Сусіди півночі чули крики нещасного: фермеру, у якого українські військові набирали воду, солдати Путіна вирізали серце

лютого 5, 2016Безправ'я, Події
У будинку викрадених фермерів та їхнього вбитого сина поселився російський військовий.
Родина фермерів Сокіл-Ясінських. Фото: debaltsevo.com.Родина фермерів Сокіл-Ясінських. Фото: debaltsevo.com.

Фермери Людмила Миколаївна Сокіл і Микола Миколайович Ясінський проживали з молодшим сином в селі Комуна біля Дебальцевого. Все, чим вони «завинили» – до їхнього будинку на краю селища приїжджали за водою українські військові, дислоковані неподалік. Після переходу міста під контроль “ДНР” Людмила і Микола були викрадені серед білого дня, а їх 27-річний син після тривалих тортур – садистськи страчений за підтримку України. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на debaltsevo.com.

«Сашу убили показательно – считает сестра покойного Наталья Сокол. А причиной доносов на семью фермеров стала человеческая зависть. – Мои родители вставали в 4 утра, работали, как пчёлки, и ложились поздно. В семье никто не пил. У нас много своей земли. Саша сам сеял и убирал поля, своими руками всё ремонтировал…».

Наталья рассказала подробности произошедшего с её семьёй после прихода «русских братьев» в Дебальцево: «5 Марта 2015 г в 7.00 утра мои родители выехали на синей «Ниве» из села Коммуна в Дебальцево продавать молоко, творог, сметану, и домой не вернулись. Я звонила целый день, но никто не отвечал. Мой младший брат Александр Сокол ждал родителей до обеда, но они так и не вернулись. Тогда Саша пошел пешком из Коммуны в Дебальцево через все блокпосты, спрашивая о родителях, но никто их не видел. Саша написал заявление о пропаже в полицию «ДНР», заявление приняли.

Через время я узнала, что родителей задержали, когда они покупали хлеб в магазине на Лесной. Подъехал военный “Урал”, и люди в форме вывели их из магазина, маму посадили в “Урал”, а отца в его «Ниву», машины уехали в разных направлениях. Позже мне сообщили, что отца расстреляли в тот же день.

По дороге домой брат встретил друга, который рассказал, что в их двор заезжал военный «Урал», и в него что-то грузили. Друг предостерег, но Саша всё равно вернулся домой, потому что надо было покормить животину и старую бабушку, которая еле ходит. Когда он вернулся, то увидел, что в доме всё было перевёрнуто: забрали ноутбук, два электрогенератора, золото, документы на технику… Позарились даже на купорку, тушенку. Брат продолжал названивать родителям, но безуспешно.

Тогда Саша позвонил мне и обо всём рассказал – я слёзно умоляла уходить из дома, в результате он оставил возле бабушки много еды и воды, покормил хозяйство и на время ушел. Потом сообщил, что вернётся домой, пойдёт сдаваться, чтоб отпустили маму – я его умоляла, чтоб он этого не делал. В итоге договорились созвониться в 23:30, но кто-то уже сбрасывал мой вызов. А потом телефон Саши отключили…

Как рассказала бабушка, в тот день в дом зашли два десятка военных в масках и требовали сказать, где внук. Незваные гости остались выжидать, и брат всё-таки вернулся домой… Через время соседи рассказали, что Саша сильно кричал полночи и просил о помощи. После чего он пропал.

Нашли Сашу перед Пасхой, в заброшенном доме. Голова была чёрная от удушения проволокой, руки – согнуты в локтях. В районе сердца была дыра. Потом забрали всё наше хозяйство, тракторы, комбайны, плуги, сеялки, культиваторы, зерна на миллион, вынесли всё из дома… Все, что наживали родители и мой Санька…», – рассказала девушка.

Со слов местных жителей Наталья узнала, что тракторы её родителей оказались в распоряжении российского военного с позывным «Арда». Техника фермеров по сей день стоит на месте бывшей оптовой базы на Лесной, ею теперь вывозят металл, чистят снег по необходимости. Известно, что эти тракторы использовали, когда разбирали на стройматериалы ресторан «Триумф».

Как говорят местные, «Арда» (настоящее имя – Алексей) прошел не одну войну, в Дебальцево он главный над отправленными сюда российскими военными. Вместе с походно-полевой женой из Коммуны «Арда» поселился в присвоенном себе доме местного предпринимателя. На «Арду» Наталья писала заявление в прокуратуру Донецка, просила помощи, но в её адрес стали приходить угрозы.

Есть у россиян и помощники из местных: например, Александр Колесников из Коммуны лично занимался вывозом техники односельчан, присвоил себе и их землю. Позже «бизнесмен» Колесников предлагал жителю Дебальцево продать всю технику фермеров и поделить деньги. – С приходом «ДНР» Александр Кузьмич стал главным в Дебальцево по приёму металла, – рассказала Наталья Сокол.

Наталья надеется, что мать с отцом могут быть живы и находятся в плену, хотя предложения о выкупе к ней не поступали. Ей уже не раз говорили, что родителей убили, но доказательств тому нет. Недавно должен был состояться обмен пленными, на котором теоретически могли быть и родители, однако обмен был сорван представителями «ДНР».

Наталья не знает, к кому обращаться за помощью. – Пожалуйста, отпустите маму, – обращается она ко всем, от кого может зависеть свобода родного человека. Если вы располагаете какой-либо информацией о судьбе похищенной семьи или можете чем-либо помочь, просьба сообщить родственникам по телефону (095) 631-26-70.

Життя тисяч людей нічого не коштувало: “Харківська Хіросіма” – злочин, який керівництво СРСР здійснило проти України у 1972 році

січня 17, 2016Безправ'я, Політика
У густонаселеному районі кремлівська влада наказала здійснити підземний ядерний вибух, щоб не зірвати плани по видобутку газу.
У селі Першотравневому. Фото: 1ua.com.ua.У селі Першотравневому. Фото: 1ua.com.ua.

“Эта история о том, во что ценила человеческую жизнь советская власть, и как в густонаселенном районе Украины был произведен ядерный взрыв в далеком 1972 году”, – написала Ольга Гуліда для newrezume.org, передають Патріоти України.Еще в шестидесятые годы такое было немыслимо – решение перенести военный испытательный полигон из Капустина Яра в казахстанский пустынный Байконур было продиктовано соображениями безопасности мирного населения – отделяемые ступени ракет могли падать на густонаселенные районы. Страна, нуждающаяся во всем, от пары кальсон до куска мыла, пошла на невиданные доселе затраты ради безопасности мирного населения. Хрущёв и его ЦК это понимали.

Но советская власть – это такая самозагнивающая и саморазрушающаяся форма власти, которая, чем ближе к апогею разложения, тем безнравственней. В 1972 году на Харьковщине, в Красноградском районе, произвели ядерный взрыв. Втайне от людей. На живых людях.

Вот как это было и как начиналось. Большая часть природного газа Украины добывалась в Харьковской области. В одном Красноградском районе газ качали из почти двадцати скважин. Бурили очередную. И вот 17 июля 1971 года произошло ЧП – под давлением в 400 атмосфер из скважины вырвался газоконденсат. Разнесло буровую – рвануло на 30 метров в вышину. Погибли бурильщики.

В село Першотравнево (Первомайское, по-русски) – в 400 метрах – послали гонцов. Просили огня не зажигать, не курить, костров не палить, света не включать – для взрыва достаточно одной единственной искры. Селяне отнеслись с пониманием. А тем временем спешно решалось, как обуздать выброс газа. Уже на следующий день было принято решение газовый фонтан поджечь. И уже полыхает факел высотой в несколько десятков метров, освещая днем и ночью красноградские села. И так он горел еще долгий год, как вечный огонь по убиенным впоследствии людям.

Забросать скважину бетоном не удалось. Тогда следовало бы применять давно оправдавшей себя метод раскапывания скважины. Но вот тут и начинается преступление против народа: раскапывать долго и нудно, а газ даешь стране сейчас. План даешь! К младшему брату летит из Москвы старший брат – московские спецы. Везут они в портфелях план страшного злодейства против советского народа.

Злодейство это уже одобрено Брежневым и Косыгиным. Уже подготовлены палачи из спецподразделения Министерства машиностроения, уже стоят наизготовку спецчасти войск МВД и КГБ. Украинские газовщики и спецы о решении ЦК не информируются, однако взяты подписки о неразглашении на 15 лет. (Мы будем ваш народ убивать, а вы – молчите об этом). Так что же там старшие братья удумали?

А удумали они произвести подземный ядерный взрыв на скважине. Операция под кодовым названием «Факел». Руководителем данного преступления назначили генерала – великого спеца по подземным ядерным испытаниям. (Если жив мерзавец, хотела бы я в его глаза посмотреть). Для забивания скважины предусматривалось пробурить другую, наклонную. Примерно на глубину до 2 тысяч метров. И внедрить в эту скважину взрывное ядерное устройство. В треть хиросимской бомбы «Малыш» зарядом, в 3.8 килотонны.

Зону скважины радиусом в 400 метров обнесли колючкой, засыпали слоем песка в 20 (!) сантиметров, заботливые. Расставили охрану из войск КГБ и МВД. Исполнителям выдали специальную антирадиационную защиту. Все скважины района заглушили. Обесточили энергосети. Обезопасились сами. А жители? А жители и знать ничего не должны, подумаешь – жители! Жителям Першотравнево велено было убираться – в нескольких километрах разбили для них лагерь.

Гнали селян без объяснения причин. На сборы дали несколько дней. А как крестьянину за несколько дней управиться? Под людской скот грузовик и то не дадут, а под корову, под сено? Куда поросят, кур? А вещи как: и ту же косу, те же вилы? И на сколько времени гонят в лагерь, какую одежку брать? Тайна. И потянулись скорбные возы к лагерю беженцев, поплелась скотина за возами. Молодые уходили, а старики отказались покидать родные хаты, по закутам поховались. Их всего за час до взрыва повыловили, и в 9 утра 10 июля 1972 года вывезли (в чем кто был) в село Хрестище, что в двух (!) километрах от эпицентра взрыва. И восьми километрах от трассы Москва-Симферополь.

Ровно в 10 утра всем находящимся в 400-метровой зоне была дана команда встать на цыпочки (чтобы не поломать позвоночник от содрогания земли) и… земля содрогнулась! От этого содрогания людей подбросило вверх. Все вокруг попадало ниц. Из кратера в небо кроваво поднимался землистого цвета столб и плыл-плыл-плыл в сторону населенных пунктов… (Как великий Тарас Шевченко сказал, кто же еще так скажет об Украине моей несчастной: «Не називаю її раєм, // Тiї хатиночки у гаї…»). Тень зловещего облака закрыла солнце… Наступила мертвейшая тишина… Кратер замолк…

Но кратер замолк только на коротких 20 секунд. И раздался новый взрыв чудовищной силы – воспламененный газ из глубин кратера вырвался на высоту километра, выплевывая в воздух породу. Заполыхало и затрещало все вокруг. Беленые украинские хатки (белые, как молоко, на сине-ультрамариновых, на синьке бельевой, фундаментах, красавицы!) повалились, оставляя бесстыжие дымоходы печей. Заборы-тыны, сараи, клети, яблоньки, мальвы у порогов хаток – все сметено взрывом.

Руины, как Мамай прошел. Они уедут, а Украина еще целый год будет разбирать руины, строить селянам бесплатные квартиры, чтобы народ смог счастливо вернуться в зараженную родную зону – село Першетравнево. А самое страшное, что ровно через час после взрыва, в самое пекло, в самый ад людей погнали обратно в село.

Зачем травили землю и воздух радиацией? Закрыть скважину? Так ведь не закрыли! Кратер продолжал полыхать. Облако ушло на Полтавщину, а оттуда дальше и дальше. Вітай-шануй, Вкраїна! Не справились с газом. Со стихией. Укатили. Вместо одной проблемы оставили множество. И вы решайте там себе.

А местные специалисты (которые с подпиской о неразглашении того, о чем сами не знали) пошли раскапывать скважину старым дедовским методом: при бушующем пламени, постоянно под брандспойтами воды, в невыносимой жаре от бушующего пламени (а с неба падают глыбы льда от образовавшегося конденсата!) в зоне критической радиации раскапывали карьер шириной 400 и глубиной 20 метров. Спецзащита? Да господь с вами, разве можно, чтобы народ трудящий догадался, что они там натворили. Пущай так роют. Авось! И рыли они, эти заложники героизма и трудовой доблести аж целый год – до июля 1973 года. За это время в трубу под хвост сгорело больше одного миллиарда кубов газа.

Но бог с ним, с газом! У нас и не то пропадало, и не в таких размерах. Посмотрите на обочины дорог, ведущих в Норильск, – кладбища техники. Посмотрите на зерно, сваленное в кювет – элеватор не принял. Посмотрите на мертвые земли, оставленные после целины. Посмотрите на безглавые церкви Украины, России, Беларуси. Вот еще реки не успели вспять поворотить, но дамбу-то в Питере уже начали строить! Бог с ними, с потерями. Я – о людях. О главной ценности страны, не выражаемой ни в денежном, ни в материальном эквиваленте. Я – о преступном правительстве, устроившем своему народу-кормильцу ядерный геноцид.

Если о чернобыльских жертвах теперь знают все, и мы о них вечно помним и вечно будем скорбеть, то вот эти сельские першотравневцы, хрестищенцы, люди, закрывавшие радиоактивный кратер – о них мало известно. Как и о самом преступлении. Они не имеют чернобыльских льгот, их детей не вывозят за границу на лечение. О них не желают говорить. А я хочу, чтобы о них знали и помнили. Чтобы их поминали в скорбный день. Светлой памяти жертв советизма посвящаю. Вечная им память. Аминь.

Історія однієї справи. Як судять “вбивць Бузини”

червня 22, 2015Безправ'я

Ольга Худецька, для УП _ Понеділок, 22 червня 2015, 16:06

18 червня у Шевченківському суді Києва обирали запобіжний захід для Дениса Поліщука й Андрія Медведька – підозрюваних у справі вбивства Олеся Бузини. Для цих двох – розвідника й сапера, учасників бойових дій, у минулому активістів Майдану –  їх статус у цій справі виявився несподіванкою.

Ще напередодні вони жили своїм звичайним життям, а вже вранці 18 червня були затримані, побиті і доправлені до суду.

За словами підозрюваних, і це змогли переконливо аргументувати адвокати на засіданні, жодних слідчих дій з ними до цього не проводилось. Допитів, викликів, повісток не було.

Медведько розповідає, що його затримали вранці у приватному секторі, заблокувавши автомобіль, в якому він їхав з другом.

– Ми опинились в заблокованій з усіх боків машині. Одразу почали стріляти з близької відстані по нас, в якийсь момент практично над вухом. Вогонь вели з пістолетів. Практичний сенс таких дій не дуже зрозумілий, адже ми знаходились у закритому авто і нікуди, звісно ж, бігти не могли, всі можливі шляхи виїзду також були надійно перекриті, і це було очевидно всім. Коли витягали з авто і затримували, то били. В УБОЗі, куди нас привезли, били менше, – розповідає  затриманий.

В УБОЗі, поки під будівлею збирались приятелі та друзі затриманих, у Медведька без його згоди взяли проби для аналізу ДНК. Ніяких допитів як таких, за словами Андрія, не  було.

З ним вели якісь неформальні бесіди, в яких пропонували “по-пацанські зізнатись, як всі поважні кілери роблять”.

Згодом друзі затриманих з’ясували, що не можуть встановити зв’язок з ще кількома активістами та дівчиною Медведька. Як з’ясується пізніше, в цей момент у дівчини тривав обшук без присутності адвоката. Після  його проведення слідчі навіть  не залишили протоколу, незважаючи на наполегливі прохання.

Пізніше під будівлею УБОЗу з’явилась автівка Медведька. За її кермом перебував невідомий. Приятелі активіста Сергій Бондар та Кирило Бабенцов впізнали машину, та намагались з’ясувати, яким чином невідомий водій опинився за її кермом.

Той поспішно поїхав геть, при цьому скоївши спробу наїзду на  одного із хлопців. За словами Бондаря, вони з Бабенцовим вже написали заяву з цього приводу та готові давати свідчення про інцидент.

Перед судом Медведько встиг розповісти: в УБОЗі, вказуючи на ключі від авто, слідчі спитали, де знаходиться машина. Хлопець відмовився відповідати, але його “заспокоїли” – і самі знайдуть. Вже через кілька годин його авто вилучили з гаражу і пригнали під УБОЗ. Чи зможе стати у подальшому доказом автомобіль, вилучений без відповідних процедур, і на якому вільно містом роз’їжджає співробітник слідства?

У матеріалах справи, які отримали захисники Медведька, постанов про вилучення автомобіля та його обшук не було.

У подальшому обставини вилучення авто звучатимуть у суді кілька разів, але залишаться без уваги судді Хардіної, яка веде засідання щодо Медведька.

 Судове засідання

Суд про обрання запобіжного заходу щодо Поліщука відбувся відносно швидко.

Суддя Бугіль, який, як виявляється, судив активістів за часи Януковича, виніс рішення про запобіжний захід – утримання під вартою протягом 2 місяців або завдаток у 5 мільйонів  гривень.

Для порівняння: регіоналу Єфремову, якого підозрюють у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі,  що призвела до загибелі людей (події на Сході), та зловживанні службовим становищем за обтяжуючих обставин (“закони 16 січня”), призначили заставу у 3,6 мільйона гривень, а спершу взагалі 60 тисяч.

Поліщука захищав державний адвокат. Все, що запам’ятали про її роботу присутні, – це фразу про те, що весь конвой мав би бути звільненим за те, що дозволив передати їжу підозрюваному. Традиційно до суду намагалися не пускати навіть журналістів.

До  зали суду Медведька привезли з мішком на голові. Після того, як його зняли, присутні побачили на обличчі сліди від ударів.

Ось лише кілька прикладів подальших процесуальних порушень і маніпуляцій:

–  Рішення про запобіжний захід Андрію Медведьку розглядала суддя Оксана Хардіна, яка мала б скласти об’єктивну думку щодо обґрунтованості підозри та ризиків за результатами засідання. Однак, саме ця суддя ухвалила рішення про затримання Медведька, і в тій ухвалі зазначила, що суд “дійшов висновку” про обґрунтованість підстав для затримання.

– Слідчий Руслан Могильний та прокурор Олександр Машков серед аргументів для утримання під вартою раптово “знайшли” гранату, хоча серед обвинувачень немає статті про зберігання боєприпасів чи вибухових речовин. Причина проста – граната учбова, вона у підозрюваного з часів служби, адже в своєму батальйоні він був сапером.

–  Суддя просто проігнорувала клопотання й про те, щоб випустити Медведька з “клітки”, адже ще жоден суд не визнав його винним.

–  Так само Оксана Хардіна лишила без уваги клопотання захисту про надання захисту протоколу затримання Медведька.

– Стороні захисту надали неповні матеріали справи, що стало відомо лише під час засідання. Деяких перерахованих протоколів суддею просто немає в адвокатів.

Показовим став діалог захисників з представниками слідства щодо нібито висланих заздалегідь повісток на допити:

–  Ви повідомляли підозрюваного поштою чи особисто?

–  І так, і так.

–  У вас є поштові корінці від замовних листів, або будь-які документи від пошти про те, що у вас були прийняті на відправку повістки Медведьку?

–  Немає. Ми надсилали звичайними листами.

–  А як ви вручали повістки особисто?

–  Виділялась людина, яка приносила повістку за місцем прописки.

Приносила повістку і віддавала кому?

–  Не віддавала. Клала в поштову скриньку.

–  У нас немає поштової скриньки нашої у підїзді, – подає голос Медведько.

–  А скільки всього повісток і коли ви надіслали?

У матеріалах справи все є.

–  Я знайшов лише кілька. Ось ці дві, наприклад, це їх ви маєте на увазі?

Так.

Тут на повістках вказані номери інших проваджень. Як ви можете вимагати взяти під варту людину у цій справі, якщо слали їй повістки в інших справах? А ось на цій повістці стоїть дата: з’явитись такого-то числа 2016 року.

Слідчий не читає Авакова

Другий показовий епізод – негласне стеження за самим Медведьком та його близькими.

Прокурор та слідчий відмовляються відповісти на питання захисту про стеження, посилаючись на таємницю слідства.

Хоч про це ще вранці написав голова МВС на своїй сторінці у Facebook. На питання про прослуховування, аудіо- та відеостеження та інші негласні заходи запитання знімає суддя.

Питання стеження важливе – утримання під вартою обвинувачення обґрунтовує тим, що слідчим невідоме місце перебування Медведька.

Про стеження ще на початку засідання заявляв сам Медведько: він знайшов прикріплений до машини пристрій, який відслідковував пересування.

Хоча постанови про негласні заходи все ж відсутні у матеріалах, слідчі змогли “вилучити негласним чином” жуйку мами Медведька – працівниці дитячого садка – та направити її на ДНК-експертизу.

Можливо, саме її мав на увазі Аваков у своєму пості у Фейсбуці, пишучи про “прямі докази”?

Але результатів ДНК-експертизи також не було в матеріалах справи. У ній було лише наступне:

–  Зброї, знаряддя вбивства, на місці події чи деінде не знайдено;

–  Зброї у Медведька, Поліщука не знайдено;

– Процедури особистого упізнання не було; протоколів про це немає у матеріалах справах, таких слідчих дій не проводили з Медведьком, за його ж словами;

– Свідок говорить про людей у масках та кепках, яких бачили на місці подій; і це єдині дані про їх зовнішність є у протоколах допиту свідків. Решта бачили ще менше;

–  Фотороботів немає;

–  Результатів ДНК-експертизи Медведька чи його мами немає;

– Найбільш значимі покази свідків з місця подій: “дізнався про вбивство Бузини з фейсбука Геращенка”, “бачив длінную машину”, “бачив машину з литовськими номерами”, “бачив двох у масках і кепках”

–  Свідок Равшан з літературною українською мовою протоколу допиту, і який заледве зміг написати костурбату фразу про вірність записаного з його слів – і то російською. Равшан повідомив про якусь машину з польськими номерами, а його весь допит намагались плавно підштовхнути в сторону таких потрібних слідству італійських номерних знаків;

– Небанальні покази свідка з місця подій, який не будучи спеціалістом зі зброї, експертно й з немалої відстані орлином оком визначив, що бачив у руках одного з невідомих поблизу місця вбивства Бузини “пістолет системи Наган” конкретного року випуску;

–  Свідки називали різні моделі машини(форд фокус, форд транзит) та різні країни номерних знаків.

Не було названо жодної ланки, яка би пов’язувала Поліщука й Медведька зі справою Бузини. У них не вилучено зброї, з якої вбивали Бузину, чи автівки, яка фігурувала на місці події, на місці не знайдено їх відбитків, немає жодної ДНК-експертизи – нічого, що могло би хоч якось провести ниточку від події до осіб підозрюваних.

 У взятті на поруки з боку народних депутатів Андрія Іллєнка, Юрія Левченка та Ігоря Луценка було відмовлено

Захист також звертав увагу на вільні припущення слідства, певні неприпустимі “фантазування”, непідкріплені фактажем, які звучать серйозним звинуваченням.

Адвокат: У клопотанні про запобіжний захід зазначено, що “в березні 2015 року у Медведька і Поліщука виник умисел на вбивство Бузини”. Можете послатись на матеріали справи, сторінки у справі, які це підтверджують?

Суддя: Питання знято.

Захистом також були знайдені протоколи слідчих дій у справі, виконанні слідчими, які не входили у робочу групу з цієї справи, а отже не мали права їх проводити.

Медведько також наголошував на тому, що під час вбивства Олеся Бузини він був в зоні АТО, і що є дані геолокації з його дописів в соціальних мережах, які можуть це підтвердити.

Практично всі аргументи захисту розбивались через  ігнорування суддею. Відмовлено було не тільки у взятті на поруки з боку народних депутатів Андрія Іллєнка, Юрія Левченка та Ігоря Луценка, але й в можливості зібрати характеристики на Медведька – від його командирів, співробітників, або принаймні дати слово свідкам, які вже знаходяться в залі суду і можуть дати йому усну характеристику.

Текст ухвали на 90% складався з доводів обвинувачення, викладених у клопотанні про взяття під варту. Те, що Медведько воював в зоні АТО та позитивно характеризується, було згадано двома реченнями в контексті того, що це не переважує можливих ризиків.

Розбиратись з аргументами захисту щодо необґрунтованості звинувачень суд не став. Хоча, за статтею 177 КПК, , підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Медведька ухвалили утримувати під вартою до 14 серпня без права завдатку.

…А в цей час у палаці

Певно, тільки лінивий не пройшовся по заявам Авакова, який оголосив підозрюваних у справі злочинцями, і в безапеляційній формі описав їх нібито участь у злочині. При цьому  він навів не лише їх імена й прізвища, але й місто проживання, повну дату народження.

Це стається уже не вперше.

У 2014 році Аваков вже звітував про спійманих у справі розстрілу працівників ДАІ. Заголовок того посту був “УБИЙЦЫ”. Незважаючи на зауваження, що їх процесуальний статус таки “підозрювані”, Аваков відповів – загалом-то так, але в їх випадку він дуже впевнений, доказів вкрай багато і вони неспростовні. Згаданих “убийц” відпустили невдовзі рішенням суду. За браком доказів.

Звичку шефа швидко перейняли і підлеглі.

Зокрема, у клопотанні про взяття під варту Медведька йдеться: “Андрій Медведько здійснив умисне вбивство”. Не “є підозрюваним у вчиненні”, а саме “здійснив”.

Адвокат звернув на це увагу суду і навів низку справ ЄСПЛ, де прямо визнається порушенням такі твердження від посадових осіб щодо підозрюваних, чия вина не визнана судом. Однак суд залишив цю скаргу без уваги.

Органічно у враження від суду вплітався й маніпулятивно-хамський пост Авакова, який використав по відношенню до всіх ошелешених подіями слова типу “за***лі”, “воінствующая мєрзость”, “бєзмозглиє ідіоти” і звісно ж звинуватив у виправданні убивства.

Щоправда, “за***лі” потім виправив на “задовбалі”, але персональних даних затриманих так і не прибрав, як і гарячих запевнень в тому, що затримані є саме тими “злочинцями”, які вчинили вбивство Бузини. Чи можуть слідчі МВС бути об’єктивні після того, як їхній шеф уже все вирішив?

А судді хто?

Особливої уваги заслуговують і особистості  людей, які займаються справою  Медведька та  Поліщука

Слідчий Руслан Могильний. Займався слідством у справі “караванського стрілка” Ярослава Мазурка.

Слідчий Руслан Могильний

Слідство у цій справі дійшло висновку, що Мазурок убив охоронців у “Каравані”, а потім вчинив самогубство у Сирецькому лісі. Принагідно слідство висунуло вже мертвому Мазурку обвинувачення у ще 8 вбивствах.

У іншій справі про вбивство на слідчого Могильного (а також його начальника та прокурора) скаржились: ” протягом двох років слідчий Могильний Р.І. ігнорував вказівки прокурора щодо виконання слідчих дій, слідчим не з’ясовані обставини, вказані в заяві про злочин”.

Кримінальну справу щодо вбивства не порушили. Скаржнику суд вдалось виграти: “Суд вважає, що постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи винесена передчасно. По справі не були виконані вимоги ст. 64 КПК України, не було допитано осіб, зазначених в заяві про злочин, не були встановлені всі обставини справи”. Слідство у справі про вбивство відновлено постановою суду.

Прокурор Олександр Машков. Керівник відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування злочинів проти життя та підтримання державного обвинувачення.

Так Машков коментував вбивство працівника ДСО біля гуртожитку “Беркуту” під час Майдану: “Враховуючи ту обстановку, яка зараз відбувається у суспільстві, ви самі могли бачити, що було зроблено напередодні цього злочину багато заяв, в тому числі про можливу помсту з боку тих осіб, які беруть участь у заворушеннях.”

Суддя Оксана Хардіна. Переведена до Шевченківського суду міста Києва з Кривого  Рогу указом Януковича у 2013 році. Під час протестних подій у Києві їй траплялось судити активістів за поваленого на Бесарабській площі у Києві Леніна/

Присуджувала вона й утримання під вартою активісту Правого Сектору Андрію Козюбчику, який пізніше загинув в АТО.

Суддя Володимир Бугіль, присудив утримання під вартою Денису Поліщуку.

Під час Майдану посадив  до СІЗО активіста “Дорожнього Контролю” Андрія Дзиндзю. Адвокат Дзиндзі, Віктор Смалій, пізніше був обвинувачений у погрозах Бугілю і також запроторений до СІЗО.

Окрім того, Бугіль був суддею у справі про “пошкоджену плитку”, по якій проходили активісти “Податкового майдану”. Він же свого часу відпустив Вадима Тітушка під заставу.

І саме цей суддя визнав нецензурною фразу “Янукович – казьол” й присудив штраф автору відповідного плакату.

Вже у березні 2014 року, після втечі Януковича, Бугіль попри клопотання прокуратури відмовляв у звільненні від кримінальної відповідальності активістів Майдану.

Тимчасова слідча комісія Вищої ради Юстиції з перевірки суддів внесла Володимира Бугіля у список службовців , які порушили присягу та мають нести покарання.

Ольга Худецька, спеціально для УП

Tanja Letaiv – Звернення до нас

лютого 8, 2015Безправ'я, Духовність

Tanja Letaiv

Доброго ранку любі друзі!

Життя дарує нам ще один день.

Я бажаю всім,щоб цей день був наповнений радістю і сміхом вас і тих,хто вас оточує…

Десь в Москві, в Матроській тишині почався день і для Надії Савченко…
Але розпочне вона його не з запашною кавою…

З 13 грудня 2014 року Надія відмовилась від прийняття їжі в знак протесту за її незаконне,зфабриковане ув’язнення.

З кожним днем голодування Надія приближається все ближче до смерті-голодної смерті!

Десь в Києві розпочався день для її сестри Віри, мами та її рідних…І полинули їх думки та молитви в Матроську тишину-до Надії…

Давайте ж і ми розпочнемо цей день з Молитви для Надії,подумки пошлемо їй наше тепло душі,нашу небайдужість,нашу підтримку,нашу віру, бо тільки завдяки цьому вона бореться та живе!!!

Доброго ранку любі друзі!

Життя дарує нам ще один день.

Я бажаю всім,щоб цей день був наповнений радістю і сміхом вас і тих,хто вас оточує...

Десь в Москві, в Матроській тишині почався день і для Надії Савченко...
Але розпочне вона його не з запашною кавою...

З 13 грудня 2014 року Надія відмовилась від прийняття їжі в знак протесту за її незаконне,зфабриковане ув'язнення.

З кожним днем голодування Надія приближається все ближче до смерті-голодної смерті!

Десь в Києві розпочався день для її сестри Віри, мами та її рідних...І полинули їх думки та молитви в Матроську тишину-до Надії...

Давайте ж і ми розпочнемо цей день з Молитви для Надії,подумки пошлемо їй наше тепло душі,нашу небайдужість,нашу підтримку,нашу віру, бо тільки завдяки цьому вона бореться та живе!!!

Редактор «Експресу» Ігор Починок: «Ми відмовили Арбузову та Вілкулу – можливо, через це вони й вистрибують із трусів»

серпня 13, 2013Безправ'я, Політика
13.08.2013 11:51

Головний редактор газети «Експрес» Ігор Починок вважає, що  причини, які пояснюють, чому усі підприємства, які забезпечують вихід у світ газети від учора знову не мають можливості повноцінно працювати через дії  центрального апарату Міністерства доходів та зборів можуть лежати на поверхні.

«Уже всім  зрозуміло, що причини блокування абсолютно штучні, вони не мають жодних законних підстав, — сказав Ігор Починок у коментарі. – Чому ж тоді це відбувається? Можливо, причина у тому, що наші видання, і зокрема газета «Експрес», категорично відмовились друкувати рекламні матеріали Арбузова та Вілкула, які віднедавна заполонили інформаційний простір і восхваляють цих чиновників? А, можливо, комусь не сподобалась різка критика  Партії регіонів у статтях, які ми опублікували у декількох останніх номерах? Причини можуть бути дуже банальні, будь-якої логіки у діях чиновників ми не бачимо, тому не виключаємо, що маємо справу з наслідками нервової реакції якого високопоставленого чиновника.

Гірше, якщо усе це виявиться елементом більш серйозного процесу,  наприклад, початком нового генерального наступу на регіональні газети  напередодні президентської кампанії.  Зверніть увагу, учора державна пошта оголосила, що  піднімає тарифи на доставку газет відразу на 45%!  Це – абсолютний рекорд для будь-якого товарного ринку, тому зрозуміло, що це неминуче призведе до обвалу тиражів регіональних газет, сегменту, де ще фрагментарно живе свобода слова. Є ще цілий ряд тривожних новин із газетних ринків. У цьому сенсі  атака на «Експрес», інші популярні газети може бути лише частиною плану  із придушення незалежних видань економічними методами.  У будь-якому разі, ситуація, за нашою оцінкою, екстраординарна.У ці хвилини ми  всебічно аналізуємо  ситуацію і, не виключаю, що у найближчі години спільно із нашими колегами із інших регіонів ухвалимо нестандартні рішеннями щодо наших кроків у відповідь на цей виклик».

Як повідомлялося раніше, від учорашнього вечора повноцінна діяльність шести підприємств, що забезпечують підготовку, випуск у світ та розповсюдження газети «Експрес», найбільшої тиражної газети країни, що видається українською мовою — знову заблокована.

Починаючи з 16.30 12 серпня усі ці підприємства  одномоментно позбавлені можливості реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що адмініструється центральним апаратом Міністерства доходів та зборів України.  При відправленні податкових накладних для реєстрації повертається електронна квитанція, в якій ДПС зазначає, що документ не прийнято, у зв’язку начебто помилкою такого змісту:  «місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Втім,  дані цих підприємств, вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців на сайті Мінюсту та  у податкових накладних, виданих цими продавцями  – ідентичні.  Жодної помилки, про яку зазначено у квитанції про відмову в реєстрації податкової накладної — немає.

Проблема виникла одночасно у таких підприємств: ТзОВ ”Газета Експрес”, ТзОВ ”Експрес Груп”, ТзОВ ”Фонд ”Свобода слова”,   ТзОВ ”Експрес Медіа Друк”,  ТзОВ ”Експрес Медіа Поліграф”  і т.д.

Увечері працівники фінансових відділів зазначених підприємств також  провели звірку із податковими інспекціями, де перебувають на обліку. При звірці даних (податкова інспекція Франківського району м. Львова та податкова інспекція Яворівського району Львівської області), розбіжностей теж не виявлено,  стан підприємств – 0 («основний платник»), жодної заборгованості у сплаті податків до бюджетів будь-яких рівнів не існує. Також на жодному із зазначених підприємств не проводиться планова чи позапланова перевірка.

«З 1 по 15 травня  ми уже  зіштовхувались з аналогічною ситуацією, — каже директор “Експрес груп” Андрій Вей. –  Тоді податківці теж нам заблокували повноцінну діяльність, спочатку стверджуючи, що діють законно, а потім визнали, що жодних підстав для блокування підприємств не було. І 16 травня, після багатьох публікацій у пресі, блокада припинилась без будь-яких пояснень. Сьогодні ситуація повторилась. Але тепер  ніхто з посадових осіб Міністерства доходів нічого не може пояснити. Тому наша оцінка дуже проста: дії відомства Клименка  — це нова, необмежена законом чи мораллю цілеспрямована спроба тиску на редакції газет, які ми видаємо».

 

Львівські податківці знову відхрещуються від атаки на газету і кивають на міністра Клименка

серпня 13, 2013Безправ'я, Політика
13.08.2013 13:50

Керівництво двох районних відділень Міністерства доходів та зборів в коментарях підтвердило, що на своєму рівні  не ініціювало жодних заходів щодо блокування повноцінної діяльності декількох підприємств, що забезпечують вихід у світ газети «Експрес». У неофіційній розмові податківці додають, що сервер, через який блокується повноцінна діяльність підприємств, розташований у Києві, безпосередньо у приміщенні Міністерства доходів, доступ до нього мають лише працівники  відповідного департаменту центрального відомства, які підпорядковані безпосередньо міністру Клименко.

«У нас немає до цих підприємств, які перебувають у нас на обліку, жодних зауважень, у них стан «0» (основний платник), ми здивовані, що ситуація повторилась, готуємо листа обласному керівництву, пояснюємо свою позицію», — заявив А.Сисюк, керівник Городоцького районного управління Міндоходів.

Управління Міндоходів у Франківському районі Львова, де на обліку перебуває інша частина  підприємств, що зазнають тиску, теж документально засвідчило, що не причетне до ініціативи блокувати діяльність підприємств.

Заступник начальника обласного управління Міндоходів О. Сторчило підтвердив, що обласні податківці знову звертатимуться у центральне відомство, щоб розв’язати  проблему, яка повторно виникла. «Я навіть не знаю, що цього разу ще сказати. Можу лише повторно зауважити, що відповідно до норм податкового кодексу відповідальність за адміністрування відповідної бази даних покладається на центральний орган».

В обласному управління журналісту «Експресу» також в неофіційній розмові повідомили, що міністерські чиновники здійснювали  тиск на керівництво обласної податкової у травні цього року після того як воно зайняло  принципову позицію у конфлікті газети із міністерством Клименка, ставши на бік журналістів.

У Міністерстві доходів та зборів, куди ми звернулись за коментарем, заявили, що на цей момент не готові сформулювати свою офіційну позицію.

Сьогодні зранку головний редактор газети «Експрес» Ігор Починок заявив, що вважає, що  причини, які пояснюють, чому усі підприємства, які забезпечують вихід у світ газети від учора знову не мають можливості повноцінно працювати через дії  центрального апарату Міністерства доходів та зборів можуть лежати на поверхні.

«Уже всім  зрозуміло, що причини блокування абсолютно штучні, вони не мають жодних законних підстав, — сказав Ігор Починок у коментарі. – Чому ж тоді це відбувається? Можливо, причина у тому, що наші видання, і зокремагазета «Експрес», категорично відмовились друкувати рекламні матеріали Арбузова та Вілкула, які віднедавназаполонили інформаційний простір і восхваляють цих чиновників? А, можливо, комусь не сподобалась різка критика  Партії регіонів у статтях, які ми опублікували у декількох останніх номерах? Причини можуть бути дуже банальні, будь-якої логіки у діях чиновників ми не бачимо, тому не виключаємо, що маємо справу з наслідками нервової реакції якого високопоставленого чиновника.

Більш сумно, якщо усе це виявиться елементом більш серйозного процесу,  наприклад, початком нового генерального наступу на регіональні газети  напередодні президентської кампанії.  Зверніть увагу, учора державна пошта оголосила, що  піднімає тарифи на доставку газет відразу на 45%!  Це – абсолютний рекорд для будь-якого товарного ринку, тому зрозуміло, що це неминуче призведе до обвалу тиражів регіональних газет, сегменту, де ще фрагментарно живе свобода слова. Є ще цілий ряд тривожних новин із газетних ринків. У цьому сенсі  атака на «Експрес», інші популярні газети може бути лише частиною плану  із придушення незалежних видань економічними методами.  У будь-якому разі, ситуація, за нашою оцінкою, екстраординарна.У ці хвилини ми  всебічно аналізуємо  ситуацію і, не виключаю, що у найближчі години спільно із нашими колегами із інших регіонів ухвалимо нестандартні рішеннями щодо наших кроків у відповідь на цей виклик».

Євген Сверстюк про тиск на «Експрес»: «Це нічим не відрізняється від радянських репресій»

серпня 13, 2013Безправ'я, Політика
13.08.2013 14:39

Після оприлюднення інформації про нову атаку «орлів Клименка» на  газету «Експрес» та підприємства, що забезпечують її діяльність, у редакцію надходять сотні дзвінків з України та закордону від людей, що висловлюють підтримку журналістам.

Ось, що сказав зокрема Євген Сверстюк, дисидент, фiлософ, учасник iнiцiативи “Першого Грудня”:

“Дiї  влади не вiдрiзняються вiд радянських репресiй.  Змiнилися лише механiзми тиску. Ці події абсолютно несумiсні навiть зi слабкими формами демократiї. Не знаю, чи варто називати це якимось спеціальними  словами, бо це звичайнісінький бандитизм. Такі методи правлiння сучасних олiгархiчних кланiв — це повторення радянських методiв, вiдповiдно до нових обставин.

Владу судять не по тому, що вона говорить, а по тому, що вона робить. Цi методи такi ж жорсткi, послiдовнi та антикультурнi. Цi її вчинки вимагають моральної, полiтичної та юридичної квалiфiкацiї.

Цей прецедент влада використовує для випробування людини та суспiльства на  слабкiсть. Це випробування є щоденним та системним. У порядному демократичному свiтi людину заохочують бути вiльною, а тут навпаки — примушують до рабської поведiнки.

Про це потрiбно широко оповiстити, потрiбна реакцiя української та мiжнародної громадськостi.

А газета i надалi має з гiднiстю вiдстоювати свою позицiю, у будь-якому випадку не піддатись на тиск”.

Об’єднана опозиція вимагає негайно припинити тиск на “Експрес” – спеціальна заява

серпня 13, 2013Безправ'я, Політика

13.08.2013 15:28
Об'єднана опозиція вимагає негайно припинити тиск на "Експрес" - спеціальна заява

У відповідь на події, що розгорнулись навколо газети “Експрес”, ОО “Батьківщина” на своєму офіційному сайті поширила спеціальну заяву.

Ось її текст:

“12 серпня 2013 року Міністерство доходів та зборів під надуманими та штучними приводами заблокувало повноцінну роботу підприємств, які забезпечують підготовку, випуск та розповсюдження газети «Експрес», – найтиражнішого та найпопулярнішого україномовного видання, яке відоме серед читачів своєю чесною, принциповою та об’єктивною позицією у висвітленні діяльності не лише влади, але й опозиції.

Однією з найбільш очевидних причин такої блокади, яку організувало відомство пана Клименка, є нервова реакція влади на критичні матеріали, які були опубліковані в останніх номерах видання. Також газета відмовилася розміщувати «джинсу» про небачені успіхи в діяльності керівника Уряду Азарова, який довів українську економіку до серйозної кризи. Таким чином напередодні президентських виборів, нинішній антиукраїнський режим намагається знищити незалежні регіональні ЗМІ та взяти їх під свій контроль.

Такі дії з обмеження свободи слова є неприпустимими у країні, яка визнала своїм головним зовнішньополітичним орієнтиром європейську інтеграцію та розраховує на підписання Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом на листопадовому саміті «Східного партнерства».

Ми вимагаємо від Міністерства доходів та зборів, уряду та президента Віктора Януковича негайно припинити тиск на видання «Експрес» та забезпечити всі належні умови задля негайного відновлення випуску газети”.

Податкова заблокувала діяльність найбільшої україномовної газети країни

серпня 13, 2013Безправ'я, Політика

13.08.2013 13:40
Від учорашнього вечора повноцінна діяльність шести підприємств, що забезпечують підготовку, випуск у світ та розповсюдження газети «Експрес», найбільшої тиражної газети країни, що видається українською мовою – знову заблокована.

Починаючи з 16.30 12 серпня усі ці підприємства  одномоментно позбавлені можливості реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що адмініструється центральним апаратом Міністерства доходів та зборів України.  При відправленні податкових накладних для реєстрації повертається електронна квитанція, в якій ДПС зазначає, що документ не прийнято, у зв’язку начебто помилкою такого змісту:  «місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Втім,  дані цих підприємств, вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців на сайті Мінюсту та  у податкових накладних, виданих цими продавцями  – ідентичні.  Жодної помилки, про яку зазначено у квитанції про відмову в реєстрації податкової накладної — немає.

Проблема виникла одночасно у таких підприємств: ТзОВ ”Газета Експрес”, ТзОВ ”Експрес Груп”, ТзОВ ”Фонд ”Свобода слова”,   ТзОВ ”Експрес Медіа Друк”,  ТзОВ ”Експрес Медіа Поліграф”  і т.д.

Увечері працівники фінансових відділів зазначених підприємств також  провели звірку із податковими інспекціями, де перебувають на обліку. При звірці даних (податкова інспекція Франківського району м. Львова та податкова інспекція Яворівського району Львівської області), розбіжностей теж не виявлено,  стан підприємств – 0 («основний платник»), жодної заборгованості у сплаті податків до бюджетів будь-яких рівнів не існує. Також на жодному із зазначених підприємств не проводиться планова чи позапланова перевірка.

«З 1 по 15 травня  ми уже  зіштовхувались з аналогічною ситуацією, — каже директор “Експрес груп” Андрій Вей. –  Тоді податківці теж нам заблокували повноцінну діяльність, спочатку стверджуючи, що діють законно, а потім визнали, що жодних підстав для блокування підприємств не було. І 16 травня, після багатьох публікацій у пресі, блокада припинилась без будь-яких пояснень. Сьогодні ситуація повторилась. Але тепер  ніхто з посадових осіб Міністерства доходів нічого не може пояснити. Тому наша оцінка ситуації дуже проста: дії відомства Клименка  — це нова, необмежена законом чи мораллю цілеспрямована спроба тиску на редакції газет, які ми видаємо».

Головний редактор газети «Експрес» Ігор Починок вважає, що  причини, які пояснюють, чому усі підприємства, які забезпечують вихід у світ газети від учора знову не мають можливості повноцінно працювати через дії  центрального апарату Міністерства доходів та зборів можуть лежати на поверхні.

«Уже всім  зрозуміло, що причини блокування абсолютно штучні, вони не мають жодних законних підстав, — сказав Ігор Починок у коментарі. – Чому ж тоді це відбувається? Можливо, причина у тому, що наші видання, і зокрема газета «Експрес», категорично відмовились друкувати рекламні матеріали Арбузова та Вілкула, які віднедавна заполонили інформаційний простір і восхваляють цих чиновників? А, можливо, комусь не сподобалась різка критика  Партії регіонів у статтях, які ми опублікували у декількох останніх номерах? Причини можуть бути дуже банальні, будь-якої логіки у діях чиновників ми не бачимо, тому не виключаємо, що маємо справу з наслідками нервової реакції якого високопоставленого чиновника.

Гірше, якщо усе це виявиться елементом більш серйозного процесу,  наприклад, початком нового генерального наступу на регіональні газети  напередодні президентської кампанії.  Зверніть увагу, учора державна пошта оголосила, що  піднімає тарифи на доставку газет відразу на 45%!  Це – абсолютний рекорд для будь-якого товарного ринку, тому зрозуміло, що це неминуче призведе до обвалу тиражів регіональних газет, сегменту, де ще фрагментарно живе свобода слова. Є ще цілий ряд тривожних новин із газетних ринків.

У цьому сенсі  атака на «Експрес», інші популярні газети може бути лише частиною плану  із придушення незалежних видань економічними методами.  У будь-якому разі, ситуація, за нашою оцінкою, екстраординарна.У ці хвилини ми  всебічно аналізуємо  ситуацію і, не виключаю, що у найближчі години спільно із нашими колегами із інших регіонів ухвалимо нестандартні рішеннями щодо наших кроків у відповідь на цей виклик».

Львівські податківці знову відхрещуються від атаки на газету і кивають на міністра Клименка

Керівництво двох районних відділень Міністерства доходів та зборів в коментарях підтвердило, що на своєму рівні  не ініціювало жодних заходів щодо блокування повноцінної діяльності декількох підприємств, що забезпечують вихід у світ газети «Експрес». У неофіційній розмові податківці додають, що сервер, через який блокується повноцінна діяльність підприємств, розташований у Києві, безпосередньо у приміщенні Міністерства доходів, доступ до нього мають лише працівники  відповідного департаменту центрального відомства, які підпорядковані безпосередньо міністру Клименко.

«У нас немає до цих підприємств, які перебувають у нас на обліку, жодних зауважень, у них стан «0» (основний платник), ми здивовані, що ситуація повторилась, готуємо листа обласному керівництву, пояснюємо свою позицію», — заявив А.Сисюк, керівник Городоцького районного управління Міндоходів.

Управління Міндоходів у Франківському районі Львова, де на обліку перебуває інша частина  підприємств, що зазнають тиску, теж документально засвідчило, що не причетне до ініціативи блокувати діяльність підприємств.

Заступник начальника обласного управління Міндоходів О. Сторчило підтвердив, що обласні податківці знову звертатимуться у центральне відомство, щоб розв’язати  проблему, яка повторно виникла. «Я навіть не знаю, що цього разу ще сказати. Можу лише повторно зауважити, що відповідно до норм податкового кодексу відповідальність за адміністрування відповідної бази даних покладається на центральний орган».

В обласному управління журналісту «Експресу» також в неофіційній розмові повідомили, що міністерські чиновники здійснювали  тиск на керівництво обласної податкової у травні цього року після того як воно зайняло  принципову позицію у конфлікті газети із міністерством Клименка, ставши на бік журналістів.

У Міністерстві доходів та зборів, куди ми звернулись за коментарем, заявили, що на цей момент не готові сформулювати свою офіційну позицію.

Євген Свестюк про тиск на газету “Експрес“: “Це нічим не відрізняється від радянських репресій”

Після оприлюднення інформації про нову атаку «орлів Клименка» на  газету «Експрес» та підприємства, що забезпечують її діяльність, у редакцію надходять сотні дзвінків з України та закордону від людей, що висловлюють підтримку журналістам.

Ось, що сказав зокрема Євген Сверстюк, дисидент, фiлософ, учасник iнiцiативи “Першого Грудня”:

“Дiї  влади не вiдрiзняються вiд радянських репресiй.  Змiнилися лише механiзми тиску. Ці події абсолютно несумiсні навiть зi слабкими формами демократiї. Не знаю, чи варто називати це якимось спеціальними  словами, бо це звичайнісінький бандитизм. Такі методи правлiння сучасних олiгархiчних кланiв — це повторення радянських методiв, вiдповiдно до нових обставин.

Владу судять не по тому, що вона говорить, а по тому, що вона робить. Цi методи такi ж жорсткi, послiдовнi та антикультурнi. Цi її вчинки вимагають моральної, полiтичної та юридичної квалiфiкацiї.

Цей прецедент влада використовує для випробування людини та суспiльства на  слабкiсть. Це випробування є щоденним та системним. У порядному демократичному свiтi людину заохочують бути вiльною, а тут навпаки — примушують до рабської поведiнки.

Про це потрiбно широко оповiстити, потрiбна реакцiя української та мiжнародної громадськостi.

А газета i надалi має з гiднiстю вiдстоювати свою позицiю, у будь-якому випадку не піддатись на тиск”.

Об’єднана опозиція вимагає негайно припинити тиск на “Експрес” — спеціальна заява

У відповідь на події, що розгорнулись навколо газети “Експрес”, ОО “Батьківщина” на своєму офіційному сайті поширила спеціальну заяву.

Ось її текст:

“12 серпня 2013 року Міністерство доходів та зборів під надуманими та штучними приводами заблокувало повноцінну роботу підприємств, які забезпечують підготовку, випуск та розповсюдження газети «Експрес», – найтиражнішого та найпопулярнішого україномовного видання, яке відоме серед читачів своєю чесною, принциповою та об’єктивною позицією у висвітленні діяльності не лише влади, але й опозиції.

Однією з найбільш очевидних причин такої блокади, яку організувало відомство пана Клименка, є нервова реакція влади на критичні матеріали, які були опубліковані в останніх номерах видання. Також газета відмовилася розміщувати «джинсу» про небачені успіхи в діяльності керівника Уряду Азарова, який довів українську економіку до серйозної кризи. Таким чином напередодні президентських виборів, нинішній антиукраїнський режим намагається знищити незалежні регіональні ЗМІ та взяти їх під свій контроль.

Такі дії з обмеження свободи слова є неприпустимими у країні, яка визнала своїм головним зовнішньополітичним орієнтиром європейську інтеграцію та розраховує на підписання Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом на листопадовому саміті «Східного партнерства».

Ми вимагаємо від Міністерства доходів та зборів, уряду та президента Віктора Януковича негайно припинити тиск на видання «Експрес» та забезпечити всі належні умови задля негайного відновлення випуску газети”.

Журналісти розпочинають завтра публічні акції проти “орлів Януковича”

Журналісти газети «Експрес» у відповідь на безпідставний  тиск податкових органів на підприємства, що забезпечують вихід у світ газети, проведуть першу публічну акцію громадянського спротиву.

Акція розпочнеться о 12.00 перед будівлею регіонального управління Міністерства доходів у Львові. Про форму акції та її тривалість у редакції не повідомляють.

«Це буде наша перша попереджувальна акція на знак протесту проти перетворення Міністерства доходів у репресивну машину влади, — каже головний редактор газети «Експрес» Ігор Починок. – У подальшому їх масштаб та кількість будуть визначатись з огляду на розвиток подій. Наша мета доволі скромна: ми хочемо, щоб і Президент цієї країни, і деякі погано  виховані люди з його оточення збагнули, що немає сили, яка може змусити нас відмовитись від наших поглядів. Тиск на нас — безперспективний, компроміси у професійних принципах — неможливі».

Герой України Левко Лук’яненко: «Тиск на незалежні газети – це дуже небезпечно» 

Громадський діяч, письменник, колишній дисидент Левко Лук’яненко прокоментував ситуацію, що склалася навколо газети «Експрес» у зв’язку із безпрецедентим тиском податківців на видання:

— Такі дії влади я розцінюю як спробу обмежити свободу слова і встановити цензуру. Нагадаю, в нас цензура заборонена Конституцією. Отже, ці дії влади є антиконституційними. Я надзвичайно обурений і категорично проти таких методів боротьби з незалежними засобами масової інформації.

Мусите виявити стійкість й організувати масовий опір проти цих незаконних дій. Ви маєте дати владі зрозуміти, що народ не дасть їй обмежити демократичні права в Україні. Адже ця влада нині робить все з розрахунком на 2015 рік. До того часу вона хоче затиснути незалежні видання, затулити їм рота. Такого розвитку подій допустити не можна, бо це небезпечно для демократичного розвитку країни.

Мирослав Попович – про тиск на “Експрес“: “Вірю, що з вами буде вся Україна”

Мирослав Попович, директор Інституту філософії НАН України, учасник ініціативної групи “Першого грудня” прокоментував ситуацію, що склалася навколо газети «Експрес» у зв’язку із безпрецедентим тиском податківців на видання:

 

 
— Я як постійний читач газети “Експрес” взагалі дивуюся, що ви ще досі живете і дихаєте. На моє переконання, те, що відбувається довкола вашого видання, — яскравий приклад тиску на пресу та спроба ліквідувати чи істотно обмежити свободу слова в нашій країні.
 
Не дайте знищити себе, твердо стійте на захисті свободи слова, не відступайте від своїх твердих позицій! Я підтримую вас у вашій боротьбі за існування і вірю, що перемога буде за вами. Вірю, що з вами буде вся Україна.

 

Українські рибалки, яких протаранили, не перетинали російського кордону?

серпня 13, 2013Безправ'я, Українці і світ

 

  • Live Journal
РОЗМІР ШРИФТУ

13.08.2013

Київ – Росія повинна зняти звинувачення з громадянина України Олександра Федоровича. Він – єдиний із п’яти рибалок, хто вижив в інциденті між судном українських рибалок і російським прикордонним катером. Інцидент, коли українське рибальське судно протаранили російські прикордонники, стався 17 липня. Свої вимоги Київ пояснює тим, що не відомо, чи українські рибалки порушували кордон.

Росіяни звинуватили Олександра Федоровича у браконьєрстві в територіальних водах Росії. В Україні вважають, що російська сторона не довела факту перетину українськими рибалками тієї адміністративної межі, за якою починаються води Росії.

Міністр юстиції України Олена Лукаш у листі до свого російського колеги Олександра Коновалова зазначила, що інцидент в Азовському морі між українськими рибалками і російськими прикордонниками слід розглядати як такий, що виник не у межах територіального моря Росії. Відтак, «факти здійснення карного вчинку» на території Росії відсутні», стверджує Лукаш.

Міністра юстиції підтримали опозиційні політичні сили. Всеукраїнські об’єднання «Свобода» і «Батьківщина» заявили, що на азовській ділянці державний кордон між Україною і Росією фактично відсутній, делімітацію і демаркацію держкордону проведено не було.

Цинічною й абсурдною є позиція російської сторони, яка хоче перекласти провину на рибалок

«У цьому зв’язку, цілком цинічною й абсурдною є позиція російської сторони, яка хоче перекласти провину на рибалок і звинуватити їх за законами Росії у нібито незаконному вилові морських біологічних ресурсів і порушенні правил кораблеводіння», – зазначається у заяві «Батьківщини».

Експерт з питань безпеки, викладач дипломатичної академії України Григорій Перепелиця погоджується з цими твердженнями. Він зазначає, що свого часу подібна ситуація мала місце на російсько-естонському кордоні, де Росія не визнавала лінії проведення кордону на Чудському озері, вважаючи все озеро частиною своєї території.

Проблему було розв’язано лише тоді, коли Естонія вступила до НАТО, нагадує Перепелиця.

Росія вважає це своїми внутрішніми водами (внутрішнім морем) і не визнає жодного кордону
Григорій Перепелиця

«Так само Росія не визнає адміністративних кордонів в Азовському морі, які пропонує Україна на переговорах щодо делімітації цієї ділянки держкордону. Росія вважає це своїми внутрішніми водами (внутрішнім морем) і не визнає жодного кордону», – зауважив Перепелиця у розмові з Радіо Свобода.

Чи поділять Київ і Москва Азовське море?

У Києві і Москві існують різні думки, де має проходити держкордон в Азовському морі і Керченській протоці, тож конфлікти неминучі. Про це Радіо Свобода зазначив оглядач міжнародних проблем, автор тижневика «Дзеркало тижня» Володимир Кравченко.

Україна довгий час намагалась домовитися з росіянами про проведення державного кордону
Володимир Кравченко

«Проблема відсутності делімітаційної лінії на картах, яка би точно вказувала, де закінчуються українські територіальні води і починаються територіальні води Росії, створюють складності для прикордонників обох держав. Україна довгий час намагалась домовитися з росіянами про проведення державного кордону, але українські спроби були не дуже вдалими», – зазначає Кравченко.

Українські дипломати, які понад 20 років ведуть переговори з Росією щодо проведення лінії кордону по морю, домовились лише про основні параметри його делімітації в Азовському морі. Про це у 2011 році говорив тодішній міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко.

Ми у принципі домовилися про основні параметри визначення нашого кордону, делімітації кордону в Азовському морі
Костянтин Грищенко

«Ми у принципі домовилися про основні параметри визначення нашого кордону, у принципі, делімітації кордону в Азовському морі… По суті, нам потрібна точка входу цього кордону у Керченській протоці, як він починається. Так само і на виході», – пояснював Грищенко ситуацію з делімітацією кордону російським журналістам.

Українським журналістам тодішній речник МЗС Олександр Дикусаров обіцяв, що інтереси України будуть захищені. «Ми працюємо над тим, щоб дотримуватись наших національних інтересів і відстоювати свою точку зору».

Ситуація з делімітацією кордону на цій ділянці відтоді з місця не зрушила.

Олександра Федоровича хоче захистити громада

Щодо Федоровича, то його справу розглядає природоохоронна прокуратура у Новоросійську, а сам обвинувачений перебуває на підписці про невиїзд.

«Ми подавали клопотання, щоб Федоровичу було змінено підписку на повернення в Україну, звідки він у разі потреби міг би повернутись у Росію і давати свідчення. Нам було у цьому відмовлено», – повідомила Радіо Свобода захисник українця, адвокат Вікторія Просвіріна.

15 серпня мешканці села Безименне Новоазовського району Донецької області проведуть мітинг на підтримку Олександра Федоровича. Учасники акції повідомили журналістам, що готують звернення до керівників Росії з вимогою закрити справу проти Федоровича і відпустити його додому.

Не можемо залишатися байдужими, коли у жахливій трагедії загинули хлопці, а єдиного, хто вижив, намагаються звинуватити в усіх смертних гріхах
Леонід Ханас

«Ми не можемо залишатися байдужими, коли у жахливій трагедії загинули наші хлопці, а єдиного, хто вижив, намагаються звинуватити чи не в усіх смертних гріхах. Ми не збираємось виступати під політичними прапорами і розігрувати політичну карту. Просто наші земляки переживають шок унаслідок цієї трагедії, у багатьох накипіло на душі», – сказав журналістам один із організаторів мітингу Леонід Ханас.


Богдана Костюк

KostiukB@rferl.org


Copyright © Блог Василя Кондрата (Vasyl Kondrat Blog). All rights reserved.