду єсть пошла Рускаӕ землѧ стала  єсть. и  хто в неи почалъ пѣрвѣє  кнѧжит̑”

В статье “Несвидомость=невежество” мы выяснили, что  форма слова “нача, начал” – есть, в действительности, церковно-слявянской, старо-болгарской. А “поча, почал, почав” являются древнерусскими,  народно-разговорными формами, которые попали в этот церковно-славянский текст.

Поэтому будет интересно выяснить, а какие же слова, из этого отрывка, написаны на церковно-славянском и какие на древнерусском языке?

Открываем “Лексикон” – переводной славено(церковно-славяно)-русский словарь Памвы Беринды от 1627 года и ищем.

 

Первое слово “Повѣсть” является старо-болгарским! Беринда его толкует староболгарским же словом “сказанїє”(русским будет “выклад, вспоминанє, памятка”), греческим словом “історія”(ἱστορία – сказание, предание об известном, исследованном прошлом), а также русским словом “ознайомленя”.

 

 

Слово “временныхъ” также является старо-болгарским. По-русски будет “дочасных”!

Слово “лѣто” тоже является болгарским. По-русски будет “рок, час”

Болгарские слова “риза, одєянїє, одежда” русским языком будут “шата, барва”. “Плащ, плащєница” – это тоже старо-болгарские слова (“плащєница” на русском будет “простырадло”).

Слово “манастыр” является русской формой  церковно-славянского “монастиръ”.

“ѿкуду єсть” такие же являются церковно-славянскими словами. По-русски будет “откуль, отколя”.

“Пошла” является церковно-славянской формой русского “пѣшла”(пішла). С середины  Х столетия н.э., в Руси набирает обороты процесс, который сегодня называется   “икавизм”, – “развитие звука і на месте древнего (Ђ – ять) и этимологических *о, *е“.  К середине ХІІІ ст. этот процесс был завершен.

Слова “землѧ, стала” видимо и по-болгарски и по-русски звучат одинаково, потому они отсутствуют в словаре Беринды.

Древнерусские полногласные формы “первѣе”, “пѣрвѣе” (это одни из тех ошибок, которые характеризуют древнерусский язык) болгарского слова “пръвѣє” на русском языком будет “наперше, наперві”.

 

 

 

Болгарское слово “прежде” русским языком будет “спервотку, перше”.

Такое привычное и, казалось, “ісконно русскоє”, для нас сегодня, слово “князь”, в действительности тоже является заимствованием из церковно-славянского. Русским языком будет “вож(дь) ”  (болгарское слово “начальник” русским языком будет “старший урядник, пан”).

 

Итак, выяснилось что текст “Повести временных лет” действительно написан церковно-славянским языком с вкраплениями народно-разговорных, древнерусских слов и форм.


И если перевести  с церковно-славянского на древнерусский:

“Повѣсть  временныхъ лѣт̑ . черноризца  Федосьєва манастырѧ Печерьскаго . ѿкуду єсть пошла Рускаӕ землѧ стала  єсть. и  хто в неи почалъ пѣрвѣє  кнѧжит̑”

То получим, что-то вроде этого:

“Выклад  дочасных років. Черношатника Федосьєва манастыря Печерськаго. Откуля єсть пішла Руская земля стала єсть. И хто в неи почав  наперше урядувати”

Или это:
“Се повѣсти времѧньнъıх лѣт . ѿкуду єсть пошла рускаӕ земѧ . кто въ києвѣ нача первѣє  кнѧжит и ѿкуду рускаӕ землѧ стала єсть”

“Се вспомынаня дочасных років. Откуля єсть пішла руская земля. Хто в Києві почав наперше урядувати и откуля руская земля стала”.

А если перевести эти слова на современную литературную русскую мову, то будем иметь:
“Це спомини про минулі часи. Звідкиля пішла руська земля. Хто в Києві почав найпершим урядувати (панувати) і як руська земля постала…”


Copyright © Блог Василя Кондрата (Vasyl Kondrat Blog). All rights reserved.