Євробачення

травня 19, 2013Думки з приводу

Нехай ніхто мені не говорить про ворожнечу між євреями і українцями та дружбу між росіянами і українцями. Голосування (голос народу!) за виступ Злати Огнєвич на Євробаченні цього року ілюструє зовсім інше: Ізраїль (прості ізраїльтяни) дав Златі десять очок, а Росія (прості росіяни)  – одне очко. Оце в певному сенсі і є оцінка відношення до українців євреїв і росіян. Не вірю я після цього і у звинувачення євреями українців у антисемітизмі. Є, звичайно, такі “євреї”, як міністр Табачник, який ненавидить українців скоріше всього як ставленик іншої держави. Щоб “обгрунтувати” свою ненависть, він і патякає про український антисемітизм. Немає жодного українського антисемітизму і євреї це добре знають.

Один бал росіян – це і є їхня вартість відношення до українців. Недарма кажуть, що російська демократія закінчується там,  де починається українське питання.

Що робити?

травня 18, 2013Думки з приводу

Історія київської вчительки Ніни Матвієнко мабуть характерна для нинішньої України ‑ повне безправ’я простої людини. Про події навколо житла учительки та ділянки дорогої землі коло нього пишуть, про це говорять. Однак результату ‑ жодного. Якісь дуже багаті і впливові в Україні люди заповзялися вижити учительку з її будинку і забрати ділянку землі. Методи, які вони для цього використовують, мали би сколихнути суспільство: абсолютно відкритий бандитизм, рейдерство, покровительство силових структур, судове покровительство. Однак лише об`єднання “Свобода” взяло вчительку під свою опіку. Та журналісти активно освітлюють події навколо неї. Байдужість рядових громадян вражає. Ми, які вчилися в школі, мали б шанувати своїх вчителів. Ми, які живуть у державі Україна, мали б розуміти: якщо нелюдам сьогодні зійде з рук свавілля відносно Ніни Москаленко, завтра це саме зможуть зробити з будь ким з нас. Наша байдужість сьогодні принесе нам подібне нещастя завтра.

Що ж робити громадянам держави, в якій плекається бандитизм, рейдерство, безправ”я, незахищеність громадян від сваволі багатших і сильніших? Єдиною відповіддю може бути об”єднання громадян в структури самооборони. Так, як це робили наші предки ‑ втікачі на вільні землі з безправ”я кріпацтва. Вони організовувались в загони самооборони, чим могли озброювались і відстоювали волю і достоїнство своє і близьких перед нападами татар та своїх посіпак. Так само робили громадян в деяких молодих, ще безправних державах.

Є в подіях навколо будинку та ділянки землі київської вчительки ще один аспект: на літо готуєся проведення референдуму із таємничими завданнями можливої зміни конституції, а може і суті держави Україна. Виглядає, що готується також приватизація української ГТС “сім”єю” за підтримки Росією (можливо як плата за референдум з частковою віддачею преференцій на ГТС Путіну). Для прикриття таких дій локальні війни, такі, як з будинком Ніни Москаленко, є добрим відволікаючим увагу громадян фактором. Ви мабуть уже помітили, як тільки власть імущі хотять щось цінне “приватизувати”, перше ‑ збурюють суспільство якоюсь екстраординарною подією. Поки громадяни шарпаються між собою, “приватизація” успішно проходить.

Але розумна поведінка громадян в таких випадках, не піддавання на провокації, не протирічить необхідності самооборони. Остільки міліція, “Беркут”, СБУ, інші силові структури не захищають рядових громадян від сваволі власть імущих, організована самооборона ‑ єдиний порятунок для українців.

Це підтвердили сьогоднішні події в Києві ‑ опозиційний та “антифашистський” мітинги. Складається враження, що фашиствуючі молодчики від партії регіонів та працівники силових структур робили одну справу ‑ залякували громадян, залякували киян. Жорстоке побиття донецькими фашистами журналістки 5-ого каналу мало би залякати інших. Опублікована фотографія молодчика, який бив журналістку. Але його не будуть шукати ‑ невтручання міліції в побиття журналістки (будь-який мужчина захищав би жінку ‑ українські міліціонери видно не мужчини) є гарантом безпеки фашистського бандита.

В Києві сьогодні випробовувався силовий спосіб боротьби з народом ‑ одночасне задіяння фашиствуючих молодчиків та силових структур. Протидією цьому може бути тільки добре організована самооборона громадян. Альтернативи немає. Послідовне руйнування українського парламентаризму не дає можливості громадянам вирішувати свої проблеми через обраних депутатів, тобто законним шляхом. Величезна концентрація влади в одних руках, орієнтація всіх силових структур, судів на одну особу забирають в людей будь-які способи самозахисту крім організованої самооборони.

 

 

Ця бандитська держава

квітня 23, 2013Думки з приводу

Не вкладається в жодні людські відносини терор бандитами від влади вчительки Ніни Москаленко та її сім’ї з Києва. Про яку правову державу можемо говорити, коли нещасна вчителька зі старою матір’ю та неповнолітнім сином не мають захисту ніде ‑ ні в суді, ні в міліції. Судові виконавці, три машини беркутівців, міліція проти двох нещасних жінок та дитини. Такого звиродніння певно ніде немає. І ця аморальна нечисть діє абсолютно безкарно. Рейдерство було притихло дещо після 2004 року. Однак прихід до влади “донецьких” дуже активізував мародерство. І враження таке, що єдиним способом боротьби з тою нечистю є вила. Не дармо теперішня влада шалено боїться, щоби зброя не потрапила до рук громадян. Попробуй тоді їх безкарно грабувати! Громадяни мусять тепер дуже триматися разом. Це зараз єдиний спосіб протидії бандитам від влади.

Стаємо народом, починаємо себе поважати?

квітня 18, 2013Думки з приводу

Українці образилися на невдалий жарт російського телеведучого Івана Урганта про те, що він овочі посік, “як червоний комісар українських селян”. Це вже втретє українці ображаються на невдалі жарти теле- та радіожурналістів. Більше ‑ ображаються масово. Перед ними вибачаються. Це означає, що нас будуть поважати. Хоча Ургант своєю фразою фактично підтвердив, що червоний комуністичний терор в Україні був геноцидом українців. Звичайно, є ще такі “українці”, як Мартинюк, Симоненко та іже з ними, які заперечують геноцид ніби то рідного народу. Більше того, вони не здатні навіть вставанням у Верховній раді віддати шану загиблим від голоду співгромадянам. Яничари, на жаль, були і ще є в Україні. Однак широка реакція суспільства на поступок Урганта несе надію, що ми все більш нетерпимо будемо ставитися до яничар і зрештою вони зникнуть як явище з нашого життя.

 

 

Принижені лікарі

квітня 11, 2013Думки з приводу

Мабуть всім нам час від часу приходиться консультуватися з лікарями щодо власного здоров’я. Звичайно, йдемо у поліклініку. Звертаємося або до свого сімейного лікаря, або ж до спеціаліста в тій чи іншій області медицини.Ми очікуємо зустрітися з поважаними знаючими людьми і отримати від них необхідну нам допомогу.

І от ми приходимо до лікарів і бачимо людей, надзвичайно відповідальна праця яких ціниться на рівні праці прибиральників. Цим людям треба ростити дітей, можливо доглядати стареньких батьків. І за всіми цими клопотами не помилитися в діагнозі хворого, у призначенні йому лікування. Треба підтримувати високим свій професійний рівень. Треба слідкувати за новинами в медицині.  Це потребує часу і зусиль. Однак їхня бідність, їхнє безгрішшя змушує їх цей час витрачати на вирішення банальних проблем виживання. В результаті спад кваліфікації і втрата для всіх нас.

Чому ми не бачимо мітинги протесту лікарів проти низької зарплати? Чому ці люди не протестують проти зневаги держави до них? Тому, що їм фактично дозволено брати додаткову оплату з хворих. Існують неписані тарифи різноманітних лікарських послуг. Хочете якісного аналізу – платіть. Хочете якісного діагнозу – платіть. І т. д., і т. п. І навіть неясно – це корупція чи перекинення частини оплати лікарських послуг на плечі рядових громадян. Все це, звичайно, можна вирішити цивілізовано – ввести оплату за лікарські послуги. Хворий іде до каси та платить згідно прейскуранта. Лікар з цих грошей отримує свою частку. Всі спокійні і задоволені. Нема хабарництва. Йдуть податки в казну.

Однак в стороні, поза цими грошовими потоками залишаються чиновники. Мабуть саме це не дає можливості провести в медицині до сих пір жодних реформ. І лікарі дальше заглядають в кишеню своїм пацієнтам, сподіваючись на нагороду. Частину якої певно треба віддати “наверх”. Для гарантії власної безпеки.

Куди йдемо?

березня 30, 2013Думки з приводу

Партія регіонів збирає підписи під зверненням про відставку Кошулинського з посади заступника Голови Верховної ради. Кошулинський – член Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Партія регіонів вважає Кошулинського неофашистом. Тільки тому, що свободівці вимагають виконання конституції і законодавства України у Верховній раді та використання у раді державної української мови. Виявляється, використання української мови – це неофашизм. Як ми, українці, маємо себе почувати в Україні? Думайте неофашисти українці! Ви хочете бути у себе вдома? Хочете почувати себе вдома? Хочете розвивати свою культуру? Хочете розвивати і впроваджувати свою мову? Ви – неофашисти! Якби ви не були неофашистами, ви б розмовляли російською, відмовлялися від своєї культури, ваші діти були б в російськомовних садочках, російськомовних школах, російськомовних ВУЗах. Інакше ви – неофашисти.

Оце і є  російський нацизм і фашизм у дії. Їхня ненависть до українського – на грані хвороби. Це вже щось генетичне. Генетично зумовлена хвороба. Кажуть, що це ненависть завойованих угрофінських племен до своїх господарів русів. Ніби тому і самоназва – русскіє, що відображає відношення до господарів. (Барскіє люді). З іншого боку знаю багатьох росіян – інтелігентних людей, яким противна така психологія. Чому шануючи цих людей ми, українці, з жахом і огидою дивимося на політику московської чи тепер – російської держави, тобто політичного об’єднання росіян, історична дорога якої вкрита трупами, підлістю, нищенням народів і культур? Ця держава – імперія зла. Чи усвідомлюють це самі українці? Боюсь, що не до кінця. Їхнє невміння підкоритися загальнонаціональним інтересам, приватне – загальному, особиста корисливість завжди дозволяла їхнім ворогам спершу їх розділити, а потім частинами знищувати. Почитайте українську історію – боюся, що за останні майже 400 років ми так і не помудріли. Ми знову втягуємо чужинців у наші українські внутрішні справи. Ми знову відкриваємо московитам можливості впливати а чи визначати нашу внутрішню політику. Почитайте, як ми себе вели після 1657 року. Нічого не змінилося? Ми так і не помудріли? Ми знову наступаємо на ті самі граблі? Після майже 400 років московити створили потужний плацдарм в Україні. Вони мають ширші можливості наступу на українців. Вони ефективні політики. Але зв’язок з ними в будь якому випадку – безперспективний. Їхня імперія розвалюється. Методом послідовних наближень. Зростаюча китайська імперія буде обмежувати їхній життєвий простір. Для Європи Росія стане новим хозарським каганатом. Вона буде стримувати пряму китайську експансію. І хай собі буде! Хай стримує. Вам теж треба віддавати своїх людей, своїх хлопців, свою молодь для цієї місії? Може краще про них подбаєте? Може відкриєте їм кращі життєві та історичні перспективи? Зараз ви ще маєте такі шанси. Якщо Європа, США згодяться, що Росії для кращого виконання їхньої стримуючої місії потрібна Україна, вас уже нічого не врятує. Зате ваше підкорення Росії трошки продовжить її імперське існування. А потім вона згине уже разом з вами.  Як згинув хозарський каганат. Зараз українці все ще можуть вибрати історичну дорогу. Завтра вже може бути пізно. Потрібно зовсім мало – усвідомити свою історичну дорогу, дорогу розвитку, а не загибелі. Об’єднати свої зусилля в цьому напрямку, напрямку прогресу і процвітання,  заставити свою “еліту” йти цим шляхом. Це – велике завдання. Це – великий вибір. Але він вартий наших зусиль.

Історія повторюється?

березня 29, 2013Думки з приводу

Важливою, а може і ключовою проблемою української політики було залучення іноземців до внутрішніх українських справ. Залучені Московія і Польща врешті просто розділили Україну. І зараз знову це спостерігаємо. Одні бігають за підтримкою та грошима до Москви, інші до західного табору, просячи тих зробити своїх політичних, надіюсь, противників, а не ворогів, невиїздними. Свої внутрішні справи треба вирішувати вдома. Залучення зза кордону завжди закінчувалося платою за залучення.  Але суспільство є таким, яке є. Якщо ви дійсно хочете будувати своє суспільство, у вас всередині країни мають бути конкуренти, а не вороги. Якщо своїх конкурентів ви вважаєте ворогами, це означає оголошення громадянської війни. Війни, яку ви так само програєте, як і ваші конкуренти. А виграють якісь ваші закордонні “друзі”.  Скажемо, судячи по останніх подіях, партія регіонів своїх політичних противників вважає ворогами. Тобто, реально вони почали громадянську війну всередині України. Хто від цього виграє? Найбільше – Росія. Обі внутрішні сторони будуть у програші. Може пора мудріти? Конкуренція, а не війна має бути правилом внутрішнього політичного життя. Це повинні розуміти і рядові громадяни-виборці. Бо у цій війні вони програють в першу чергу.

Ми ще йдемо…

березня 26, 2013Думки з приводу

Якось дивно спостерігати теперішню поведінку європейських політиків. Після 2004 року, коли треба було закріплювати рух України до Європи, підтримати політику Ющенка, Європейці відмовили в надії українцям на рух до НАТО. Особливо, здається старалася зачарована на Путіна комсомолка Меркель. (Може їй, як і Шрьодеру, кортіло присмоктатися до газпромівського дурачка?) А зараз, коли Європа втратила на найближчий час Україну, вони шастають сюда чуть не кожний день. Колись вони не вважали за можливість подати руку Януковичу. Зараз лижуть йому одне місце. А він знущається з них – плюючи на їхні тиски з приводу вибіркового судочинства, не впускаючи в Україну їхніх спостерігачів, заставляючи рабськи ждати аудієнції з ним їхніх провідних політиків. Це свідчить і про те, що Януковичу уже не залежить на Європі. Він просто тягне час, готуючи референдум, розправляючись з політиками, підсилюючи і орієнтуючи на себе силові структури. Він ще певно боїться армії. Але після переведення її на контрактну основу, наповнивши донецькими робятамі, він реально опанує повністю ситуацію в Україні. І стане українським Лукашенком. Звичайно, Україна не тільки не Росія, але й не Білорусія. Але на той раз революція коштуватиме багато крові. Без крові донецькі хлопці за реальної, а не європейської, підтримки Путіна владу не віддадуть. Можливо, що Україні це коштуватиме і зміни політичної. На жаль. Але такий вислід не новина для європейців. Був Сталін, був Гітлер. Тепер є Путін, який маючи під своїм боком Лукашенка і, головне, Януковича, підсилиться незвичайно. А політика Путіна все ближча до нацизму та фашизму.  Попри всі слова про демократію різного типу.

А Господь у Москві?

березня 24, 2013Думки з приводу

Прочитав статтю Юрія Мірошниченка “З любов’ю про головне”.  Перше – все-таке виправдовується, що першу статтю про Десятинну церкву “Десятинна церква – тест на зрілість українського народу” написав російською мовою. Мовляв, російськомовних, витоки яких у Києві і пов’язані з Десятинною церквою, у СНД в кілька разів більше, ніж україномовних.  Тому він і примкнув до них (більшість є більшість).  Друге – дуже Юрію Мірошниченкові хочеться, щоб всі зрозуміли, що буде не так, як ми хочемо, а як хоче Господь.  От тільки чи не в Москві мешкає Господь Юрія Мірошниченка?

Навіть не віриться, що цю статтю написав не теолог. А може таки якийсь московський теолог писав? А автор лише переклав на українську? Зараз багато дисертацій так пишуть, що “авторові”залишається тільки свій благородний і незаплямований ніякою роботою підпис поставити.У рідній Юрію Мірошниченку партії Регіонів це не є гріхом.

Десятинна церква  займає важливе значення у нашій українській історії та культурі. Маємо постаратися, щоб наші нащадки пишалися нашими діями і отримали від нас у спадок ще одну історичну і релігійну святиню. Тому мусимо знайти найкраще вирішення питання Десятинної церкви.

Це все таки російський нацизм, російський фашизм?

березня 19, 2013Думки з приводу

Сьогодні у Верховній раді у депутатів (регіоналів), які не визнають державної мови, вимагали її використання у парламенті. Тобто – вимагали виконувати конституцію і закон. Виявляється, вимога виконувати конституцію і закони України, говорити українською мовою – це неофашизм. Думаю, що громадянам України треба би було  подати в суд на таких депутатів.  Ба, більше, у нас є гарант конституції – президент держави. Він повинен би втрутитися і покарати нахаб.  Виявляється,  офіційно не визнавати державну мову, зневажати корінний державотворчий народ, не виконувати конституцію і закони держави не є гріхом в Україні.  Це є нормою поведінки ряду ніби державних мужів. Що свідчить чи то про їхнє вроджене хамство, чи про їхню певну політичну спрямованість, яку певно таки треба називати російським нацизмом – ідеології уявної вищості. Московитів (росіян) давно  помітили в пропаганді своєї вищості по відношенню до інших народів, у вихованні зневаги до них.  Це і є расизмом і нацизмом. Така поведінка відштовхує інші народи від них і є однією з причин розпаду їхньої імперії. Більше того, московити прекрасно розуміють, що без потужного інтелектуального потенціалу українців вони не здатні підтримувати життя своєї імперії. “Росія не може існувати без України.” Це твердження багатьох політиків – від Троцького до Кісінджера. Але подивіться яким чорним гадом крутиться Путін, втягуючи Україну назад в свою московську орбіту. Як він активізує нацистські,  профашистські та фашистські організації в Україні, формуючи і активізуючи п’яту московську колону. Вони вимагають від українців поваги і толерантності, будучи нетерпимими до українців в своїм лютім нацизмі. Зрештою, вони ненавидять і росіян, настроєних на мир і толеранцію в Україні чи інших державах, росіян, які б хотіли благополуччя і процвітання як Росії, так і держав їхнього проживання. Здається, українці змушені будуть піти на силове протистояння знахабнілим імперським вискочкам і їм вистачить сил привести їх до порядку в державі Україна.


Copyright © Блог Василя Кондрата (Vasyl Kondrat Blog). All rights reserved.