Володимир Кличко впевнено виграв у Алєксандра Повєткіна!

жовтня 5, 2013Події, Українці і світ

Українці уважно слідкували за перебігом бою між Кличком і Повєткіним. Повідомлення про перемогу Кличка зразу ж після закінчення бою появилося на сайтах багатьох українських газет. Це свідчить про важливість для українців (і мабуть росіян) перебігу і результату цього матчу. Дуже гарно Джамала виступила. Таке всі ми стаємо українцями. І це є гарантією нашого майбутнього. Доброго майбутнього. Великого майбутнього.

Кличко великий боксер! Це думка більшості світових спеціалістів з боксу.

Фашистське рішення ФІФА з “душком” Путіна?

вересня 28, 2013Події, Українці і світ

Тетяна Чорновол28 вересня 2013, 20:19Я не люблю футбол. Ніколи не думала, що якась новина з світу футболу може зробити мені так боляче. Звичайно мільярди вкрадені на ЄВРО-2012 образно болять. Але в даному випадку реально заболіло-запекло в грудях.

Новина, яка мене просто “вбила”, полягає в тому, що за рішенням Дисциплінарного комітету Міжнародної футбольної організації ФІФА проти України були введені санкції. Зокрема, матч між збірною України та Польщі у Харкові пройде без глядачів, а також аж до 2018 року ФІФА заборонило грати міжнародні змагання на стадіоні “Арена-Львів”, в який було “вгепано” стільки бюджетних коштів, що вистачило би на лікарню для хворих на рак дітей.

Причиною цих неймовірних санкцій з боку ФІФА стало, те, що львівські вболівальники ходять на матчі з червоно-чорними знаменами. І цей наш прапор української національно-визвольної боротьби, який майорить в кожному найменшому селі Західної України ФІФА визначило як… “фашистський”.

Ніколи не думала, що мою національну гідність будуть принижувати мужі з футболу…

Адже це так цинічно карати українців за фашизм – жодна нація не постраждала від фашистів, так, як українська. Мільйони українців загинули від “коричневої чуми”, але не менше полягло від геноциду “червоних” фашистів, які заморили голодом близько 10 мільйонів українських селян. А скільки мільйонів життів фашист Сталін згноїв в тюрмах-таборах? А скільки українських солдат фашист Жуков втопив під час форсування Дніпра задля визволення Києва від “гітлерівців”, “щоб менше потім треба було в Сибір вивозити”?

І той, хто заперечує “червоний” фашизм нехай спочатку щиро відповість собі на питання чи хотів би жити в українському селі у 33 році?

Мені довелося народитися дочкою нації, яка століттями була жертвою. Проте жертвою бути принизливо. Тому, я особливо пишаюся, що в роки розквіту фашизму, саме українці продемонстрували героїчну та потужну боротьбу з цим явищем. І ця боротьба відбувалася під червоно-чорним прапором.

Під цим прапором “бандерівці” з УПА одночасно боролися проти червоного і коричневого фашизму. І з поваги до їх подвигу міжнародним символом “антифашистів” справедливо мусить бути червоно-чорний прапор.

Адже чи знають експерти ФІФА багато прикладів подібної героїчної боротьби проти фашизму у світі тих часів чи наступних?

А ось нинішня боротьба ФІФА з фашизмом погано пахне. Путінським душком.

Адже навряд чи ФІФА вдалося до цих санкцій від невігластва. Мені особливо болить, що тут очевидно замішані брудні гроші. Мені болить, що ці санкції очевидно є наслідком інформаційної війни проти України з боку путінської Росії.

Адже зверніть увагу на зовсім непрості збіги.

Перше, в минулому році спалахнув великий футбольний скандал: швейцарський суд визнав ФІФА корумпованою організацію. В суді було доведено, що керівники ФІФА брали хабарі.

Друге, нещодавно “Газпром” став головним спонсором ФІФА. А позаяк Україна має кабальні ціни на газпромівський газ, очевидно того, що ми переплачуємо вистачить і на білу касу “спонсорства” і на хабарі.

Третє, скоро 14 жовтня – День УПА. Тому, певно розрахунок цієї газпромівсько – футбольної атаки на те, щоб підняти хвилю обурення львів’ян європейським вибором. Щоб послати населенню західної України, яке найбільше хоче в Європу меседж: “Вам туди не потрібно,

бо там, ваші святині вважають фашистським”.

П’яте, рішення ФІФА звичайно погіршить імідж України на Заході, створить ще одну маленьку перепону на шляху в Європу.

Отже шлях в Європу не лише непростий, а й брудний. Треба розуміти, що Москва, як на конвеєрі буде клепати подібні технології.

Треба захищатися і прапор наш захистити. Отож сподіваюся на широку та адекватну реакцію українського політикуму та громадськості.

Це низько віддати “фашистам” наш прапор національно-визвольної боротьби. Особливо, якщо боротьба триває…

Жовто-блакитний прапор це символ Держави, миру та благополуччя. Моя з родина піднімає його біля будинку кожного року на День Незалежності. Проте нині мій прапор червоно-чорний.

© 2000-2013 “Українська правда”

Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на www.pravda.com.ua

Керівник проекту: Георгій Гонгадзе
Головний редактор: Олена Притула
E-mail редакції: ukrpravda@gmail.com
Webmaster: webmaster@pravda.com.ua

У Харкові черговий напад злоякісної українофобії

вересня 4, 2013Події

03-09-2013 21:57 | Категорія: Місцева влада, Новини, Події, Протест, Суспільство, Харківщина

Увага! Щойно встановлену (але ще не відкриту) в Харкові дошку Юрію Шевельову хочуть знести! 4 вересня 2013 року відбудеться позачергове засідання Топонімічної комісії міськради, де єдиним питанням буде знесення дошки цими днями. Прохання всім, кому небайдужа доля української справи, прийти на 11-00 на засідання комісії та не допустити знесення пам’ятки. Адреса: вул. Сумська, 64, вхід з вул. Іванова, 6-й поверх, к. 222. 11:00! Не дамо знищити нашу пам’ять!

Також отримано інформацію про можливий акт вандалізму на щойно змонтовану, але ще не відкриту дошку Ю. Шевельву. Противники всього українського, у котрих слова”мова” викликає неадекватну реакцію, а заплановане на 5 вересня вшанування пам’яти українського мовознавця призводить до агресії, можуть пошкодити пам’ятку вночі. Тому оголошено чергування в ніч з 3 на 4 та в ніч з 4 на 5 вересня. Просимо долучитися всіх, хто може до охорони! Збір о 21:00 біля будинку “Саламандра” (вул. Сумська, 17). Чай чи кава в термосі вітаються! Тел. (057)751-17-68

Дошка Шевельову

 

На Черкащині опозицію зустріли плановим ремонтом

серпня 20, 2013Духовність, Події
 ГЕОГРАФІЧНИЙ ЦЕНТР УКРАЇНИ
На цьому міці був знак "Географічний центр України", Шполянський район Черкаської області, 20 серпня 2013

На цьому міці був знак “Географічний центр України”, Шполянський район Черкаської області, 20 серпня 2013

Черкаси – Напередодні візиту на Черкащину лідера фракції «Батьківщина» Арсенія Яценюка місцева влада демонтувала знак «Географічний центр України» у Шполянському районі, біля якого опозиціонери мали намір відсвяткувати День Незалежності. Опозиція заявляє, що таким чином влада намагається перешкодити опозиційним заходам. Однак у Шполянській райдержадміністрації наголошують, що відбувається реконструкція комплексу.

Черкаські опозиціонери запевняють, що заявку на проведення святкувань побіля покажчика географічного центру України до Шполянської райдержадміністрації подали завчасно. Однак, якщо спершу їм намагалися заборонити проводити захід, то насамкінець взагалі зрізали пам’ятний знак біля якого опозиціонери збиралися підняти синьо-жовтий прапор.

Такий вигляд знак мав раніше

Такий вигляд знак мав раніше

«Це вже доходить до абсурду! Якщо влада боїться, що ми піднімемо український прапор і закличемо свідомих громадян вшанувати незалежність України, то про що може далі йти мова?!», – зауважує голова Черкаської обласної організації ВО «Батьківщина» Анатолій Бондаренко.

Влада почала перейматися «географією» через політику – опозиція

Член Політради «Батьківщини» Максим Поляков запевняє, що обласна влада зацікавилася покажчиком лише після того, як опозиціонери анонсували святкування Дня Незалежності біля пам’ятного знаку.

«Я виставив у себе на сторінці у соціальній мережі фотографії, як ми приїхали до цієї стели і сфотографували, в якому вона була стані. Десять днів назад Тулуб не знав, де розташована ця стела. Вона була розмальована, у страшному, занедбаному стані. Там паслися кози…Оце таке ставлення Тулуба до географічного центру України! Ви уявіть собі, щоб ми подали заяву, що будемо святкувати біля пам’ятника Шевченка в Каневі. Так Тулуб і Шевченка демонтував би?», – наголошує він.

За словами Максима Полякова, нині обласна влада тисне на керівництво Шполянської райдержадміністрації з вимогою заборонити опозиціонерам проводити захід.

Ремонтні роботи тривають із 2011 року

Однак у Шполянській райдержадміністрації таку інформацію спростовують. Більше того, заперечують і заборону заходу опозиціонерів. Натомість знесення покажчика пояснюють ремонтними роботами усього комплексу «Географічний центр України», які відбуваються ще з 2011 року.

У коментарі Радіо Свобода перший заступник голови Шполянської райдержадміністрації Володимир Дубина запевнив, що про реконструкцію комплексу опозиціонерів повідомили заздалегідь. А роботи поновили тиждень тому, щойно надійшли чергові проплати.

«Безумовно, щоб зробити реконструкцію, ми склали акт з комісією, яка приїхала, оглянула його. Прийшли до висновку, що треба демонтувати для реконструкції, привести його у належний стан. І після встановлення великих гранітних глиб, згідно з проектом, його відреставрують, пофарбують і знову встановлять», – каже Дубина.

За його словами, встановлення відреставрованого покажчика у межах комплексу «Географічний центр України» відбудеться не раніше жовтня. Попри це, черкаські опозиціонери не збираються змінювати місце та час заходу. Географічний центр України розташований на північній околиці села Мар’янівка між райцентром Шпола і селом Матусів Черкаської області.


Дар’я Бунякіна

 

Януковича не чекають на ювілейному Світовому конгресі українців

серпня 20, 2013Події, Українці і світ

20.08.2013

Сьогодні у Львові розпочинається десятий Світовий конгрес українців (СКУ). Делегати з 33 країн світу обговорять проблеми українців у світі і нинішню політичну ситуацію в Україні.

Також у центрі уваги найбільшого форуму української діаспори будуть сумні роковини – 80-ліття Голодомору, який забрав життя мільйонів українців.

Організатори не чекають на своєму зібранні перших осіб держави. Перший заступник президента СКУ Ярослава Хортяні не вважає це проблемою.

«Президенти і прем’єри приходять і відходять. Ми жили і без них. Звісно, добре було б, якби влада, яка називає себе українською, була присутня на такому зібранні. Не знаю жодної діаспори, де б влада такий захід проігнорувала. Але ми живемо в українських реаліях», – наголосила вона.

Натомість не оминуть своєю увагою конгрес опозиціонери Віталій Кличко, Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок і Юрій Луценко, які спілкуватимуться з учасниками конгресу і братимуть участь у вівторок у пішій ході, присвяченій вшануванню жертв Голодомору.

Світовий конгрес українців у Львові: президент ігнорує, а опозиція підтримує

серпня 20, 2013Події, Українці і світ

 

Львів – У Львові – тиждень української діаспори. Українці з усього світу зібрались у місті Лева на Х Світовий конгрес українців, який присвятили 80-річниці Голодомору в Україні. Сьогодні конгрес розпочинає свою роботу і триватиме три дні, під час яких мова йтиме про проблеми українців у світі, про нинішню політичну ситуацію в Україні, про вшанування роковин Голодомору. Не оминуть своєю увагою Світовий Конгрес Українців і українські політики.

Виглядає на те, що перші особи держави, президент і прем’єр, не братимуть участь у Світовому Конгресі Українців СКУ. Ярослава Хортяні, перший заступник президента СКУ зауважила, що навряд чи в якійсь іншій країні перші особи держави не зауважили б таке поважне зібрання.

«Просто бояться почути правду, бо правду можуть почути лише сильні люди. Ми не переживаємо, що не буде президента, ще невідомо, чи буде міністр культури, бо не для них ми робимо наш конгрес. Президенти і прем’єри –приходять і відходять. Ми жили і без них. Звісно, добре було б, якби влада, яка називає себе українською, була присутня на такому зібранні. Не знаю жодної діаспори, де б влада такий захід проігнорувала. Але ми живемо в українських реаліях…», – каже Ярослава Хортяні.

Українські опозиціонери будуть на конгресі

Втім, не оминуть своєю увагою конгрес політики Віталій Кличко, Арсеній Яценюк,Олег Тягнибок, Юрій Луценко, які спілкуватимуться з учасниками конгресу і братимуть участь у вівторок у пішій ході, присвяченій вшануванню жертв Голодомору. Це перша в історії української діаспори така подія у Львові. Після панахиди кожен з учасників покладе до підніжжя пам’ятника Кобзареві оберемок із п’яти колосків пшениці, обв’язаних чорною стрічкою, як символ життя і духовного багатства, як згадку про скоєний сталінським режимом геноцид українського народу. До слова, Голодомор геноцидом визнали шістнадцять країн світу і не без старань представників СКУ.

У рамках ювілейного конгресу українців відбудеться три круглі столи, на яких мова йтиме про євроінтеграцію України, і представники СКУ запропонують своє бачення і допомогу у просуванні України в Європу. Говоритимуть про те, як Україна має належно і чесно вшанувати 80-і роковини Голодомору, а також мова йтиме про проблеми світового українства.

«Ми б хотіли, щоб Україна розуміла, що має шанс вийти на міжнародний рівень, якщо захищатиме українців у Польщі, Росії, Сербії, Придністров’ї, Молдові, Угорщині, так, як це робить угорська, румунська влади. Ми хочемо, щоб святкування 200-ліття Шевченка відбулось масштабно, бо Шевченко зрозумілий цілому світу. Ми говоритимемо, як громада світу може допомогти євроінтегруватись Україні, ми працюємо через наші уряди», – говорить Ярослава Хортяні.

Україна не використовує потенціал діаспори

Якщо у багатьох країнах, зокрема у Польщі і Росії, влада використовує потенціал і вплив своєї діаспори, то Україна про це не дбає. Держава і світове українство мають працювати як єдиний організм, поширювати інформацію про світове українство в українському суспільстві, каже Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою університету «Львівська політехніка».

«Суспільство не знає нічого про світове українство. Чому ми підтримуємо проведення заходу? Це прекрасна нагода поширити знання про світове українство. Бо якщо людина знає про це з садочка, школи , університету, то коли доходить до вищих ешелонів влади, то у неї не має запитання, що робити з 20 мільйонами українців. Відповідь вже давно дала навіть Росія, яка використовує вплив своєї діаспори, Польща використовує потужний потенціал польської діаспори»,наголосила Ірина Ключковська.

Українське суспільство досі не позбулось нав’язаного стереотипу ще з радянських часів, коли комуністи очорнювали українську діаспору. Насправді українці у світі зберігали національну ідентичність, культуру, традиції, історію.

Оксана Винницька виросла в українській діаспорі в Канаді, останні десять років мешкає у Львові. Вона наголошує, що світове українство вболіває за Україну, і є посередником України у світі.

«Незалежно від того, що відбувається в Україні, Світовий конгрес українців є і буде. Це реальність. Ми проживаємо в наших країнах і вболіваємо за Україну», – зауважила Оксана Винницька.

У вівторок Х Світовий конгрес українців урочисто відкриється в Оперному театрі. Також учасники конгресу з 33 країн світу обиратимуть новий провід СКУ.


Галина Терещук

Славутська міська рада засудила заяву «групи 148»

серпня 11, 2013Події, Політика

10-08-2013 09:47 | Категорія: Місцева влада, Наша історія, Новини, Політика

Ми, депутати Славутської міської ради, глибоко занепокоєні черговим витком політичних спекуляцій навколо спільного українсько.польського історичного минулого, яке не завжди було простим і добросусідським.

Як відомо, в історії взаємин поміж нашими народами були також і конфлікти, спричинені обставинами, незалежними від волі звичайних людей. Особливо драматичними подіями позначене ХХ ст., а серед них – вражаюча Волинська трагедія 1943 року, коли жертвами кровопролиття та депортацій з обох сторін стали десятки тисяч поляків, українців та громадян інших національностей.

Схиляючи голови перед всіма жертвами цієї страшної трагедії, ми засуджуємо резонансну заяву 148-ми депутатів Верховної ради України щодо визнання подій на Волині актом геноциду польського народу і розцінюємо її, як провокаційну спробу розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Натомість, ми позитивно сприймаємо слова взаємного прощення та примирення, з якими в 70-у річницю Волинської трагедії до українців і поляків звернулися церкви та релігійні організації обох наших держав. Це свідчення не лише вірності основним цінностям їхнього релігійного вчення, але й будування спільного майбутнього наших народів в об’єднаній Європі.

Відтак закликаємо політичні сили та громадські організації України та Польщі не спекулювати на темі Волинської трагедії та не нагнітати емоцій навколо важких сторінок українсько-польської історії.

Закликаємо говорити правду про минуле, але жити майбутнім, яке бачимо в нашій спільній європейській долі.

Схвалено на пленарному засіданні 32-ї сесії Славутської міської ради 9.08.2013 року

Одесити вигнали мера-«регіонала» Костусєва з мітингу

серпня 10, 2013Події, Політика

 

В Одесі відбулась подія знакова для всього Півдня та Сходу нашої країни, одесити вигнали мера-регіонала з мітингу який він спробував перетворити на власне піар-шоу.

 

Костусєв вийшов на Генеральний Протест / Одеса, 18 червня

Сотні мешканців Південної Пальміри вийшли протестувати проти прийняття проекту генплану міста, у якому передбачена фактична ліквідація багатьох парків та скверів, значне скорочення міського електротранспорту, зокрема трамвайних маршрутів, ліквідуються автостоянки на тисячі паркомісць а взамін нічого не пропонується. Проект генплану від Партії Регіонів та Олексія Костусєва не вирішував жодної стратегічної проблеми міста, враховуючи переважно комерційний інтерес певних бізнесових та політичних кіл. Можливо натхненні свіжим прикладом мешканців Стамбулу, одесити миритись із порушенням своїх прав не стали. Розгорнувся громадський рух “Генеральний Протест!”. Масштабні громадські слухання, експертні обговорення, звернення до міст-побратимів, акції прямої дії – все це змусило владу відступити, Олексій Костусєв заявив про відтермінування затвердження генплану міста.

Це важлива, але не остаточна перемога громади міста. Розуміючи це, оголошується збір учасників руху “Генеральний Протест” у формі мітингу під час сесії одеської міської ради, депутатський корпус має відчувати пильність громадського контролю!

В цей час Олексій Костусєв, усвідомлює провал “бліцкригу” з прийняттям генплану пробує змінити тактику. “Мер” Одеси почяв діяти за принципом: “Якщо п’янку не можна зупинити, її треба очолити”. Смішно, але міський голова став заявляти про те, що він не допустить прийняття генплану з помилками, усі винні будуть покарані! Повторити цю нісенітницю мер від Партії Регіонів збирався перед мітингарями у присутності спеціально заангажованих для цього, зокрема загальноукраїнських ЗМІ. Убивця міста мав перевтілитись у його рятівника, одеситам біля мерії відводилась скромна роль масовки.

Проте і цей план Олексія Костусєва зазнав поразки, пересічні мешканці швидко оговтались від такої “приємної несподіванки” і не повіривши у чарівне перетворення політика буквально вигнали його з мітингу під супровід різного роду зауважень.

В Одесі триває боротьба за врахування інтересів городян у генплані, але після подій вісімнадцятого червня це боротьба вільних і рівних людей за свої права, а не прохання холопів до баріна, як дехто намагався трактувати. Сусіди, приєднуйтесь!

Костусєва зафукали і вимкнули йому мікрофон

P.S. Адміністрація міста намагається блокувати розповсюдження у ЗМІ, впершу чергу телебачення, відеоматеріалів про зустріч Олексія Костусєва з Одеситами вісімнадцятого червня. Посприяйте будь ласка у розповсюдження цих або інших матеріалів про цю подію.

Хто допоможе українському моряку, що вижив?

серпня 4, 2013Безправ'я, Події
«Якщо будеш кирпу гнути, можемо відправити тебе до твоїх хлопців!»
3 серпня, 2013 – 12:30

«Я хочу додому, і чим швидше, тим краще! Що я, злочинець якийсь чи серійний вбивця?! У морі чотири трупи, а вони ще з «ходячого трупа», це я себе так називаю, хочуть винного зробити!» – розповідає в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» Олександр Федорович – єдиний рибалка, якому вдалося вижити.

17 липня цього року його човен, на борту якого було ще четверо, затонув після зіткнення в Азовському морі з патрульним катером російських прикордонників. Про цей інцидент багато повідомляли і українські, і російські ЗМІ зі слів його дружини Марини Ніколаєвої. «Дню» вдалося зв’язатися з Олександром Федоровичем наступного дня після того, як його виписали з лікарні.

За словами 49-річного жителя селища Безіменне (Донецька обл.), він разом зі своїми односельцями вирушив на морську прогулянку. «Ми знали, що морського кордону як такого між Україною і Росією не існує. Від свого берега ми були приблизно в 30–35 км», – починає свою розповідь рибалка. Як тільки вони зібралися повертатися назад, побачили катер російських прикордонників…

«Це була така зустріч, що я її навіть згадувати не хочу. Нас ганяли, як не знаю кого: підрізали, заливали наш катер водою і, крім того, обстрілювали! А потім, коли ми рушили назад, вони якимось чином вийшли нам назустріч, лоб в лоб. Рульовий намагався уникнути зіткнення, але вони підставили нам свій борт, і сталося зіткнення. А вони пишуть, ніби ми їх таранили. Це ж як Слон і Моська! Треба бути божевільним, щоб таранити таке судно! Це свавілля!» – зітхає Олександр.

Після зіткнення, згадує рибалка, він виринув з-під човна. «За волосся я тримав одного зі своїх товаришів, хоча самого вже тягнуло на дно. Схопитися за човен було неможливо – слизько. Потім я побачив у борту дірку і почав до неї просуватися», – розповідає потерпілий. Однак у цей момент товариш, якого він тримав, вислизнув… Сили були на межі.

Тим часом «Мангуст» – катер прикордонників – пройшов за інерцією кілька кілометрів уперед. А коли росіяни помітили, що хтось вижив, повернулися, кинули рятувальний круг.

«Мене підняли в шоковому стані. Я думав, чимось допоможуть, і попросив їх стрибнути, дістати хлопців. Але тоді я ще не знав, що деякі загинули від зіткнення», – розповідає Олександр. Однак браві російські прикордонники, за його словами, відмовилися лізти у воду. «Мені тільки з посмішкою сказали: «Ми зателефонували зараз у МНС – приїдуть і будуть розбиратися», – додає рибалка. За його словами, з МНС приїхали, «коли світив місяць»…

ЗАГРОЗИ, «ІЗОЛЯТОР» І ПОКАЗУШНЕ ІНТЕРВ’Ю

Пізніше Олександра Федоровича відправили до Єйського порту. У «швидкій» до нього приставили двох охоронців, які потім «охороняли» його і в лікарні…

«Коли я лежав у коридорі перед операцією, до мене підійшли люди з ФСБ і звернулися з добірною матірщиною: «Ти дивись, якщо будеш кирпу гнути, то можемо тобі операцію не робити, а відправити до твоїх хлопців!» – розповідає Олександр.

У Центральній районній лікарні Єйська (Краснодарський край) українцю зробили дві операції. Обидві під місцевим наркозом. Потім поклали під крапельницю. Але навіть у такому стані його допитували. «З мене вибивали такі свідчення, які їм були потрібні. Я не пам’ятаю, що їм говорив, що розповідав. Мені дали лише якісь папери. Я підписував їх. Стан був, як у тумані».

Через три доби українця перевели до хірургічного відділення. «І як ви думаєте, куди мене поклали? Не в палату, а в звичайнісінький… ізолятор! Там був навіть не туалет, а параша! Усе обшарпане, без унітаза, лампа Ілліча горить… І який хірург мене туди поклав? Я розумію, що то все тиснява зверху. Хтось сказав, щоб мене закрили, – і все. Охорона у мене була цілодобово», – додає Олександр Федорович.

Потім рибалка пішов на поправку, став виходити на вулицю. А одного разу до ізолятора прийшов дізнавач. Він запропонував послуги безкоштовного адвоката. Українець відповів, що такої потреби в нього немає, але у відповідь почув, що він підозрюваний і звинувачується у браконьєрстві, що було вилучено стільки-то риби, і він повинен компенсувати збиток на суму 65 тис. руб. «Звідки? Де вони цю рибу взяли? Потрібно було людей шукати постраждалих, а вони шукали сітки, щоб сфабрикувати якнайшвидше справу», – нарікає рибалка.

До слова, Олександра Федоровича звинувачують за ст. 256 ч. 3 КК РФ «Незаконний видобуток (вилов) водних біологічних ресурсів», що карається штрафом у розмірі від 100 тис. до 500 тис. руб. або примусовими роботами на строк до двох років.

«День» зв’язався зі слідчим Дмитром Пербушкіним, який веде справу українських рибалок. Він від коментарів відмовився, пославшись на те, що триває розслідування.

Розповідаючи свою історію, Олександр Федорович згадує ще один випадок. Якось він вийшов на прогулянку, коли раптом до нього підбіг хірург і попросив зайти у відділення – мовляв, зараз приїде телебачення і будуть знімати. «Я йду до себе в ізолятор. А лікар гукає: «Ні, ні – ви повинні бути тут», – і показує на кімнату для ветеранів війни. Там, звичайно, Ташкент – мало не перина, холодильник, телевізор, душова кабінка… Приїхало телебачення. Але на кого це розраховано? Для Росії та України, щоб подивилися, як я тут лежу і який за мною догляд, щоб занадто не хвилювалися?» – додає Олександр. Іронія ось у чому. Тільки-но журналісти виїхали, як українця відправили в його колишню «палату»…

31 липня Олександра виписали. Родичі зняли йому квартиру, найняли адвоката. Що буде далі, він не знає. Ось тільки після виписки погано себе почуває, і каже, що йому необхідно продовжити лікування. «Я не можу піти в аптеку – раптом упаду? Народ подумає, що валяється або бомж, або п’яниця, ніхто не підійде», – додає він.

Якби у Федоровича і були сили, то далі Єйська йому все одно… не можна. «Я дав підписку про невиїзд не лише з Росії, але й з Єйська… Ось таке свавілля тут коїться. Тут усі ніби під ковпаком чиїмось ходять», – каже він.

****

У Генеральному консульстві України в Ростові-на-Дону консул Василь Сердега сказав «Дню»: «Як з російської, так і з української сторони однозначно оцінити цю ситуацію неможливо. Ми вважаємо, що громадянин України не здійснював правопорушення на території Російської Федерації. Говорити про позбавлення волі немає підстав навіть з російської сторони. У нас була надія на те, що, коли він завершить перший етап лікування, ми заберемо його додому. Але росіяни відмовилися нам його віддавати».

Ігор САМОКИШ, «День»
Рубрика:

Відступати нікуди: за нами — Врадіївка

липня 10, 2013Безправ'я, Події

Автор/джерело –  © Юрій Бутусов, Дзеркало тижня


Дата публiкацiї – 8.07.2013 | Постiйна адреса – http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=2886

Поза всякими сумнівами, якби не народний бунт-повстання, минуло б два тижні — все б зійшло з рук. ОЗУ “Миколаївська міліція”, даховане ОЗУ “Миколаївська прокуратура”, звикли до своєї безкарності.

“Ми передбачили… етапи вдосконалення органів внутрішніх справ, закінчуючи далекою метою, яку поставив перед нами міністр внутрішніх справ: виховання міліціонера ХХ ст. Загальна злочинність за минулий рік знизилася… З 19 позицій зростання відзначалося тільки за двома: вимагання і вбивства”.

Генерал Валентин Парсенюк, начальник міліції Миколаївської області, “хрещений батько”
капітана міліції Євгена Дрижака, який викрав, зґвалтував і по-звірячому побив Ірину Крашкову

“Не телефонуйте в міліцію, вони мене доб’ють”.

Ірина Крашкова, жертва нападу банди офіцерів міліції

“Статистика свідчить про стабільність криміногенної ситуації”.

Віталій Захарченко, міністр внутрішніх справ, звітуючи перед Радою у справі Крашкової

Час базарних мітингів, обіцянок і слів в Україні минає. Настає час облоги відділень міліції, “коктейлів Молотова”, вуличних бійок. Влада усунулася від ролі арбітра, перестала виконувати свою основну функцію — захист громадян, а її власна розгнузданість сягнула таких масштабів, що навіть у глухому райцентрі люди перестали цю владу боятися. А це означає, що всі психологічні бар’єри впали. Бунт у Врадіївці — найбільш шокуючий і найбільш закономірний підсумок роботи чинної влади з побудови суперлояльної та супербезмежної вертикалі.

А чи є в системі влади Віктора Януковича керованість і “стабільність”? Ми акцентуємо увагу на послідовності подій, кожна з яких у державі, де влада виконує закон, стала б надзвичайною подією. І набагато страшнішим злочином, ніж сам собою жорстокий напад на Ірину Крашкову.

Судячи з характеру злочину та портрету злочинців, Дрижак як старший “товариш” вирішив пов’язати Поліщука кров’ю. Характер злочину нагадує обряд ініціації в банді. Але гучний злочин — це лише одна з ланок ланцюжка, за яким стоять десятки та сотні інших. Незважаючи на заяву про скоєння злочину, жоден працівник Врадіївського відділення міліції не став на захист потерпілої. Навпаки — шість міліціонерів засвідчили алібі ґвалтівника.

А заступник начальника райвідділу викликав на допит єгеря Рябіненка, який не брав участі у зґвалтуванні, побив його й запропонував велику суму грошей за те, аби він узяв усю вину на себе. Дільничний міліціонер пройшовся будинками сусідів Крашкової, щоб зібрати свідчення, буцім вона нібито займається проституцією. А начальник райвідділу відіслав у центр недостовірну інформацію про злочин, не вказавши, кого саме обвинуватила жертва і що були замах на вбивство та зґвалтування, а не грабіж із легкими тілесними ушкодженнями. І начальник обласної міліції послав такий рапорт у Київ, спочатку — на стіл міністру МВС, і як наслідок — Президентові країни, хоча впродовж чотирьох днів до початку народного бунту не міг не отримати повної інформації про надзвичайну подію від лікарів та внутрішньої безпеки про суть і тяжкість злочину. Правоохоронна система зробила все можливе, щоб приховати інформацію про злочин і дезінформувати керівництво.

За цей час обласна та районна прокуратури не перевірили фактів і заяв потерпілої. Прокуратура стала на бік підозрюваних із міліції, і також почала їх “відмазувати”. Заступник прокурора області Єфименко заявив, що в Дрижака алібі, тому немає підстав садити його під варту. Понад те, Єфименко повідомив, що всю вину на себе взяв Рябіненко; що вина обох міліціонерів не доведена; і, безперечно, що вповноважив озвучувати його тексти прокурор області Андрій Курись. З погляду правосуддя, органи прокуратури зобов’язані були максимально швидко взяти під варту підозрюваних міліціонерів, оскільки за останні два роки у Врадіївці було по-звірячому побито і зґвалтовано ще двох дівчат, а почерк попередніх злочинів як дві краплі води скидався на той, від якого постраждала Ірина Крашкова. Жахливо, що у вбивствах тих дівчат звинуватили кількох жителів Врадіївки, троє з яких наклали на себе руки після “слідчих” дій капітана Дрижака та його “колег”, однак злочини залишилися нерозкритими. “Визнання” були сфальсифіковані й не відповідали обставинам злочину.

Не наважилися реагувати на злочин керівники виконавчої влади, депутати місцевої ради. Таке враження, що місцевої районної та обласної влади немає взагалі.

Чому ж навіть після початку безпрецедентних масових протестів Януковичу не повідомили про справжні причини бунту?

Відповідь на це запитання дає кадровий склад місцевих органів влади. Перевертень-міліціонер Дрижак — хрещеник начальника обласної міліції генерала Парсенюка. Другий перевертень, Поліщук, — племінник районного прокурора Миколаєва. Прокурор Врадіївського району Мочалко тримає в руках піврайону, його тесть — районний суддя, решта родичів очолюють районні управління освіти, юстиції та соціального захисту. Син начальника обласної міліції — Роман Парсенюк — перший заступник прокурора Миколаєва. Феодальні сімейні клани тісно переплелися між собою, і навіть якийсь Янукович їм не указ, бо врятувати свого родича набагато важливіше, ніж потрапити в немилість у Києві. Адже коли державна мафія діє згуртовано — змести її може тільки народне повстання. А хіба покірне бидло повстане?..

Цей злочин було розкрито не тому, що влада одумалася, а лише тому, що влада злякалася.

І, поза всякими сумнівами, якби не народний бунт-повстання, минуло б два тижні — все б зійшло з рук. ОЗУ “Миколаївська міліція”, даховане ОЗУ “Миколаївська прокуратура”, звикли до своєї безкарності.

Найстрашніше в історії зі злочином “ментів” проти Ірини Крашкової навіть не те, як по-звірячому вони її мучили. Найстрашніше, що ОФІЦЕРИ міліції, родичі високопоставлених керівників правоохоронних органів, вважають за можливе й допустиме порушувати всі мислимі норми людської моралі, честі, совісті. Які ж моральні устої в сім’ях їхніх начальників, яке виховання дають своїм працівникам нинішні генерали української міліції, нинішні прокурори — вершителі доль, якщо їхні родичі холоднокровно вбивають і гвалтують?

Ну, а з іншого боку — а як інакше? І чому те, що сталося, нас дивує — на території 132-го округу, де вибори було зірвано й забрано законну перемогу в Аркадія Корнацького? А які кадри потрібні обласній владі для того, щоб зривати вибори і відбирати бізнес? Звісно, угруповання, котре керує Миколаївською областю, потребує дрижаків і поліщуків — агресивних мерзотниках, які втратили людську подобу й чекають від господаря лише команди “фас!”, щоб пошматувати кого завгодно. І коли їх спускають із повідка погуляти без намордника, вони, задовольнивши господаря, задовольняють і себе.

До яких дій мусить вдатися влада, аби показати, що вона несе відповідальність перед суспільством за цю трагедію і готова зробити висновки:

1. Притягнути до відповідальності всіх посадових осіб, а не тільки ґвалтівників. Названі у статті посадові особи мусять опинитися на лаві підсудних. Їм мають обвинуватити в організації злочинної групи, зловживанні службовим становищем, фальсифікації документів. Для виконавців — викрадення людини, замах на вбивство, зґвалтування, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень — довічні терміни. Тим, хто їх покривав, — максимальні терміни за своїми статтями. Генерал Парсенюк мусить відповісти: чи не був він співучасником приховання злочину його родичем Дрижаком. Звільненню підлягає не лише Парсенюк. Не менша відповідальність у тому, що сталося, — на губернаторі області Круглову, главі райдержадміністрації Ростову, прокуророві області Курисю та заступникові прокурора Єфименку.

2. На лаві підсудних мають бути ті, хто фальсифікував розслідування вбивства у Врадіївці двох інших жінок.

3. Під суд повинні піти всі співробітники врадіївського райвідділу, керівництво врадіївської прокуратури. Керівники обласної міліції і прокуратури, які втратили контроль та фальсифікували інформацію про справу, які допустили необ’єктивне розслідування попередніх убивств. Керівники кадрових служб, главку карного розшуку.

4. На відкритих для преси колегіях МВС і ГПУ вся країна має почути про те, як проходить розслідування, які зроблено висновки.

5. Необхідно захистити жителів Врадіївки від будь-яких спроб переслідування за штурм райвідділу — вони діяли у рамках Конституції. Необхідне відповідне правове рішення прокуратури.

6. Держава зобов’язана виплатити компенсацію і взяти під свою опіку лікування Крашкової та утримання її сім’ї на цей період.

7. Далі — пане міністре Захарченку! А можна менше гольфу, та більше присутності у справах МВС? Не капсулювання в інтригах верхівки, а реального занурення в роботу всієї системи? Вся країна знає, що найчастіше саме міліція контролює й організовує торгівлю наркотиками, торгівлю людьми та проституцію, нелегальну торгівлю, виробництво і збут порнографії. Саме міліція — основний учасник рейдерських захоплень. Саме міліція проводить які-завгодно слідчі дії за прейскурантом. І всі ці щомісячні побори течуть прямо нагору — у тому числі на Богомольця, 10. Те, що проти цієї корумпованої бандитської системи повстали тільки у Врадіївці, — це не ознака “стабільності криміногенної ситуації”. Це ознака того, що мафія не має наміру боротися сама з собою.

8. І, нарешті, головне. Пане Президенте Януковичу! Не варто сподіватися, що коли “тушки” продаються в Раді, коли опозиція безпорадна, ви можете почуватися спокійно за шестиметровим парканом. Революція починається з місць, де вільні від столичних умовностей феодали насолоджуються своєю безкарністю та вседозволеністю, як дика орда. Виходить, такі сімейні “фірми” в областях — і є ваша опора, Вікторе Федоровичу? Але їх поєднує не лояльність до закону чи Януковича, а лояльність до своїх задоволень та доходів. Хіба можуть такі люди слугувати хоч якоюсь серйозною основою влади?

Трагедія Ірини Крашкової переконливо свідчить, що влада сьогодні — це мильна булька, обгороджена щитами кількох полків спецназу. Ця влада щось робить тільки під вашим особистим контролем, пане Президенте. Тільки ви можете відремонтувати дорогу, виплатити компенсацію постраждалим вкладникам, розслідувати кримінальну справу і покарати винних, допомогти жінці й дитині. Ви хотіли абсолютну владу? Ви її отримали. Система не працює. Не працюють канали інформації, і навіть вас не вважають за потрібне інформувати про справжній стан справ. Не працює навіть корупція — бо хабар уже не є гарантією виконання чиновниками своїх зобов’язань. Не працює страх — бо розставлені вами кадри бояться не скоїти злочин, а залишити сліди злочину. У цій системі, пане Януковичу, ви — не друг і не суверен, ви — тимчасовий попутник, якого сама система відторгне тоді, коли вирішить, що ви стали їй заважати. Якщо ще раніше доведені до відчаю люди не знесуть весь цей картковий будиночок…


© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2013.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту – Валерій Колосюк.


Copyright © Блог Василя Кондрата (Vasyl Kondrat Blog). All rights reserved.