Петре Олексійовичу, Ви справляли враження притомної людини. Чому Ви оточили себе кретинами? – брати Капранови

листопада 22, 2015Думки з приводу
Президента можна порівняти з казковим жебраком, який потрапив у крісло принца і нічого не може зробити ані зі своїми жебрацькими уявленнями про світ, ані з роками плеканою системою, де керівник – лише ширма, а справжні рішення ухвалюються за його спиною.
Брати Капранови. Фото:www.telekritika.uaБрати Капранови. Фото:www.telekritika.ua

Порошенко живе у вигаданому світі, чого не оминули його попередники. Про це написав у своєму Facebook одн із братів-близнюків, відомий видавець Віталій Капранов, повідомляють Патріоти України.

Шановний Петре Олексійовичу!

Коли ми з Вами познайомилися 16 років тому, Ви справляли враження притомної людини, і це враження зберігалося у нас до 2014 року. Сподіваємося, що і зараз Ви залишаєтеся притомним.

А тому дайте відповідь на просте питання: Чому Ви оточили себе кретинами?

Взяти хоч би 21 листопада. Організовувати концерт на Майдані – це хіба не кретинізм? Ставити сцену, яку – зрозуміло – одразу захоплять, святкувати у час, коли народ розчарований і злий. Якому ідіоту це могло спасти на думку?

Ну а міліцейський наїзд на кримців, що блокують ЛЕП у Чаплинці – це вулкан кретинізму! Колишній міністр Могильов, певно, плаче від заздрощів.

Опори все одно підірвали, Крим без електрики, але МВС у лайні, влада у лайні. Або це був хитрий хід, щоб відімкнути Криму постачання і сховатися за “народним гнівом” – або це феєрверк ідіотизму.

Здається, Ви потрапили у паску, якої не обминули Ваші попередники – Ви живете у вигаданому світі. Світ для Вас вигадують ложкіни, авакови шохіни та інші, вони і самі в нього вірять, тому і роблять ідіотство, приклади якого можна наводити безкінечно.

Але відкрийте очі – вони кретини! Тільки кретини можуть робити таке за два роки після Майдану, коли люди вже не ті, що раніше, коли ми відчули своє право та свою силу, коли відстань до спускового гачка зменшилася до міліметрів.

У чому небезпека від цих кретинів особисто для Вас? У тому, що якщо ситуація стане критичною, вони не захистять Вас, а наступними до влади прийдуть зовсім не прибічники “стабільності” і не майстри домовлятися.

Це будуть радикали, навчені досвідом останньої революції, тому вони перш за все візьмуться за Вас, за Ваше майно і Вашу родину. Повторення історії з Януковичем не буде. Постраждаєте Ви особисто, про що і мусимо Вас попередити.

І це не загрози – бо ми до влади не прийдемо та й не прагнемо цього. Це – прогноз подій на випадок, якщо Ви негайно не позбавитеся кретинів, які згуртувалися навколо Вас.

“Казка про доброго царя, якого оточили погані бояри” – скаже хтось із читачів. Але ні – це швидше інша казка.

Про жебрака, який потрапив у крісло принца і нічого не може зробити ані зі своїми жебрацькими уявленнями про світ ані з роками плеканою системою, де керівник – лише ширма, а справжні рішення ухвалюються за його спиною.

І як будь-яка казка, вона матиме добрий кінець. Тільки не для того, хто слугує ширмою.

ФІФА відробляє Газпромівські гроші? Антиєвропейське рішення ФІФА

вересня 28, 2013Думки з приводу

Не вкладається в жодні розумні границі рішення ФІФА про покарання української збірної з футболу та львівського стадіону за “расизм”, який полягав у використанні символіки УПА (червоно-чорного прапора), портретів Бандери, Шухевича та герба “Золотий Лев”, нашого давнього герба. Якесь дикунство наступає. Якщо офіційні діячі ФІФА не знають української історії, то хай походять в українську школу, де їх навчать її. Або принаймі порадяться з професійними, а не газпромівськими істориками. Розумію, що Добкін і Кернес – неуки. Звідки їм знати, що Юрій Шевельов – великий вчений, порядна і чесна людина. Такими ж виявилися і члени міської ради Харкова. Але неприпустимо, щоб такі ж неуки працювали в Європейських установах. Українці зараз підписують  петицію до ФІФА щодо неправомірності їхнього рішення стосовно України. Але чи розумні слова цієї петиції будуть сильнішими за гроші Газпрому? Корумповані діячі ФІФА можуть реагувати лише на папірці певного типу, до якого петиція не відноситься.

Очевидно, що спостерігачі від ФІФА на стадіоні у Львові отримали від Газпрому добрі подачки за своє політичне рішення. Але мусимо відстоювати своє право бути людьми.

По-перше, світ повинен знати, що лежить за антиукраїнським рішенням ФІФА. Це повинні зробити українські журналісти, політики і ті, які мають контакти з іноземцями.

По-друге, українці повинні активно, масово протестувати проти ксенофобного, україножерного рішення ФІФА.

По-третє, повинні бути протести коло представництв цієї організації та підчас міжнародних матчів збірної України.

По-четверте, треба виводити на чисту воду корупціонерів із ФІФА.

По-п’яте, і ми, і ФІФА повинно розуміти, що така поведінка ФІФА перед можливим рішенням про асоціацію України і ЄС створює в українців негативне відношення до Європи. Одне таке рішення європейської футбольної організації перекреслює працю багатьох політиків, спрямованих на підписання договору про асоціацію. Тобто, це рішення ФІФА спрямоване проти Європейського Союзу та його політики. Це – антиєвропейське рішення.

Дивина та й годі!

вересня 6, 2013Думки з приводу

Кажуть злі язики, що вепс Путін та мордвин Гундяєв будують “русскій мір” та країнців хочуть туда затягнути. Нема “русского міра” без українців. Не здатні його побудувати Путін та Гундяєв.

Закомплексованість? Чи просто дурість?

липня 20, 2013Думки з приводу

Не повірив своїм очам.  Депутат європарламенту від Польщі Януш Войцеховський пропонує популярному у Польщі україномовному гурту Enej змінити назву. На думку політика, за цією назвою стоїть псевдонім одного з провідників Української повстанської армії майора Петра Олійника, який загинув у бою з загоном НКВС у 1946 році. Подібну думку висловлював раніше ще один польський політик Вітольд Гадовський. Найбільше його обурювало те, що “двоє українців у Польщі заснували гурт імені військового злочинця, і вся Польща скаче в такт їхньої музики”. Прізвище Гадовський нагадує мені славнозвісного Вадіка-Гадіка і говорить саме за себе. Але виповідання такої бздури депутатом Європарламенту спричинює запитання: “Кого поляки вибирають до Європарламенту?”Правда, є між поляками і мудрі люди. Зокрема, відомий польський журналіст і телеведучий Войцех Мазярський. Він на сторінках авторитетного видання Gazeta Wyborcza пробував пояснити зацофаним польським фанатам-політикам, що Еней – це популярний в Україні літературний герой із поеми І. Котляревського, значення творчості якого для українців таки ж, як творчості Яна Кохановського для поляків. Не помогло.

Ситуація нагадує мені повоєнну ситуацію у Західній Україні. Прийшлі більшовицькі завойовники мали комплекс на нові для них українські слова, такі як кріс, ватра, долішній тощо. Назву села Велесниця долішня на всяк випадок поміняли на “зрозумілішу” Велесниця нижня. Але це робили люди, які в нічних сорочках ходили в оперний театр. Поляки ніби більш цивілізовані.

Видно жодна нація не застрахована від дурнів.

Думаю, що польський політичний бомонд тепер буде мати багато роботи – перегляд всіх псевдонімів вояків УПА і членів ОУН і рекомендація вилучення зі словників української мови відповідних слів. Безумовно, іхні словодослідницькі потуги знайдуть підтримку в Україні когорти Вадіків-Гадіків. Фінансування цієї надважливої роботи окремою стрічкою в російському бюджеті пропише російська дума.

 

 

 

Деякі уроки річниці Волинського протистояння

липня 17, 2013Думки з приводу

Криваві сторінки українсько-польського протистояння 70-річної давності сколихнули відносини сусідніх народів. Особливо поляків зачепило те, що їхніх жертв було більше. Як правило, в багатьох інших епізодах багатовікового протистояння сусідів страждали більше українці.

Перебіг подій навколо відзначення пам’яті про цю криваву подію сприяв проявленню і політичної ситуації в самій Україні та довкола неї.

Перше. Промосковські сили все більше роздирають Україну надвоє. Реально в Україні спровокована і стимулюється холодна громадянська війна. По всій Україні, особливо на сході та півдні, створюються промосковські нацистсько-фашистські молодіжні угрупування. Влада “не помічає” їх, тим самим стимулюючи розвиток таких утворень. Яскравим свідчення їхньої ролі в українській політиці є невдала провокація члена промосковського молодіжного утворення із Запоріжжя на зустрічі президента Польщі Броніслава Коморовського з учасниками поминальної відправи. Це мала бути провокація проти “Свободи” і українців. Не сумніваюся, що провокація готувалася під прикриттям силових структур держави. Остільки виконавця провокації впізнали як учасника промосковського руху, це викликало навіть “вибачення” відповідного промосковського угрупування перед президентом Польщі.

Друге. Дика просьба 148 депутатів Верховної ради України (список додається) до поляків про трактування волинських подій, як геноциду поляків зі сторони українців, ще раз підтверджує антиукраїнськість теперішньої влади. Безумовно підготовку такого листа мусів санкціонувати Віктор Янукович. Його неприїзд на Волинь, де б він, як президент України, мав бути поряд з Броніславом Коморовським, і де б він забезпечував політику примирення між сусідніми народами, свідчить, що він проти такого примирення і проти українців. Акція провладної частини депутатів і поведінка Януковича ще раз підтверджують антиукраїнську внутрішню політику теперішньої влади.

Третє. Після обрання президентом України Віктора Януковича спостерігається активізація антиукраїнської політики Росії як в середині цієї держави (тиск на українські громадські організації та заборона їх), так і на міжнародній арені та в Україні. Можна не сумніватися, що навіть активізація польських правих в перегляді трактування волинських подій була в той чи інший спосіб стимульована Москвою. Поведінка чинної української влади підчас відзначення пам’яті жертв протистояння, особливо дикунська виходка провладних депутатів, свідчать про цілковиту промосковськість української політики. Остільки основною метою влади Москви є знищення української держави, то українці мусять робити відповідні висновки.

Четверте. Ключовою бідою українського політикуму є залучення інозеців до внутрішньоукраїнських справ. Верхом тупості, дикості і неосвіченості цього політикуму є лист-просьба провладної групи депутатів Верховної ради України до польського Сейму трактувати волинські події як геноцид українців проти поляків. (Відмовившись назвати цю подію геноцидом, поляки виявились більше українцями, ніж ці депутати.) Історія мала би українців чогось вчити. У свій час одна частина українців бігала за допомогою до Москви, інша ‑ до Варшави. Врешті тим це надоїло і вони просто розділили Україну надвоє. Того вам хочеться?

Список депутатів Верховної ради України (їх ще називають зрадниками, але здається це просто бездержавні дурні), прохачів до польського Сейму про визнання дій українців на Волині геноцидом проти поляків:

=== Партія регіонів ===
Антон Яценко
Володимир Бідьовка
Владислав Лук’янов
Артем Щербань
Микола Дмитрук
Вадим Колесніченко
Нестор Шуфрич
Юрій Самойленко
Анатолій Гончаров
Інна Богословська
Яків Безбах
Василь Поляков
Артем Семенюк
Сергій Дунаєв
Геннадій Федоряк
Андрій Пінчук
Володимир Кацуба
Ігор Молоток
Михайло Чечетов
Анатолій Кінах
Сергій Брайко
Володимир Сальдо
Володимир Мисик
Сергій Буряк
Юрій Боярський
Олександр Єгоров
Олександр Єдін
Микола Жук
Михайло Ланьо
Іван Бушко
Олег Царьов
Василь Ковач
Олег Парасків
Микола Сорока
Світлана Фабрикант
Борис Дейч
Олександр Стоян
Валентина Лютікова
В’ячеслав Богуслаєв
Нвєр Мхітарян
Володимир Малишев
Валентин Ландик
Сергій Матвієнков
Володимир Бойко
Олена Бондаренко
Григорій Груба
Віталій Барвіненко
Володимир Олійник
Костянтин Павлов
Дмитро Шпенов
Микола Джига
Олег Шаблатович
Олександр Волков
Ігор Циркін
Іван Ступак
Андрій Шипко
Анатолій Коржев
Антон Кіссе
Анатолій Гончаров
Володимир Продивус
Леонід Клімов
Олександр Бобков
Віктор Турманов
Артем Ільюк
Анатолій Близнюк
Юрій Гержов
Андрій Селіваров
Андрій Пономарьов
Микола Левченко
Володимир Мальцев
Олександр Пресман
Віталій Грушевський
Олександр Біловол
Олександр Кузьмук
Іштван Гайдош
Євген Балицький
Леонід Байсаров
Володимир Дудка
Віктор Остапчук
Володимир Бандуров
Анатолій Денисенко
Олександр Козуб
Геннадій Труханов
Володимир Демішкан
Валентин Ничипоренко
Олександр Табалов
Олена Нетецька
Євгеній Мураєв
Віктор Будківський
Олександр Момот
Костянтин Гузенко
Євген Карташов
Валерій Омельченко
Вілен Шатворян
Ельбрус Тедеєв
Віталій Борт
Володимир Макеєнко
Євгеній Морозенко
Олександр Васильєв
Віктор Тихонов
Сергій Горохов
Володимир Зубик
Володимир Медяник
Володимир Чуб
Володимир Струк
Олексій Кунченко
Сергій Клюєв
Володимир Наконечений
Сергій Кальцев
Юрій Воропаєв
Яків Табачнік
Світлана Фабрикант
Володимир Дудка
Анатолій Гіршфельд
Леонід Литвинов
Григорій Калетник
Сергій Кий
Юрій Шаповалов
Юрій Поляченко

=== КПУ ===
Петро Симоненко
Антон Дорохов
Олександр Зубчевський
Олег Буховець
Сергій Баландін
Омелян Парубок
Лариса Байдюк
Руслан Скарбовійчук
Петро Цибенко
Михайло Герасимчук
Василь Самойленко
Ігор Алексєєв
Олександр Присяжнюк
Олександр Голуб
Вікторія Бабич
Євген Мармазов
Віктор Губар
Валентин Матвєєв
Сергій Гордієнко
Роман Шугало
Сергій Топалов
Ольга Борита
Володимир Кудря

=== Позафракційні ===
Лев Миримський
Ігор Скосар
Віталій Немілостівий
Ігор Рибаков
В’ячеслав Кутовий
Володимир Купчак

 

 

 

 

Банда при владі

липня 2, 2013Думки з приводу

Це неймовірно. Не вкладається в жодні рамки людської поведінки. Міліціонери жорстоко насилують і мордують жінку. Якщо б не піднялися з протестом люди, нічого їм би за це не було. Міліціонери стріляли в протестуючих бойовими кулями. Після такого інциденту міністр внутрішніх справ має іти у відставку. Як такий, що не справився зі своїми обов’язками. Натомість відкривають кримінальні справи проти людей, які вишли з протестом. Це свідчить лише про одне ‑ існуюча система нелюдська. Люди незахищені. Єдиний вихід ‑ організація самооборони і зміна влади.

Спалах єства

червня 3, 2013Думки з приводу

Переможці “Україна має талант” цього року гурт “Лісапєтний батальйон” вразили незакомлексованістю, відкритістю, щирістю, безпосередністю, талантом. Дивуюся, чому до сих пір не було помічено Наталію Фаліон спеціалістами? На ній в колективі, фактично, все тримається. Вона і співак, і слова пише, і музику. В її поведінці жодної вульгарності, живий народний гумор, дотепність, влучність вислову. Чудесний спів. Недаремно своїми виступами цей колектив сколихнув і старших людей, і молодь. Їхнє благородство і висока духовність проявилися в намірі побудувати церкву у рідному селі П’ятничани за отриману премію 1 млн гривень. Ця подія ‑ виступи і перемога “Лісапетного батальйону” ‑ це ніби шпарина, через яку підглядаємо силу, талант і могуть нашого народу. Якщи ми таки втримаємо державу Україна, цей народ, позбувшись з часом страху та закомплексованості, стане великою культурницькою потугою у світі.

Шаленодивний нині час…

травня 23, 2013Думки з приводу

                                                                Шаленодивний нині час.

                                                                  Так хилитає форма змістом.

                                                           Прожив життя, як п….ас,

                                                                    А, курва, вмре антифашистом.

                                                                                                Володимир Ханас

Коли у Віктора Януковича в Івано-Франківську кинули яйцем, що спричинило важке нервове потрясіння донецького лідера з лікуванням у реанімації, його друзі типу Тараса Чорновіла не могли не побачити “важкого тупого предмета”, який, кинутий рукою підступного терориста, загрожував світлому життю кристальної чистоти державного діяча.

З тих пір пройшло кілька років. Підтиснутий московськими грішми, активований дурістю українського демократичного політикуму, після двох холостих вітань Путіна, Янукович таки врешті став президентом України. Здивуванню європейців не було меж ‑ велика європейська держава Україна обирає президентом людину неполітичного походження, який не може бути вхожим у співтовариство європейських політиків. За все треба платити. І Янукович платить. Заявою про не геноцидність українського голодомору він, фактично, оголошує холодну війну українцям ‑ корінній державотворчій нації. Піднято і стимульовано промосковських комуністів (фактично москвофільську партію), відкрито широку дорогу “діяльності” виплеканим попередньою системою яничарам типу Колєснічєнка, на знищення української освіти за намовкою Москви поставлено українофоба Табачніка, керівництво силовими структурами передано вихідцям з Росії, почався шалений наступ на історію національно- визвольної боротьби українців і, взагалі, на українську історію. Тирану Сталіну, який разом зі своїми поплічниками організував жахливий голодомор-геноцид українців, під прикриттям теперішньої влади в Україні ставлять пам’ятники. Уявляєте пам’ятник Гітлеру у Франції? А Гітлер спричинив, мабуть, менші нищення французів, ніж Сталін ‑ українців. Цей відкритий плювок в обличчя українців яскраво характеризує хамство і українофобство теперішньої влади в Україні. Одночасно наступ на українство почався в Росії ‑ заборонені українські громадські організації і т.п. Видно через свої міжнародні зв’язки, Росія стимулювала антиукраїнські акції німців (суд над вимордуваним життям і, виглядає, безневинним стареньким Дем’янюком, якісь антиукраїнські лекції в посольстві Німеччини в Києві). Росія старається створити міжнародний антиукраїнський фронт. Заявки типу того, що “українці – не народ”, “Україна – не держава” оголошуються на рівні президента Росії. Росія старається створити антиукраїнський фронт і в Україні. Фінансове стимулювання українофобних партій, нацистких та профашистських російських молодіжних організацій (євразійський союз молоді, донєцкая рєспубліка тощо), будь-яких антиукраїнських рухів, активізація залишених в Україні організацій КГБістів, активна робота над захопленням української економіки з метою контролю над нею. Партія регіонів як вірний соратник і послідовник “Єдіной Росіі” починає копіювати методи і підходи керівництва Путіна. В Україні розбудовується тоталітаризм, антиукраїнський тоталітаризм. Мабуть зразки і підходи тоталітаризму брали не лише в тирана Сталіна, але і в тирана Гітлера. Було створене молодіжне крило партії регіонів, на яких видно покладалось також завдання силової боротьби з інакомислячими, особливо підчас виборів та громадянських акцій. Яскраво ілюструє сказане історія з побиттям журналістів 18 травня 2013 року підчас акції “Вставай Україно”. Силові структури держави, зокрема, міліція явно прикривають регіональних бандитів. Згадаймо також пошкодження пам’ятників героям національно-визвольної боротьби українців в різних областях України. Скоріше всього це робили ті ж регіональні бандюки. Ясно, що безкарність їхніх злочинів гарантується силовими структурами держави. Цікавою є поведінка міліції щодо встановленого журналістами бандюка Тітушка, який напав на журналістку 5-ого каналу. Йому дали можливість підготуватися до затримання. Очевидно, підготовлений регіоналами та їх сподвижниками-міліціонерами, Тітушко тепер заявляє про те, що “працював” на опозицію. Однак деяких його друзів впізнала Ніна Москаленко ‑ вони ламали її будинок. Їх впізнали, як активних “учасників” виборів на стороні регіоналів. Вони просто представляють регіональний гітлерюгенд. В цьому величезна небезпека теперішньої політичної ситуаці в Україні. Байдужість людей може спричинити те ж, що й байдужість німців в тридцятих роках минулого століття, а саме ‑ тиранію. Українці уже пережили нічні арешти, масові вивезення, розстріли, голодомори, табори як комуно-московські, так і німецько-нацистські. Історія повинна нас не тільки вчити, а й навчати.

Організована регіоналами низка “антифашистських” мітингів нагадує дії злодія, який кричить: “Ловіть злодія.” Проти яких “фашистів” спрямовані ці акції? Жоден регіонал не може на це питання відповісти. Бо крім регіоналів немає в Україні великих партій такого спрямування. Вражають підходи регіоналів до пропаганди. Від них віє пропагандистськими методами німецьких нацистів чи російських комуністів ‑ перевертати все з ніг на голову, чорне називати білим і т.п. Послухайте чи то Ганну Герман, чи Єлєну Бандарєнка, чи міністра Захарченка…

На щастя журналісти дійсно перетворюються на суспільну силу, “четверту владу”. Чесна, активна і відповідальна позиція мабуть більшості з них, заслуговують повагу і всіляку підтримку. Хоча є і журналісти (та й політики) з психологією шакала Табаку. Їхнє тявкання в унісон провладним співам, здається, уже дратує навіть прихильників теперішньої влади.

Події 18 травня  ще раз підтвердили, що партія регіонів не є державницькою партією. Вони, як і раніше, стараються створити роздор в Україні для отримання від цього особистої політичної та майнової вигоди. Така політика є промосковською політикою, спрямованою на ослаблення, а може і розпад (найкраще для них ‑ знищення) держави Україна. Промосковський нецивілізований воєнно-переможний ажіотаж, спроби відновлення культу особи Сталіна, оголошення частини населення України фашистами (хоч, власне, влада у своїй діяльності найбільше сповідує фашистські методи), чисто московсько-комуністичне обпльовування національно-визвольної боротьби українців, зокрема ОУН та УПА, підготовка якихось таємних дій типу референдуму тощо свідчить про напружену роботу антиукраїнських сил. Звичайно, Україна після сотень літ розриву між різними державами не є ментально єдиною. Цю неєдиність патріоти України стараються згладити, а вороги ‑ збільшити. На цій неєдиності та її розпалюванні будують свою політику регіонали, як промосковська сила. Дивує участь у цьому шабаші ніби то українців, при цьому недурних людей. Чи то така вже зрадлива людська натура (згадаймо суд над колабораціонітами-французами після війни), чи вироблена українцями за підневільні століття тяга до служби чи прислужуванню комусь, невміння чи нехотіння бути господарем на своїй землі? У повітрі витає і росте політична напруга. Чи то часом не наближається момент Х, момент Істини, момент випробування українців на виживання і велич в цьому вічно мінливому загадковому світі? Момент, за яким український народ, мусимо вірити, “…огнистим видом засяє у народів вольнім колі, трусне Кавказ, впережеться Бескедом, погонить Чорним морем гомін волі, і гляне, як хазяїн домовитий, по своїй хаті, і по своїм полі.”


Що робити?

травня 22, 2013Думки з приводу

 

Історія київської вчительки Ніни Матвієнко мабуть характерна для нинішньої України ‑ повне безправ’я простої людини. Про події навколо житла учительки та ділянки дорогої землі коло нього пишуть, про це говорять. Однак результату ‑ жодного. Якісь дуже багаті і впливові в Україні люди заповзялися вижити учительку з її будинку і забрати ділянку землі. Методи, які вони для цього використовують, мали би сколихнути суспільство: абсолютно відкритий бандитизм, рейдерство, покровительство силових структур, судове покровительство. Однак лише об`єднання “Свобода” взяло вчительку під свою опіку. Та журналісти активно освітлюють події навколо неї. Байдужість рядових громадян вражає. Ми, які вчилися в школі, мали б шанувати своїх вчителів. Ми, які живуть у державі Україна, мали б розуміти: якщо нелюдам сьогодні зійде з рук свавілля відносно Ніни Москаленко, завтра це саме зможуть зробити з будь ким з нас. Наша байдужість сьогодні принесе нам подібне нещастя завтра.

Що ж робити громадянам держави, в якій плекається бандитизм, рейдерство, безправ”я, незахищеність громадян від сваволі багатших і сильніших? Єдиною відповіддю може бути об”єднання громадян в структури самооборони. Так, як це робили наші предки ‑ втікачі на вільні землі з безправ”я кріпацтва. Вони організовувались в загони самооборони, чим могли озброювались і відстоювали волю і достоїнство своє і близьких перед нападами татар та своїх посіпак. Так само робили громадян в деяких молодих, ще безправних державах.

Є в подіях навколо будинку та ділянки землі київської вчительки ще один аспект: на літо готуєся проведення референдуму із таємничими завданнями можливої зміни конституції, а може і суті держави Україна. Виглядає, що готується також приватизація української ГТС “сім”єю” за підтримки Росією (можливо як плата за референдум з частковою віддачею преференцій на ГТС Путіну). Для прикриття таких дій локальні війни, такі, як з будинком Ніни Москаленко, є добрим відволікаючим увагу громадян фактором. Ви мабуть уже помітили, як тільки власть імущі хотять щось цінне “приватизувати”, перше ‑ збурюють суспільство якоюсь екстраординарною подією. Поки громадяни шарпаються між собою, “приватизація” успішно проходить.

Але розумна поведінка громадян в таких випадках, не піддавання на провокації, не протирічить необхідності самооборони. Остільки міліція, “Беркут”, СБУ, інші силові структури не захищають рядових громадян від сваволі власть імущих, організована самооборона ‑ єдиний порятунок для українців.

Це підтвердили сьогоднішні події в Києві ‑ опозиційний та “антифашистський” мітинги. Складається враження, що фашиствуючі молодчики від партії регіонів та працівники силових структур робили одну справу ‑ залякували громадян, залякували киян. Жорстоке побиття донецькими фашистами журналістки 5-ого каналу мало би залякати інших. Опублікована фотографія молодчика, який бив журналістку. Але його не будуть шукати ‑ невтручання міліції в побиття журналістки (будь-який мужчина захищав би жінку ‑ українські міліціонери видно не мужчини) є гарантом безпеки фашистського бандита.

В Києві сьогодні випробовувався силовий спосіб боротьби з народом ‑ одночасне задіяння фашиствуючих молодчиків та силових структур. Протидією цьому може бути тільки добре організована самооборона громадян. Альтернативи немає. Послідовне руйнування українського парламентаризму не дає можливості громадянам вирішувати свої проблеми через обраних депутатів, тобто законним шляхом. Величезна концентрація влади в одних руках, орієнтація всіх силових структур, судів на одну особу забирають в людей будь-які способи самозахисту крім організованої самооборони.

 

 

Євробачення

травня 19, 2013Думки з приводу

Нехай ніхто мені не говорить про ворожнечу між євреями і українцями та дружбу між росіянами і українцями. Голосування (голос народу!) за виступ Злати Огнєвич на Євробаченні цього року ілюструє зовсім інше: Ізраїль (прості ізраїльтяни) дав Златі десять очок, а Росія (прості росіяни)  – одне очко. Оце в певному сенсі і є оцінка відношення до українців євреїв і росіян. Не вірю я після цього і у звинувачення євреями українців у антисемітизмі. Є, звичайно, такі “євреї”, як міністр Табачник, який ненавидить українців скоріше всього як ставленик іншої держави. Щоб “обгрунтувати” свою ненависть, він і патякає про український антисемітизм. Немає жодного українського антисемітизму і євреї це добре знають.

Один бал росіян – це і є їхня вартість відношення до українців. Недарма кажуть, що російська демократія закінчується там,  де починається українське питання.


Copyright © Блог Василя Кондрата (Vasyl Kondrat Blog). All rights reserved.