З поверненням, Надіє!

травня 25, 2016Духовність, Новини

Україна радіє поверненню Дочки. Україна стається. І саме зараз ми повинні вклонитися тим, для кого метою життя була побудова української держави. Тим, хто життя прожив зі словами “Збудувати українську державу або загинути за неї”. Саме існування держави Україна дозволило визволити Надію Савченко. Якби не було держави, московія знову би вимордувала кращих людей України і повернула народ у рабство. Саме держава цементує людей в народ і дає йому силу. Так, ми ще тільки вчимося жити у своїй державі. Так, нам ще бракує повноцінної державницької еліти. Все це буде. Але для цього треба зберегти державу. Український народ – працьовитий, господарний, талановитий – побудує прекрасне суспільство. Попри всю свою вроджену войовничість він принесе Европі, а може і світові мир і злагоду.

Слава Україні!

Записка Надії Савченко

березня 3, 2015Новини

View image on Twitter

Януковича закликали не вважати Росію дружньою державою

серпня 22, 2013Духовність, Новини
Фото: Громадянський рух «Відсіч»

Фото: Громадянський рух «Відсіч»

 22.08.2013
Активісти громадянського руху «Відсіч» провели в Києві акцію проти недружньої політики Росії стосовно України. Як йдеться в повідомленні на сторінці руху у Facebook, учасники акції прийшли до будівлі Адміністрації президента з плакатами «У Росії з брата – подвійна плата», «Міняємо Росію на щось надійне», «Ні – братньому викручуванню рук», «Росія – ненадійний і небажаний партнер», «Час дати відсіч російській дружбі».

Учасники акції оголосили про початок кампанії бойкоту російських товарів, яка полягатиме в поширенні серед громадян України інформаційних матеріалів із закликом не купувати російську продукцію і віддавати перевагу вітчизняним продуктам.

Фото: Громадянський рух «Відсіч»

Фото: Громадянський рух «Відсіч»

Активісти «Відсічі» влаштували на принесених столах невелику виставку українських товарів і розмістили поряд зображення з їх російськими аналогами. Учасники акції запрошували всіх перехожих скуштувати вітчизняні продукти, аби переконатися, що вони нічим не поступаються російським.

Учасники акції передали одному зі співробітників Адміністрації президента звернення до глави держави. У ньому, зокрема міститься вимога не вважати Росію дружньою державою і надійним партнером, ухвалити усі необхідні для втілення в життя євроінтеграційних прагнень України закони. Крім того, активісти закликають президента використовувати у захисті інтересів України всі можливі міжнародні механізми (Стокгольмський арбітраж, СОТ), а також залучити міжнародну громадськість до моніторингу виконання Росією угод щодо Чорноморського флоту РФ.

Федеральна митна служба Росії з 14 серпня запровадила посилені заходи контролю вантажів, які надходять з України, після чого на двох прикордонних станціях Брянськ-Льговський і Валуйки почали збиратися поїзди.

20 серпня Міністерство доходів і зборів України повідомило, що росіяни повернулися до штатного режиму розмитнення українських товарів.

ЗАЯВА народних депутатів України-членів Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин

липня 19, 2013Новини

 

Україна стане цивілізованою демократичною європейською державою лише за умови, коли в ній будуть дотримуватися права і свободи кожної людини, кожного громадянина.

Основним завданням міліції є захист  життя,  здоров’я, честі та гідності, а також інших прав і свобод людини і громадянина.  На жаль, діяльність української міліції не відповідає цьому високому завданню.

Авторитетна міжнародна неурядова організація Amnesty International за результатами свого дослідження оприлюднила такий висновок: «… в Україні фактично існує культура безкарності за серйозні кримінальні вчинки, включаючи катування та вимагання, скоєні правоохоронцями в ході їхньої роботи. Структурні недоліки, високий рівень корупції, тісні функціональні та інші зв’язки між прокуратурою та міліцією, непроведення або незадовільне проведення розслідувань кримінальних вчинків, скоєних правоохоронцями (навіть у тих випадках, коли існують медичні або інші достовірні докази на підтримку заяв), переслідування та залякування скаржників, а також низький рівень подальшого притягнення винних до відповідальності, – все це сприяє безкарності за порушення правоохоронцями прав людини».

Про глибоку кризу всієї правоохоронної системи свідчать результати дослідження, проведеного Інститутом соціології НАН України, що були оприлюднені 2 квітня 2013 року, згідно з якими повністю довіряє міліції лише 1% населення України.

Гірше того, останнім часом дедалі частіше громадськості стають відомі факти безпосередньої участі працівників міліції в кримінальних злочинах – від ДТП до зґвалтувань чоловіків та жінок, тортур та спричинення тяжких тілесних ушкоджень, замахів на вбивство та вбивств, в тому числі з корисливих мотивів.

Зокрема, протягом останніх років широкого розголосу в суспільстві набули такі факти:

– справи Дмитра Ящука, який помер у Святошинському райвідділі міліції міста Києва 13 червня 2010 року та Якова Строгана, який  був жорстоко побитий міліціонерами у місті Харків 16 серпня 2010 року;

– справа Ігоря Індила, який помер в результаті перелому черепа та внутрішньої кровотечі 17 травня 2010 року у кімнаті для затриманих чергової частини Шевченківського райвідділу міліції міста Києва. Причому, навіть після того, як генпрокурор Віктор Пшонка публічно визнав провину двох міліціонерів у смерті Індила, один з них – дільничний Сергій Приходько – був засуджений за перевищення службових повноважень до п’яти років позбавлення волі умовно, а другий – інспектор-черговий Сергій Коваленко – був амністований на тій підставі, що у нього є п’ятирічний син;

– справа шахтаря Михайла Белікова, якого співробітники міліції 17 червня минулого року, перебуваючи при виконанні службових обов’язків, зґвалтували міліцейським кийком в Петровському райвідділі міліції міста Донецька, внаслідок чого потерпілий став інвалідом.

– кричущий випадок, який стався минулого року в Києві, коли слідчий міліції разом з колишнім міліціонером та колишнім ув’язненим вбили трьох мешканців Києва з метою заволодіння їх квартирами (за повідомленнями ЗМІ, усі ці троє зловмисників досі перебувають під вартою, триває слідство).

Проте, ситуація, що склалася в правоохоронній системі, залишається, з нашого погляду, без належної уваги та адекватного реагування з боку вищого керівництва не лише правоохоронних органів, а й держави Україна.

Навіть після того, як під тиском громадськості після ганебного злочину в смт Врадіївка Миколаївської області було звільнено з посад декількох керівників в системі органів внутрішніх справ і прокуратури, кількість правопорушень за участі правоохоронців не зменшилася – ЗМІ продовжують повідомляти про такі випадки з усіх куточків країни.

Останнім з таких випадків є події, які відбулися 12 липня поточного року на ринку «Шлях», що знаходиться в Святошинському районі міста Києва. Окрім відверто зухвалої і злочинної поведінки старшого лейтенанта міліції Ганнисика Андрія Михайловича, не може не викликати обурення реакція на інцидент з боку його керівництва, а саме – намагання зробити винною постраждалу внаслідок його хуліганських дій, висловлення погроз на адресу громадських активістів.

Слід констатувати, що широкі верстви населення України все більше охоплює внутрішнє переконання, що беззаконня і безкарність стали рисами нинішньої правоохоронної системи України, а найвищі посадові особи і інститути державної влади Держави Україна вже не контролюють ситуацію і навіть не здатні до вчинення рішучих дій, спрямованих на кардинальне і швидке її покращення.

Ми переконані, що ситуація потребує негайного реагування і публічного оприлюднення своєї позиції кожним без винятку з числа тих, хто має представницький мандат від громадян у законодавчому органі нашої держави – Верховній Раді України (причому, вже неважливо – чи представляє він парламентську більшість, опозицію або є позафракційним), а також відчуває в собі сили домогтися глибокого реформування правоохоронних органів.

Тому ми, як народні депутати України, вимагаємо вжити рішучих заходів для припинення порушень законності у системі правоохоронних органів і з цією метою звертаємося:

 

До Президента України:

1) з вимогою звільнити з посади Міністра Внутрішніх Справ України Захарченка Віталія Юрійовича;

2) з пропозицією розглянути ситуацію з дотриманням законності та захисту прав і свобод людини і громадянина правоохоронними органами на найближчому засіданні Ради національної безпеки та оборони України;

 

До Кабінету Міністрів України:

1) з пропозицією розробити за участю авторитетних правозахисників, громадських організацій і активістів громадянського суспільства, а також не пізніше, ніж до 1 жовтня 2013 року подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про поліцію» європейського зразка. В якому, зокрема, передбачити:

–         механізми цивільного контролю за діяльністю правоохоронних органів і жорсткі норми відповідальності для їх співробітників;

–         створення муніципальної поліції, з виборним, а також підзвітним та підконтрольним міській громаді керівництвом;

 

До Верховної Ради України:

1) з пропозицією внести зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, які будуть спрямовані на посилення відповідальності за злочини, скоєні працівниками правоохоронних органів.

 

До Міністерства внутрішніх справ України:

1) з вимогою не пізніше, ніж до 1 жовтня 2013 року провести переатестацію 100% працівників усіх районних відділень МВС. При цьому забезпечити участь авторитетних правозахисників, представників громадських організацій і активістів громадянського суспільства як у проведенні переатестації, так і у здійсненні контролю за її результатами, висновками та кадровими рекомендаціями.

Народні депутати України,

члени Комітету Верховної Ради України

з питань прав людини, національних меншин

і міжнаціональних відносин:

Голова Комітету                                                                                  Валерій Пацкан

Перший заступник голови Комітету                                             Андрій Шевченко

Заступник голови Комітету,

голова підкомітету з питань гендерної рівності                                Ірина Луценко

Голова підкомітету з питань

етнополітики, прав корінних народів та

національних меншин України,

жертв політичних репресій                                                          Мустафа Джемілєв

Голова підкомітету з питань

міграційної політики, громадянства,

статусу іноземців та осіб без громадянства,

біженців та у зв’язках з українцями,

які проживають за кордоном                                                                Богдан Бенюк

18 липня 2013 року

У Ташкенті львівські школярі “нахімічили” три медалі

травня 23, 2013Новини

23.05.2013 19:57

Одну золоту та дві бронзові медалі привезли львівські школярі з 47-ї Міжнародної Менделєєвської олімпіади, яка відбулась у місті Ташкент, Узбекистан.

Міжнародна Менделєєвська олімпіада – престижне змагання з хімії на теренах СНД, Балтії та Південно-Східної Європи. Протягом семи днів 118 учнів із 17 країн перевіряли свої теоретичні знання та практичні навички. У результаті змагань українська збірна, до складу якої увійшло вісім учнів 10-11 класів, здобула дві золоті, дві срібні та чотири бронзові медалі.

Олімпійське золото завоював Андрій Стельмах, випускник Львівського фізико-математичного ліцею при Львівському національному університеті ім. І. Франка, а бронзові медалі здобули Олег Гордійчук і Владислав Нешта, учні Львівського фізико-математичного ліцею, інформує холдинг OSTCHEM.

Всього українська команда здобула вісім нагород – ще одне олімпійське золото завоював Олександр Вигівський, випускник Харківської гімназії №47, срібло привезли додому кияни Христофор Хохлов, який навчається в науково-природничому ліцеї №145, та Марія Анапольська, випускниця Києво-Печерського ліцею №171 «Лідер». Бронзові медалі отримали учень київського ліцею №100 «Поділ» Роман Діденко та випускник Вінницької фізико-математичної гімназії №17 Олександр Ляшук, пишуть Львівські новини онлайн

«Міжнародні змагання такого рівня дуже важливі для талановитої молоді: вони дозволяють перевірити знання та впевнитися у своїх силах. Можливістю участі у Міжнародній Менделєєвській олімпіаді ми завдячуємо великим хімічним підприємствам, які повірили у наших учнів і оперативно надали підтримку, – прокоментувала Лілія Олексин, вчителька Львівського фізико-математичного ліцею, яка цього року підготувала трьох призерів олімпіади. – Діти повернулися дуже задоволеними, вони відчули смак перемоги та зі ще більшим захватом готуються до наступних змагань».

Експрес онлайн

Група “Першого грудня”: Інформаційний простір України: що ми здатні зробити

травня 11, 2013Духовність, Новини

 

10-05-2013 11:20 | Категорія: Статті, Суспільство

Позиція Ініціативної групи «Першого Грудня»

У багатьох суспільно значимих справах ми, українські громадяни, здатні мобілізуватися до конкретних дій. Суспільство має всі необхідні знання і сили, щоб втілити запит на зміни. Розпочинаючи з інформаційної сфери, Ініціативна група «Першого Грудня» оприлюднюватиме публічні позиції, мета яких – надати цьому поштовх.

Три ознаки нинішньої доби в Україні – відчутне обмеження свободи слова, деукраїнізація масового інформаційного продукту і не менш упевнене поширення його внутрішньої порожнечі. Цей руйнівний вплив відчуває на собі практично кожен український громадянин.

Український інформаційний простір перебуває у духовній і смисловій кризі.

Депресія, замаскована під розвагу, відсутність національного обличчя, що його підмінив совок і кітч, цинізм і споживацька свідомість, які переступають будь-які цінності, разом із втратою в масштабах країни мовлення з об’єктивною інформацією, браком умов для незалежних медіа, зовнішнім тиском і внутрішньою самоцензурою редакційних політик, маніпулятивними технологіями, які знищують авторитет ЗМІ, – це постійні обставини і стійкі тенденції цього часу.

Інформаційне поле країни – вторинне. Воно знаходиться в умовах комерційної, ментальної і культурної залежності, насамперед, від інформаційної політики російської влади та спільних для обох – українського і російського владних режимів – постімперських і постколоніальних смаків.

Несвобода, зовнішня підпорядкованість інформаційного простору, другосортність і смислова порожнеча його продуктів складають головні загрози розвитку суспільства і національній безпеці держави. Для розвитку якісного медіа-середовища просто немає ґрунту.

Людина, яка перебуває в цьому полі, не має шансів залишатися здоровою без інтелектуальної «кисневої маски», тобто відмінних від «рідного» інформаційного потоку інтересів, пошуків чи самоосвіти.

Нас привчають бути нездатними на зміни. У нашій свідомості, немов природна і закономірна річ, виховується ментальна, культурна і мовна роздвоєність. Будь-який розсудливий міжлюдський діалог підмінено інформаційними та політичними скандалами і насиченими віртуальною ненавистю телевізійними шоу та електронними форумами.

Влада у багатьох своїх виявах сприймає принцип свободи слова як перешкоду, а діалог із суспільством – як декоративний непотріб.

Простір для особистої думки чи громадянської позиції став прямим заручником рішень владної вертикалі: практика тиску спостерігається фактично на всіх рівнях – від місцевих органів влади до Міністерства доходів і зборів та Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

Великий капітал за браком демократичної традиції та поваги до суспільної думки керується спотвореним уявленням про роль і покликання ЗМІ, як правило, розглядаючи їх як інструмент для одержання політичних надприбутків і засіб самозахисту.

Звідси походить дух брутальності як зразок для людської поведінки, інтелектуальна виродженість, неграмотність, національна та соціальна байдужість і відчуженість.

Журналістська спільнота перебуває у складних професійних і моральних умовах.

Суспільство має високо цінувати те, що серед українських журналістів по всій країні є особистості, здатні не йти на внутрішні компроміси, доносити людям об’єктивну інформацію і захищати простір свободи. Однак це середовище не існує у вакуумі і відчуває вплив тих самих хронічних хвороб, що й політикум, бізнес і суспільство загалом.

Ми бачимо тенденцію перетворення журналіста на комерсанта. У професії зникає моральна та інтелектуальна місія. І не менш відчутно знижується соціальна роль, яку здатен без пафосу, фальшу і цинізму виконувати журналіст.

Українське суспільство не може мовчки спостерігати за процесом деградації.

Нам бракує прагнення «істини»: вірити в реальність моральних принципів й у власні сили; розсудливо і врівноважено, без міфів та емоційної екзальтації оцінювати себе і навколишній стан; усвідомлювати персональну відповідальність і разом захищати свої права.

Безкомпромісне додержання людської гідності є найважливішою передумовою до зміни нашого життя, перетворення розрізнених людей на громадянське суспільство, населення – на сучасну націю, а всієї країни – на цивілізований простір поваги до людини і запиту на значні особисті й національні досягнення.

Наш стан є важким, але не безнадійним.

Ми як суспільство насамперед зобов’язані адекватно і постійно відповідати на кожен відвертий чи прихований наступ на демократичні права і свободу слова.

Водночас найактивніші громадські сили повинні вчитися мислити довгостроково і формувати стратегічні орієнтири, навколо яких може виникнути стійкий національний і суспільний консенсус.

*        *        *

Люди, які відчувають власну гідність і хочуть жити, не порушуючи її, здатні стати законодавцями ідей і настроїв в Україні.

У нашій країні може і повинен постати цивілізований інформаційний простір, який матиме три головні опори: об’єктивна інформація; якісний національний інформаційний продукт, в центрі інтересу якого буде не сфальшована, а жива людина, її реальні проблеми і наше культурне та духовне життя; культура різноманіття, яка не допускає ані уніфікації мислення, ані монополізації ринку в інтересах інформаційних картелів.

Інтелектуальні українські сили потрібно націлити на модерність і майбутнє, щоб шукати нові творчі засоби, аби розшифрувати і відобразити сучасну українську людину в XXI столітті. Саме такий новий погляд стане і впізнаваним у світі, і визнаним, і конкурентним.

Ми маємо силу створити такий простір.

Перше. Наше найважливіше звернення стосується звичайних людей, які є слухачами, читачами і глядачами.

Диктат політики і комерції, який замінив комуністичний диктат, має схожу природу придушення живих слів, думок і почуттів. У нинішніх умовах ми повинні завжди бути критичні, але не скептичні.

Ми, українські громадяни, – не сторонні спостерігачі, а спільнота, здатна об’єднатися: наша перша особиста дія – піднімати власний поріг нетерпимості до брехні і порушення своїх або чужих громадянських прав. Не дивацтвом одинаків, а спільною культурою мусить стати практика особистих чи колективних реакцій на будь-які антисуспільні чи антинаціональні дії.

Найважливіше, що треба сказати: інформаційний простір, який нехтує права, гідність, культурні смаки, духовні потреби і саме життя суспільства, повинен готуватися до неминучого зворотного бойкоту людей.

Друге. Ми нагадуємо політикуму про його виняткову суспільну і національну відповідальність. Сьогодні, коли в суспільстві немає ілюзій, особливо важливу роль можуть виконати ті політики, які не допустять погіршення становища і водночас вже зараз готуватимуть ґрунт для необхідних законодавчих змін на близьке майбутнє.

Окреме звернення адресуємо власникам найбільших українських медіа. Великі підприємці в Україні привчили себе дивитися на світ без сентиментів. Але найбільші з них усвідомлюють виклики, які можуть постати від суспільних сил, що були маніпульовані тривалий час.

Війна проти душі і свідомості народу закінчиться поразкою тих, хто мимоволі і ненадовго відчув особисту могутність.

Великий капітал повинен якнайперше почути думку людей. Він може стати партнером суспільства, якщо тверезо усвідомить увесь масштаб збитків від власного страху перед владою. Пам’ятайте, що втрата свободи слова і національного сенсу інформаційного простору завжди призводить до втрати і великого національного капіталу. У ваших силах – реалізувати на практиці поняття моральних обов’язків перед людьми і країною.

Третє. Ініціативна група «Першого грудня» хоче висловити підтримку тим журналістам, які дають приклади особистої громадянської позиції усьому суспільству.

Ми звертаємося до українських журналістів, їхніх творчих і професійних спілок та об’єднань стати ініціаторами широкої загальнонаціональної зустрічі за участю громадських активістів та організацій, аби, можливо, вперше за останні роки обговорити стан інформаційного життя країни і спільні найнагальніші дії. Це мало б стати важливим сигналом пробудження, адресованим і владі, і політикуму, і бізнесу, і загалом суспільству.

Четверте. Ми закликаємо громадськість розпочати системну кампанію задля створення в Україні незалежного суспільного мовлення та схвалення необхідного національного законодавства. Важливо не допустити, щоб в цій справі сталася підміна ідеї будь-якими сурогатами у виконанні влади.  Масштабна дія людей з вимогою створення суспільного мовлення з необхідним широким громадським контролем може виявитися ключем до зміни становища. Без нашої спільної волі ця мета ніколи не стане досяжною.

П’яте. Ми запрошуємо українські інтелектуальні середовища, редакції і колективи часописів та електронних медіа, книгарні та книжкові форуми, театральні і мистецькі об’єднання, освітян, науковців, письменників і  кожного, хто усвідомлює важливість думки та моральних цінностей, розпочати формування «розумного простору» – альтернативного нинішньому інформаційному простору, неформального, але візуально виразного руху, об’єднаного на єдиних принципах.

«Розумний простір» України, на наш погляд, не може мати конкретного регламенту своїх творчих виявів, але повинен твердо ґрунтуватися на кількох засадничих принципах: внутрішній доброзичливій комунікації готових до співпраці середовищ; інтелектуальній націленості на майбутнє, що примирює відмінності між українцями; ідейній україноцентричності; налаштованості на приклади особистого успіху і натхнення, на яке здатні люди широкого світогляду й ефективної дії.

Віримо, що «розумний простір» стане моральною опорою для всіх, хто почувається заручником нинішньої ситуації, не приймає нав’язаних правил і готовий боротися за спільні права і свободу.

Ми не повинні миритися з нинішніми обставинами.

Наша сила полягає у широкому суспільному порозумінні, що стане передумовою для змін. Задля цього ми запрошуємо до праці і конкретних справ усіх активних людей нашої держави.

15881606-conceptual-image-about-how-a-computer-connects-with-worldwide-information-network

Авторів «антисемітської провокації в Києві треба шукати у владних кабінетах» – Стріха

березня 22, 2013Новини

 


20.03.2013

Авторів «антисемітської провокації в Києві треба шукати у владних кабінетах» – Стріха

Провокацією назвав обклеювання цитатами із «Гайдамаків» Тараса Шевченка єврейських пам’ятників у Києві відомий перекладач та письменник, колишній заступник міністра освіти і науки Максим Стріха.

На його думку, авторів цієї провокації варто шукати «не в опозиції, а у тих самих владних кабінетах».

«Я не є прибічником ВО «Свобода», але у мене немає підстав не довіряти її представникам, які відмежувалися від цієї акції. Адже це надто нагадує ті провокації, які тягнуться ще від кінця 80-х. Згадайте, коли організовувався Рух, одразу з’явилися якісь дикі чутки про єврейські погроми. І тоді так добре проявила себе українська й єврейська інтелігенція. Хочу згадати з величезним пієтетом Мойсея Фішбейна, який дуже багато зробив, щоб ці провокації припинилися. Маємо почерк тих самих провокаторів і шукати їх, я боюся, треба не в опозиції, а у владних кабінетах», – сказав Стріха в ефірі Радіо Свобода.

19 березня газета «Київ єврейський» повідомила, що «сьогодні пам’ятники єврейським діячам у центрі Києва і єврейський ресторан на Подолі обклеїли листівками з цитатами із поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки». Газета вважає цю акцію антисемітською і повідомляє, що листівки підписані ВО «Свобода». «Кожний такий скандал завдає непоправної шкоди євреям України», – написала газета.

ВО «Свобода» назвало цю акцію провокацією.


Радіо Свобода © 2013 RFE/RL, Inc. | Всі права застережені.

b

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24934328.html

 

S.O.S. Рейдери напали на журнал “Всесвіт”!

квітня 27, 2012Новини

| 26 квітня 2012

S.O.S. Дорогі друзі! Сьогодні, 26 квітня, стався рейдерський напад на редакцію журналу “Всесвіт”.

У результаті 83-річний шеф-редактор опинився в лікарні. Рейдери вимагали негайно звільнити приміщення на вул. М. Грушевського, 34/1, яке офіційно належить ТОВ “Видавничий дім “Всесвіт”, президент якого – Олег Іванович Микитенко. Були погрози розправи.

Було викликано міліцію. Але, як сказали рейдери – це нічого не дасть, за цим нападом начебто стоїть регіонал, депутат Харлім: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site/p_deputat?d_id=11111. Про це сказали самі рейдери.

Приходив якийсь пан Клименко С.Д. із якимись юристами-амбалами, які ломилися в усі кімнати, вибивали двері, прагнули знищити документи і отримати підпис, що приміщення передано їм. Рейдери обіцяли повернутися і насильно недопустити редакцію до своїх робочих місць.

Усю інеформацію має головний редактор Юрій Олегович Микитенко:             050-414-89-75      .

На цю суботу заплановано прес-конференцію в УНІАНі про цю рейдерську атаку.

Будь ласка, поширте це повідомлення з-поміж депутатів, правозахисників, журналістів. Допоможжіть поширити цю інформацію в пресі якнайскоріше.

Я розумію, що наближаються свята і що номери більшості газет уже зверстані. Але на це рейдери і сподівалися. Те, що сталося, просто бойовик із масками поряд із Верховною Радою. Не допустіть знищення українського журналу, який народився в 1925 році!! Зупинимо вандалізм!

Дмитро Дроздовський і Юрій Микитенко


Copyright © Блог Василя Кондрата (Vasyl Kondrat Blog). All rights reserved.