«Варшавська мелодія» і «мовчання ягнят»…

лютого 21, 2018Політика, Суспільствознавство

Подальша проповідь пацифізму і незастосування сили призведуть до втрати всієї України

Ігор Лосєв

9 лютого, 2018 – 13:01

Певна річ, телеефір був переповнений реакціями на черговий «подвиг» польських політиків, які на тлі приреченої пасивності офіційного Києва штампують один антиукраїнський закон за іншим. З нашого ж боку лише жалюгідне бекання політологів, що благають про компроміс. Господи, який компроміс? Нам на очах у всього світу плюють в обличчя й ведуть проти нас повномасштабну ідеологічну війну. Київські політологи бояться будь-яких адекватних кроків у відповідь і лякають у разі них «відкриттям другого фронту». Але цей фронт кже відкритий Польщею проти України. І ще велике питання: про що варшавські вожді можуть за нашою спиною домовитися з Москвою. Останній «перл» польського сейму оголошує поза законом український націоналізм, головним гаслом якого виступає: «Українська Самостійна Соборна Держава». Відповідно, сейм продемонстрував свою позицію й щодо нашої держави. Якщо національно-визвольний рух нашого народу на західних землях України був незаконним, якщо боротьба за український статус Галичини й Волині була злочинною, то наступним кроком будуть територіальні претензії Варшави на ці землі. Польща піде до кінця, не наражаючись на опір. Цілком реально, що спробує взяти нас за горло, вимагаючи реституції за все, що її громадяни втратили на окупованих Польщею українських територіях.

Президент Порошенко й міністр Клімкін, ще три роки тому, проковтнувши перші антиукраїнські закони, відкрили ворота для польської ідеологічно-правової експансії на схід. Це була колосальна помилка. Як сказав свого часу Бонапарту шеф таємної поліції Жозеф Фуше: «Сер, це гірше, ніж злочин, це помилка». Якби з самого початку дали жорстку українську відповідь, Польща зупинилася б, вона завжди зупиняється, наразившись на відсіч.

На телеканалі «Прямий» говорили якраз на цю тему: Матвій Ганапольський запропонував відреагувати на польську законодавчу агресію ухваленням дзеркального українського закону. Тут-таки переполохався Микола Вересень, мовляв, тоді почнеться експансія. Це типовий зразок  малоросійського мислення: терпіти будь-які плювки у пику, сподіваючись, що у кривдника закінчиться слина. Не закінчиться. Ескалація вже триває саме внаслідок відсутності жорсткої відповіді з боку України.

Варшава перетворюється на європейську й навіть світову столицю скандалів, причому цілковито штучних, що виникають з нічого. Окрім нас Польща встигла зіпсувати відносини з Німеччиною, Литвою, а тепер уже з США, Ізраїлем і навіть Швецією, якій теж щось пред’явили щодо подій XVII століття. Так можна й до палеоліту дійти. До речі, Європейський Союз порекомендував польській владі відхилити «антибандерівський закон».  Ізраїль (теж незадоволений юридичними новелами у Варшаві) заявив про можливе відкликання свого посла. Що ж, це гідна поведінка держави, що себе поважає. А чому Київ досі не відкликав свого посла в Польщі Андрія Дещицю хоча б для консультацій?

Ще раз  переконуємося, що нинішня влада не здатна захистити Україну. Порошенко, Парубій, Клімкін обурюються в інтернеті рішеннями Польщі. Це я можу обурюватися як приватна особа, а ці пани мають владу, яку зобов’язані застосовувати на користь України. Де наші закони проти польського шовінізму й колоніалізму? Де кримінальна відповідальність за заперечення польських державних злочинів проти українців?

На «112» генерал Олександр Кузьмук теж торкнувся гострої теми. Виявилося, що він головним винуватцем погіршення відносин з Польщею вважає Володимира В’ятровича. Щоправда, коли ведучий нагадав генералові про якусь його участь за часів Януковича в петиції групи депутатів із закликом визнати волинські події 1943 року геноцидом поляків з боку українських формувань, пан Кузьмук ухилився від обговорення цього слизького питання. Потім перейшли на тему Криму, й генерал дуже обурювався тим, що в українській армії не було територіальної ротації, а військові частини в Криму на 80% складалися з кримчан. Щоразу на цьому місці пана Кузьмука підводить пам’ять. Він забуває, що територіальний принцип формування ВСУ був запроваджений за часів міністра оборони Кузьмука й верховного головнокомандувача Кучми, що й призвело до того, що замість єдиної армії ми отримали армії регіональні, які перебували під великим впливом місцевої влади. 2014 рік показав, до чого це призводить… Вірний соратник Кучми висловив глибоке неприйняття «національних дружин», у яких одразу угледів «фашизм». При тому, що там чимало людей, які захищали Україну на сході. Така-от презумпція винуватості…

Але не лише генералові Кузьмуку не подобається Інститут національної пам’яті і його директор. На «Прямому» днями Євгеній Кисельов зібрав групу українських журналістів, які висловили свою неповагу Володимиру В’ятровичу. Їм хочеться, щоб у воюючій країні не було обмежень. Між іншим, не так давно на «112»  ведуча Ганна Степанець скаржилася московському лібералові Леоніду Гозману на Україну, мовляв, вона опинилася у списку «Фрідом Хаус» серед лише частково вільних країн. Треба віддати належне Леоніду Гозману: він популярно пояснив пані Степанець, що під час війни країна не може бути повністю вільною через природні й необхідні обмеження прав і свобод. А що, Степанець сама додуматися не могла? Так складно?

Володимир В’ятрович, на мою думку, за всіх претензій до нього (інколи справедливих) робить важливу й корисну для країни справу. І він виступає своєрідним індикатором. Якщо його знімуть з посади, це свідчитиме про те, що влада повертається до ідеологічних традицій Кучми і Януковича, до тотальної проросійськості, до плазування перед імперією. І те, що кілька телеканалів почали кампанію цькування В’ятровича, — дуже поганий симптом.

У студії «Еспресо-TV» у Антона Борковського прозвучало цікаве інтерв’ю російського адвоката Марка Фейгіна, на думку якого Україна стає сприйнятливою до проросійської пропаганди, а українська влада — слабка. Особливо вражений був Фейгін провокацією телеканалу ZIK з інтерв’ю колишнього стовпа режиму Януковича Андрія Портнова. Фейгін вважає, що всі жертви Майдану були марними, якщо такі, як Портнов, можуть вести публічну демагогію. Важко не погодитися з оцінкою, яку адвокат дав нашій владі: «нерозторопна, незграбна й підкупна».

Що стосується російської пропаганди в Україні, то тут потрібен відповідний закон про її заборону. І діяти треба, як зазначив Фейгін, жорстко, не звертаючи уваги на крики із Заходу й Сходу. Ну, щоб так діяти, треба мати чисту кредитну історію. Чи є така у наших лідерів? Питання риторичне…

А на «Громадському ТБ» обговорювали питання, чи варто під час війни надавати слово тим 10—15% наших співгромадян, які хочуть, щоб нашої країни не існувало. Для «Громадського» це питання, що потребує дискусії…

Журналіст каналу пан Сайчук повідав про цікавий випадок: у Крутах під час відкриття пам’ятника героям через станцію Крути проїхав потяг з емблемою РЖД — «Российские железные дороги». Це символ нашої нинішньої влади: патріотична риторика й далеко не патріотичні вчинки. Схоже на те, що Україна вразлива перед агресором, як і 100 років тому.

А на «112» нардеп Юрій Левченко повідомив, що за рік імпорт з Російської Федерації до України збільшився на 40%. Це так наша влада воює з агресором? Саботаж. Причому імпортують з РФ не лише газ і ядерне паливо, а й каву (це відколи в Росії вирощують каву?) і пиво. А ми висуваємо претензії Заходу за недостатні санкції. Захід усе чудово бачить і явно дуже для нас не старатиметься. Навіщо? Якщо російський бізнес пречудово почувається в Україні й значною мірою контролює нашу економіку. «Еліта» в Україні сподівається, що Захід за неї виграє цю війну. Такого не буде. А тактика безконечного сидіння в окопах без рішучих дій себе не виправдає. У рухомому рядку на одному з каналів прочитав заяву нардепа й глави Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова: «Без застосування сили Крим не повернути». Це правда. Усі казочки про дипломатичну й економічну діяльність, за допомогою якої буде відновлена територіальна цілісність, є вигадками тих, хто нічого повертати не збирається. А до чого призводить незастосування сили, ми вже бачили: у Криму 2014-го це призвело до втрати півострова, в Донецьку й Луганську до втрати цих міст і ОРДЛО.

Подальша проповідь пацифізму й незастосування сили призведуть до втрати всієї України.

А Степан Хмара у студії Сергія Руденка на «Еспресо-TV» нарікав, що досі не розірвані угоди про співпрацю між СБУ і ФСБ РФ, між МВС України і МВС РФ. Звучить, звісно, приголомшливо, але важко багато чого з того, що у нас відбувається, пояснити чимось іншим. На думку пана Хмари, сьогодні при владі в Україні не державники, а гендлярі. А УПЦ МП — це п’ята колона Москви, де «смотрящим» є нардеп Новінський (так оцінив його в публічному виступі й ієрарх Київського патріархату Евстратій Зоря). Степан Хмара переконаний, що президентом України має стати патріот, який думає про країну, а не про свої особисті інтереси, не про своє самозбереження… Де ж такого узяти? На нашому політичному полі, випаленому дотла олігархічною пропагандою…

Ігор ЛОСЄВ

Рубрика:

Медіа

Газета:

№23-24, (2018)

 

НА ВІЙНІ ЯК НА ВІЙНІ

лютого 4, 2017Духовність, Політика

Сергій Дацюк Філософ

03 лютого 2017, 10:48

 Коли війна триває довго, про неї хочеться забути. Очевидно це психічна здатність людської свідомості – влаштовувати собі перепочинки від постійної напруги.

На війні бувають перепочинки, але навіть під час перепочинку не варто забувати про війну зовсім.

Неоголошена Росією, невизнана Україною, не перетворена в національно-визвольний рух українською громадою війна Росії проти України триває.

Тепер, вже майже через три роки після початку цієї війни, можна сказати, що війна не стала війною за правовою ідентифікацією, війна не стала війною для всіх, війна не породила уявлення про перемогу.

Що таке перемога України над Росією?

Я задам просте запитання – чи маємо ми однозначну відповідь: як буде виглядати перемога над агресивним російським режимом?

Під час Другої Світової війни таке уявлення складалося з трьох частин: 1) Як буде поділено світ між США і Великобританією, з одного боку, та СРСР, з іншого боку; 2) Як буде виглядати перемога для народів світу (захоплення Берліну, знищення військового потенціалу Німеччини, поділ Німеччини); 3) Як буде виглядати поразка для народу Німеччини (покарання націонал-соціалістичного режиму в Німеччині, денацифікація, відбудова Німеччини).

Отже знову повторюю запитання – як буде виглядати перемога України, Європи та США над агресивним російським режимом?

Набагато легше майбуть відповісти на питання “як буде виглядати перемога Росії” – над Європою (розкол), над США (ізоляція), над Україною (дезорганізація влади, хаотизація економіки, геополітичний розкол території).

Отже ні у України, ні у Європи, ні у США досі немає уявлення “як буде виглядати перемога над агресивним російським режимом”.

Захоплення Москви? Знищення військового потенціалу Росії, включаючи ядерний? Дефашизація (деагресування) росіян? Покарання путінського режиму? Розкол Росії? Інтеграція так званих ДНР-ЛНР до складу України? Повернення Україною Криму?

Зверніть увагу – мене цікавлять не особисті думки чи навіть експертні оцінки. Такі оцінки я і сам можу дати. Мене цікавлять відповідні міжнародні домовленості, відповідні сценарії перемоги і системні кроки після перемоги. Де це все?

Поки нічого цього немає – перемога над Росією неможлива. Тобто неможливо перемогти ворога, допоки ми ніяк не уявляємо собі перемогу над ним.

Навіть коли ми в Україні пробуємо домовитися про “картинку перемоги” над Росією, нас чекає невдача.

Що відбувається на російсько-українській війні зараз?

1) Україна на світовій арені поступово опиняється наодинці з ворогом – російським правлячим режимом; 2) Україні не вдалося досягнути впровадження єдиного принципу війни, що веде до виграшу – “все для фронту, все для перемоги”; 3) українська громада не має солідарності зі своїм правлячим класом у цій війні.

Ми ж навіть не можемо сказати, наскільки виграє Росія у цій війні.

Для того, щоб це сказати, потрібно точно знати плани російського режиму у цій війні.

Хто сказав, що єдиним планом російського режиму був Крим та Новоросія у складі Росії? Тобто хто сказав, що реалізація анексії Криму це частковий виграш, а відсутність реалізації анексії Новоросії це часткова поразка?

Вочевидь у Росії був і план “Б”, тобто план на той випадок, коли анексія Новоросії не відбудеться.

Мені здається, що саме цей план Росією зараз реалізується: 1) хаотизація української економіки; 2) знищення українського середнього класу; 3) збереження олігархічного домінування в українській економіці і відповідно залежності олігархів від Росії; 4) контрабанда (нелегальна торгівля під дахом української влади) України з Кримом та так званими ДНР-ЛНР; 5) продовження легальних торгових відносин України з Росією та так званими ДНР-ЛНР; 6) легалізація ДНР-ЛНР як територій не в складі Росії, але ефективно контрольованих нею.

Злочинна бездіяльність Президента та Парламенту не дозволяє нам не те що перемагати, але навіть і мати уявлення про перемогу.

Ще раз повторюю. Конкретні плани руху до перемоги можуть бути державною та військовою таємницею. Але “картинка перемоги” України над Росією мала вже давно бути сформульована українською владою. Експерти це робили не раз. Але влада цього не робила жодного разу.

Остання ініціатива Президента – референдум щодо НАТО – не те щоб зовсім дурниця, просто це окозамилювання. Його результати нічого не вирішують і ні на що не впливають. Саме тому Президент цю ініціативу і пропонує.

Все для фронту, все для перемоги

Якщо ми не маємо уявлення про перемогу, то ми не можемо реалізувати принцип надзусиль щодо перемоги – “все для фронту, все для перемоги”.

Два класичні приклади.

Блокада Криму, спробу якої зробила українська громада, це була зрада чи шлях до перемоги? Як відповісти на це питання, якщо ми воюємо і торгуємо водночас?

Блокада так званих ДНР-ЛНР, спробу якої зараз робить українська громада, це зрада чи шлях до перемоги? Знову ми не можемо відповісти на це питання, бо ми водночас воюємо з так званими ДНР-ЛНР і торгуємо з ними.

Принцип “все для фронту, все для перемоги” може діяти лише тотально. Будь-які винятки знищують цей принцип і роблять перемогу неможливою.

Все для перемоги, окрім власного бізнесу – такий підхід олігархів робить перемогу неможливою.

Все для перемоги, окрім контрабанди з Кримом та з так званими ДНР-ЛНР – такий підхід нинішньої влади робить перемогу неможливою.

Все для перемоги, окрім мовної ідентичності – такий підхід деяких мовних фетишистів робить в плані ідентифікації перемогу неможливою.

Все для перемоги, окрім переліку радянських свят, в які ми звикли відпочивати – такий підхід немолодих людей робить символічну перемогу неможливою.

Цей перелік можна продовжити. Коли ми щось виключаємо з принципу “все для фронту, все для перемоги”, принцип не працює, і перемога стає недосяжною.

Війна це не покер, і на війні як на війні.

Після перемоги над Росією мовний закон знову можна буде зробити толерантним до російської мови.

Після перемоги над Росією можна буде повернути назад деякі радянські свята.

Зрозумійте мене правильно.

Я теж проти тотальної українізації, я теж проти відміни вихідних на радянські свята.

Але я постійно пам’ятаю, що я на війні.

І якщо для перемоги над Росією потрібно буде бути бандерівцем, я буду першим бандерівцем.

Бо для мене принцип “все для фронту, все для перемоги” є тотальним.

Українці мають знати і уявляти “картинку перемоги” і мають діяти щодо цієї картинки тотально – всіма силами і всіма ресурсами.

Тільки так можливо перемогти у війні з Росією.

Міжнародний трибунал. Путінська Росія має виплатити Україні контрибуцію

травня 8, 2016Політика

08.05.2016Віктор Каспрук

Вже дуже близький той час, коли Росії та самому Путіну доведеться заплатити сповна за всі скоєні злочини

(Рубрика «Точка зору»)

 

Путін наскільки впевнений у своїй цілковитій безкарності, що не підготував собі шляхів до відступу. Але, як сказав свого часу один мудрий чоловік, велика політика схожа на супермаркет, можеш брати усе, що захочеш, але в кінці доведеться розплатитися за все.

В останні роки Путін робив на міжнародній арені все, що хотів: намагався змінити на користь Москви світовий порядок; незаконно анексував український Крим; затіяв війну та окупував частину Донецької і Луганської областей; пробував «відхопити» південні і східні області України, провокуючи там через агентуру ФСБ та ГРУ безлади і антидержавні виступи проплачених маргінальних сил.

Але «шагренева шкіра» можливостей путінських «геройств» досягла свого критичного мінімуму.

І вже дуже близький той час, коли Росії та самому Путіну доведеться заплатити сповна за всі скоєні злочини.

Звісно, можна дискутувати з приводу того, де має відбутися Міжнародний трибунал над путінізмом, і кого конкретно потрібно буде притягати до кримінальної відповідальності з російської правлячої верхівки, генералів ФСБ та армії, найближчого політичного й бізнесового оточення Путіна за всі їхні злочинні діяння.

 

Треба виставити Москві повний рахунок за її геополітичну авантюру

Але очевидно одне, не дивлячись на те, де відбуватиметься цей Міжнародний трибунал (в Гаазі чи Нюрнбергзі), докази причетності вищого керівництва Росії до протизаконних і протиправних дій на території України необхідно збирати вже зараз.

Вони маїють бути зібрані у «Чорній книзі путінізму».

Адже неоголошена «гібридна війна», яку веде путінська Росія проти суверенної Української держави (за всіма міжнародними законами), підпадає під визначення «тероризм». І з цього необхідно робити відповідні висновки.

Проте, міжнародне засудження путінізму, це лише одна зі складових «розплати» за усе скоєне режимом «ефесбістів».

Іншою, не менш важливою складовою, є визначення, яку контрибуцію мусить заплатити Росія Україні.

Україна, після того як Росія залишить українські території, повинна отримати контрибуцію за ті людські, територіальні, інфраструктурні, економічні та фінансові збитки, які українці понесли в результаті божевільної політики Путіна.

Необхідно виставити Москві повний рахунок за її геополітичну авантюру.

Також майбутній Міжнародний трибунал над путінізмом має розглянути і позови всіх інших потерпілих від агресії Росії країн – Грузії і Молдови.

При цьому, окремо має бути підготовлений судовий позов до Росії кримськотатарського народу.

Адже окупація Москвою Криму і репресії Кремля щодо кримських татар, дії одного порядку з незаконною депортацією їх у 1944 році.

Необхідно збирати докази для Міжнародного трибуналу над путінізмом

Потрібно створити повний реєстр втрат України внаслідок руйнування на Донбасі житлової і промислової інфраструктури, мінування терористами українських територій, незаконне вивезення з України до Росії обладнання заводів та затоплення колись діючих шахт.

 

Однак не менш важливим є зобов’язати Росію виплатити грошові компенсації сім’ям загиблих українських воїнів, котрі віддали свої життя, відстоюючи незалежність України.

Та примусити Москву повністю оплатити відбудову зруйнованого проросійськими бойовиками житла українських громадян.

 

А родинам українських військових, які втратили своїх годувальників під час війни Росії з Україною, Москва має виплачувати пенсії, аж до часу досягнення дітьми повноліття.

 

Росія повинна профінансувати українській стороні відбудову аеропортів у Донецьку та Луганську, відновлення залізничних станцій, колій, мостів, комунікацій і повністю інфраструктури всіх міст, містечок і сіл, де безпосередньо відбувалися бойові дії, чи які були піддані обстрілам з боку окупованих Росією територій.

 

 

Крім того, Москва має виплатити компенсацію за пошкоджені та виведені з ладу кораблі Військово-морських сил Збройних Сил України, котрі базувалися у Севастополі.

А також за майно українських військових частин, що були розташовані в Криму, і яке незаконно потрапило до рук Росії після окупації нею півострова.

Не менш важливим є питання врахування інтересів біженців із зони військового конфлікту та вимушених переселенців. Які мусять отримати повну компенсацію за втрачене майно і житло.

Україні потрібно оперативно сформувати команду професійних юристів і дипломатів, яка б почала збирати необхідні для Міжнародного трибуналу докази, та проводити регулярні консультації з цього питання із західними союзниками.

Власне, певні кроки у цьому напрямку можна зробити вже зараз, не чекаючи вердикту Міжнародного трибуналу.

 

Мова йде про можливість націоналізації, як відшкодувань за збитки на Донбасі і Криму, майна, фінансових активів та банків, котрі перебувають у власності Росії чи її громадян на території України.

Цей шлях дуже непростий. Хоча можна прогнозувати, що у разі відсторонення Путіна від влади, буде накладено арешт на ту частину золотовалютних резервів Росії, яка перебуває в закордонних банках.

А потім почнеться виплата репарацій за рахунок арештованих коштів за рішеннями Міжнародного трибуналу. Також це стосується тих коштів, які є арештованими вже зараз.

Захоплення чужих земель має вилитися у величезні витрати для держави-агресора

Теоретично Москва має розплатитися з Україною грошима і частиною своєї території.

А оскільки російські території Києву непотрібні, а після падіння путінського режиму може виявитися, що валюти в Росії немає, то нафтою, газом і золотом.

Тим часом, необхідно враховувати той факт, що Захід грає з Путіним чітко дотримуючись міжнародних законів, а керівник Росії грає з ним «у Чапаєва», за своїми, находу придуманими Лавровим і компанією правилами.

Тому вже зараз варто продумати, яким чином Україна зможе отримати від Росії компенсацію за її злочини на своїй території.

Існують різні примусові методи виконання вердикту Міжнародного трибуналу: заморожування рахунків Російської Федерації, Путіна і його оточення за кордоном, арешт та конфіскація їхнього майна в інших країнах, або заборона фінансової активності Росії в західних державах.

Якщо ж говорити про те, які конкретні суми має отримати Україна за рішеннями Міжнародного трибуналу над путінізмом, то тут мова йде про трильйони доларів.

Адже у цьому випадку необхідно приплюсувати і компенсацію за все награбоване Росією за століття колонізації нею України.

Починаючи з культурної спадщини України, яка якимось дивним чином опинилася в Ермітажі та сотнях інших російських музеїв, закінчуючи компенсаціями за Голодомор, насильницьку русифікацію та планомірне винищення української інтелектуальної еліти.

Тільки після цього, а також і повернення з Росії всіх культурних цінностей, котрі вона вивезла з України, можна буде говорити про те, чи має вона право на прощення.

Це потрібно зробити ще й тому, щоб у Москві та інших подібних тоталітарних столицях світу в подальшому зрозуміли, що захоплення силою чужих земель та напади на мирні сусідні країни, у майбутньому виллються у величезні витрати для самої держави-агресора.

Віктор Каспрук – незалежний політолог

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода


Radio Free Europe/Radio Liberty © 2016 RFE/RL, Inc. All Rights Reserved.

Хвилинка русофобії. (Автор: Білозерська Олена)

квітня 16, 2016Духовність, Політика
 

 

Думаю, ні для кого не секрет, що серед наших опонентів є певний відсоток ідейних. Тобто, крім зазомбованих ідіотів, які вірять у розіп’ятих укропами снігурів, є ще свідомі, ідейні вороги.

 

Дуже корисно іноді читати їхні сторінки. Доторкнутися до чужої правди – народити формулу.

 

Одна така ідейна ватниця живе у Донецьку. Вона пише:

«Дурак только не понимал два года назад, что нам под ОГА намахают флагАми Приднестровье на дому. Уж к этому я точно была готова и не истерю. Снова таки: могло быть хуже. А чего я жду от будущего, чего хочу – вы знаете. Чтобы победили, искоренили русофобию в местах моего компактного проживания. И присоединили к этому месту Полтаву, Одессу, Харьков, Киев – с тем же результатом. Все снова вместе и ноль русофобии. Снова называться русскими. Вот чего я хочу. …Вот мои итоги за два года. Потеряно всё материальное. Машина сыпется, компьютер, мебель даже. Но это быт. Жрачка. И теперь я верю, что люди не дадут пропасть, вокруг люди. Не так страшно. Точнее даже: не страшно. Вот главный итог этих двух лет. Или даже так: понимаю, что признать себя руской – это подписаться на нелёгкую судьбу, но не страшно. Страшно стать неруской».

 

Перша думка після такого, звичайно – вони що, хворі на голову? Яка русофобія? Хто їм, Господи, не давав бути росіянами (євреями / поляками / греками / ким завгодно)?

 

Їм забороняли розмовляти російською? Читати Пушкіна? Міняли їхнім дітям прізвища з -ов на -ко? Навколо все російською. Все! Газету чи книжку українською – спробуй іще знайди. Та що там казати про Донецьк – у Києві так само. З екранів – російські серіали. По радіо – російська попса.

 

Що відібрали у цих нещасних «русскіх» – настільки важливе, що за це не шкода терпіти холод, голод і злидні, ризикувати життям, щодня жити у страху, що хтось із твоїх близьких загине (у неї ж по-любому хтось з чоловіків у родині воює)? Чому, врешті-решт, інші нації, які проживають в Україні, ні на що подібне не скаржаться?

 

А друга думка була – я зрозуміла. Зрозуміла, за що вони готові вбивати нас і вмирати самі.

 

Вони хочуть бути титульною нацією. Всюди, де у них це вийде. Крапка.

 

А це взагалі єдине, чого не можна в Україні неукраїнцям. Йдеться тут не про національність при народженні (етнічного росіянина, який вважає себе українцем, ніхто від українців не відрізнить) – йдеться про світогляд. Можна жити в Україні і відчувати себе росіянином, поляком чи євреєм. Але тоді ти – національна меншина. З усіма правами, але – меншина. Ти відчуватимеш себе так всюди. Крім, відповідно, Росії, Польщі, Ізраїлю.

 

Практично в усіх країнах світу проживають євреї. Що роблять ті з них, в душі у кого живе бажання не бути національною меншиною, а належати до титульної нації? Правильно. Їдуть в Ізраїль. Решта спокійно собі живуть, де й жили, ходять до синагоги і печуть мацу, якщо їм це подобається.

 

Напів-, на чверть і мало не на одну десяту поляки, що бажають бути частиною титульної польської нації, оформлюють «Карту поляка» і їдуть на свою історичну батьківщину. Це нормально. Українці, які хочуть належати до титульної нації, живуть в Україні.

 

А ці ж не хочуть ні бути меншиною, ні їхати до Росії. Вони хочуть бути «титульними» тут, у нас. Навіщо? Бо там, де вони титульна нація – там Росія.

 

Вони відчувають себе підданими Російської імперії. Яка може існувати тільки в кордонах 1917 року. Їм не потрібна ні російська мова, ні навіть держава Росія. Їм потрібна велич Імперії. Неможливо побудувати Тисячолітній Рейх у кордонах 1937 року. Неможливо відродити Російську імперію у кордонах 1991 року.

 

Існування цієї імперії несумісне з існуванням держави Україна. Або ми – або вони. Тому, і саме тому цей конфлікт не має іншого, крім силового, військового вирішення. Політичні й дипломатичні методи – лише допоміжні.

 

Їм не можна зробити поступки, з ними не можна домовитись. Вони не наші співгромадяни, яким щось у державі не подобається (що звичайна, в принципі, річ). Вони піддані іншої держави, саме існування якої можливе лише за умов неіснування нашої. Ми навіть не вороги (іноді і з ворогом можна домовитись) – ми гірше: конкуренти, які знаходяться в одній геополітичній ніші. Так, як вони ненавидять нас – можна ненавидіти лише конкурентів, бо ворогів поважають.

 

Їхній світогляд, як і наш, має право на існування. Але він несумісний з нашим світоглядом.

 

«Чужий», монстр із фільму, який бігав по космічному кораблю і всіх убивав – робив це тільки тому, що хотів жерти. Він був абсолютно правий, але його інтерес був несумісний з інтересами людей. І оскільки він і люди опинилися на одній території, хтось когось мав знищити.

 

Кажу, підкреслюю, лише про ідейних, про пасіонаріїв, а не про обивателів – зомбі-продукт Кісельова, якому все пофіг, аби тільки ковбаса дешева була. (Фраза, яку при цитуванні мого тексту «пропустять» усі ватні ЗМІ).

 

Ці ідейні конкуренти мають бути або знищені (ті, що зі зброєю), або вигнані за поребрик (решта).

 

Має залишитись тільки один (с)

 

Журналист: Вы все еще смеетесь? Вам правда все еще смешно, что за взрывами в Брюсселе может стоять Москва?

березня 22, 2016Політика

сегодня 16:04

Сейчас все набросились на главу СБУ Василия Грицака, который предположил российский след в терактах в Париже и Брюсселе. Ну откуда же ему знать, да? Вот недалекий у нас глава спецслужбы, говорят эксперты.

– Террористическая организация Россия. Что вы о ней знаете на самом деле? Она хорошо работает с мозгами людей. С одной стороны – ведет популистов к власти в Евросоюзе. С другой стороны – строит диктатуру. Умело использует теракты в собственных интересах. И убивает людей по всему миру.

Сейчас все набросились на главу СБУ Василия Грицака, который предположил российский след в терактах в Париже и Брюсселе. Ну откуда же ему знать, да? Вот недалекий у нас глава спецслужбы, говорят эксперты.

В свое время точно так же скептично оценивали роль ФСБ, когда взрывали жилые дома в российских Буйнакске, Москве, Волгодонске и других городах. Тогда это называли терроризм. А потом… Но сначала была волна “ха-ха”. Зачем, зачем ФСБ взрывать жилые дома? “Ха-ха”. Потом стало не до смеха.

Масса резонансных убийств. Кремль отправил в Великобританию команду фсбшников убить Березовского. В полный рост встал Литвиненко и сказал: из нас хотели сделать наемных убийц, но так не будет. Все смеялись. Ну, зачем ФСБ убивать Березовского? “Ха-ха”. В итоге Москва убила обоих. Стало не до смеха.

Под Смоленском в 2010 году уничтожена вся польская элита, боровшаяся против российского режима. Ну зачем это надо ФСБ, говорили эксперты. “Ха-ха”. Теперь, спустя годы, расследование снова возобновляется. Европа хочет знать, зачем Путин уничтожил польскую элиту. Никто не смеется.

Потом был сбитый гражданский лайнер в Донбассе. Все стали наперебой твердить: зачем, ну, зачем это надо России. Не может же она массово убивать иностранцев. Зачем это нужно? “Ха-ха”. А потом в Совбезе ООН Москва голосует против международного расследования. Не слышно было шуток – народ начал о чем-то догадываться.

Потом было убийство Бориса Немцова под стенами Кремля. Под стенами Кремля. А ведь человек просто сказал фразу: “Ебнутый он, ваш Владимир Владимирович”. И все. Никто не смеялся. Все привыкли: по приказу Путина можно убить и взорвать кого угодно. Привыкли.

Ну и снова – взрывы. Каждый взрыв в ЕС подталкивает к власти промосковских популистов-изоляционистов и радикалов – во Франции, Германии, Великобритании, Италии. Это самый простой способ развалить Евросоюз. И это есть главная цель России – раздробить ЕС, избавиться от санкций и в итоге без лишних внешних факторов разорвать на клочки Украину, затем – Прибалтику и Восточную Европу.

Вы все еще смеетесь? Вам правда все еще смешно, что за взрывами в Брюсселе может стоять Москва? Ну тогда самое время для исторического “ха-ха”. Ведь зачем это все нужно ФСБ, ну, зачем. “Ха-ха”.

 

 

Емоційний виступ Савченко на судилищі в Росії: повний текст

березня 2, 2016Духовність, Політика

Надежда Савченко (фото – EPA)

02.03.2016 17:33

 

Український офіцер Надія Савченко звинуватила московських слідчих у виконанні замовлення Кремля

Эмоциональный спич Савченко на судилище в России: полный текст

02.03.2016 17:33

Печать

Украинская военнослужащая Надежда Савченко обвинила российское следствие в исполнении заказа Кремля

 

Военнослужащая Вооруженных Сил Украины Надежда Савченко выступила с эмоциональной речью в ходе заключительного этапа рассмотрения дела в Донецком горсуде Ростовской области РФ.

Савченко насильно удерживается в России после похищения в июне 2014 года в районе Луганска. Ее обвиняют в причастности к убийству двух журналистов ВГТРК, погибших в июне прошлого года в ходе российской агрессии в Донбассе.

В своей речи Савченко перечислила ключевые моменты, из которых состоит сфабрикованное против нее по заказу Кремля уголовное дело. ЛІГА.net публикует полный текст речи украинской военнослужащей.

Я буду говорить по-русски, чтобы не тратить время на переводчика и, как я поняла, еще и мои деньги. Хотя вроде как по правам человека он должен предоставляться бесплатно. Во-первых, хочу попросить прощения у присутствующих за мое эмоциональное поведение. На самом деле, очень тяжело слушать полгода одно и то же вранье, а потом еще слушать его повторно целый день. Поэтому на выступление прокурора мне иначе реагировать было сложно.

Что касается прений. За эти полгода долгих и нудных судов мы выучили, что была доказана вина в этом судебном процессе. Вина журналистов. Российских журналистов. Они виновны во вранье, во лживом, искаженном освещении информации касательно событий в Украине, мире и России тоже. Мы могли видеть одного какого-то журналиста, который рассказывает про беременных, расстрелянных мужчин “сказки венского леса”. Они также виновны в том, что пренебрегали средствами безопасности. Если бы они были в бронежилетах и касках, они бы остались живы. Если бы они не лезли, куда не надо, они бы остались живы.

Здесь была доказана вина российских телеканалов. Они, их собственники, редакции виновны в том, что отправляли своих людей ради красивой красочной картинки, ради лживой информации, на верную смерть. Без подготовки, без защиты. Это поднимало рейтинги, приносило прибыль. Им абсолютно плевать на своих журналистов. Это те люди, которые виновны больше всего в гибели Волошина и Корнелюка. Это их начальство.

Мы видели видео, где какая-то ведущая говорила, что украинские СМИ врут – российские журналисты Волошин и Корнелюк были в каске и бронежилете. Даже в этом суде было доказано, что они были без касок и бронежилетов. Российские телеканалы врут.

Была доказана вина сепаратистов и российских военных. Они виновны в том, что убивают украинский народ на наших украинских землях. Они виновны в оккупации украинских земель. И как бы ни визжали здесь “мирные жители Донбасса”, потерпевшие и те же сепаратисты, что только их убивают украинские вооруженные силы, даже в том видео Егора Русского, который кстати является гражданином России, было представлено массу доказательств того, как именно сепаратисты добивают и убивают украинских военных.

В этом суде была доказана вина ФСБ и Следственного комитета Российской Федерации. Они виновны в том, что похищают людей. Они виновны в пытках. Группа Сенцова, точно так же Карпюк и Клых, подвергались пыткам. Эти службы и комитеты виновны в том, что после того, как они похищают и пытают людей, они умудряются фабриковать дела, оболгать людей и пытаться их осудить. Они фабрикуют экспертизы. Доказательством этому всему являются 40 томов бредово слепленного моего дела.

Также в этом суде была доказана вина прокуроров и российских судов. За все два года, которые я здесь сижу и прохожу по всем инстанциям, я убедилась, что ни чести, ни совести, ни какого-нибудь соблюдения законов у этих людей нет. Им абсолютно плевать на международное право, на права человека. У них есть одно – госзаказ Кремля, и они его тщательно исполняют.

В этом суде была доказана вина российских властей. Они виновны в территориальном захвате украинских земель, захвате Крыма, развязывании войны в Донбассе. Они виновны в том, что в своих необъявленных подлых войнах по всему миру пытаются установить тоталитарный режим под доминированием России. Они лезут везде и геноцидом убивают все население. Мы это наблюдали в Чечне, Абхазии. Сейчас мы видим это в Украине, Дагестане, Сирии. Везде политика и интересы российского государства доминируют над жизнями людей. В частности, над жизнями людей, которые являются коренным населением отвечающих их государственным интересам земель. В этом есть вина российских властей.

В этом суде не была доказана только моя вина. Я – офицер Вооруженных Сил Украины. Я имела полное право защищать свою землю. Я исполняла свой долг. Вы не судите ваших ветеранов Второй мировой войны. Вы не судите почему-то только ваших. Зато сколько людей они убили, защищая свою землю? Вы не имеете никакого права судить меня.

Делая акцент на моем высоком самомнении, опираясь на экспертизу – прокуратура посмела сделать такое заявление – я хочу сказать: чем больше я встречаю таких женоподобных мужчин, как прокуроры и следователь Маньшин, тем больше растет моя самооценка как женщины, как солдата и как человека.

Я не знаю, сколько еще будет длиться все это действие, но я хочу сразу сказать: если будет такая ситуация, как была с прокурорами, когда они запросили на прения три недели, я сразу ставлю для этого механизмы защиты. Если суд берет больше двух недель на вынесение приговора, который и так продиктован сверху, и так уже давно записан, я включаю сухую голодовку с завтрашнего дня, и приговор вы мне будете выносить посмертно, без меня.

Я не считаю нужным ждать какого-то обмена. Если вы хотите политически решить это дело и взять своих двух виновных ГРУшников за одного невиновного, это слишком много. Надо было Сенцова-Кольченко менять на ГРУшников. Я не предмет торга, я невиновный человек, моя вина не доказана и доказана быть не может. Поэтому никаких обменов, никаких торгов и никакого затягивания времени, я ждать не стану.

И самое главное. Дайте вы, пожалуйста, прокурорам столько, сколько они просят. Ни днем больше, ни днем меньше. Все 23 [года]. Не надо давать больше или меньше, чтобы у них было время на какие-то кассационные жалобы и опять-таки затягивание времени. Вы уже доказали, что вы ни на что не способны. Вы уже доказали, как Россия может опозориться на примере одного человека. Вы меня не сломали и не сломаете никогда. Поэтому давайте заканчивайте все это в максимально сжатые сроки, я больше ждать не буду. Не вы мне жизнь давали, не вы владельцы моей судьбы и не вам ее решать. Если будет больше двух недель, я ждать приговора не стану. У меня все.

 

Життя тисяч людей нічого не коштувало: “Харківська Хіросіма” – злочин, який керівництво СРСР здійснило проти України у 1972 році

січня 17, 2016Безправ'я, Політика
У густонаселеному районі кремлівська влада наказала здійснити підземний ядерний вибух, щоб не зірвати плани по видобутку газу.
У селі Першотравневому. Фото: 1ua.com.ua.У селі Першотравневому. Фото: 1ua.com.ua.

“Эта история о том, во что ценила человеческую жизнь советская власть, и как в густонаселенном районе Украины был произведен ядерный взрыв в далеком 1972 году”, – написала Ольга Гуліда для newrezume.org, передають Патріоти України.Еще в шестидесятые годы такое было немыслимо – решение перенести военный испытательный полигон из Капустина Яра в казахстанский пустынный Байконур было продиктовано соображениями безопасности мирного населения – отделяемые ступени ракет могли падать на густонаселенные районы. Страна, нуждающаяся во всем, от пары кальсон до куска мыла, пошла на невиданные доселе затраты ради безопасности мирного населения. Хрущёв и его ЦК это понимали.

Но советская власть – это такая самозагнивающая и саморазрушающаяся форма власти, которая, чем ближе к апогею разложения, тем безнравственней. В 1972 году на Харьковщине, в Красноградском районе, произвели ядерный взрыв. Втайне от людей. На живых людях.

Вот как это было и как начиналось. Большая часть природного газа Украины добывалась в Харьковской области. В одном Красноградском районе газ качали из почти двадцати скважин. Бурили очередную. И вот 17 июля 1971 года произошло ЧП – под давлением в 400 атмосфер из скважины вырвался газоконденсат. Разнесло буровую – рвануло на 30 метров в вышину. Погибли бурильщики.

В село Першотравнево (Первомайское, по-русски) – в 400 метрах – послали гонцов. Просили огня не зажигать, не курить, костров не палить, света не включать – для взрыва достаточно одной единственной искры. Селяне отнеслись с пониманием. А тем временем спешно решалось, как обуздать выброс газа. Уже на следующий день было принято решение газовый фонтан поджечь. И уже полыхает факел высотой в несколько десятков метров, освещая днем и ночью красноградские села. И так он горел еще долгий год, как вечный огонь по убиенным впоследствии людям.

Забросать скважину бетоном не удалось. Тогда следовало бы применять давно оправдавшей себя метод раскапывания скважины. Но вот тут и начинается преступление против народа: раскапывать долго и нудно, а газ даешь стране сейчас. План даешь! К младшему брату летит из Москвы старший брат – московские спецы. Везут они в портфелях план страшного злодейства против советского народа.

Злодейство это уже одобрено Брежневым и Косыгиным. Уже подготовлены палачи из спецподразделения Министерства машиностроения, уже стоят наизготовку спецчасти войск МВД и КГБ. Украинские газовщики и спецы о решении ЦК не информируются, однако взяты подписки о неразглашении на 15 лет. (Мы будем ваш народ убивать, а вы – молчите об этом). Так что же там старшие братья удумали?

А удумали они произвести подземный ядерный взрыв на скважине. Операция под кодовым названием «Факел». Руководителем данного преступления назначили генерала – великого спеца по подземным ядерным испытаниям. (Если жив мерзавец, хотела бы я в его глаза посмотреть). Для забивания скважины предусматривалось пробурить другую, наклонную. Примерно на глубину до 2 тысяч метров. И внедрить в эту скважину взрывное ядерное устройство. В треть хиросимской бомбы «Малыш» зарядом, в 3.8 килотонны.

Зону скважины радиусом в 400 метров обнесли колючкой, засыпали слоем песка в 20 (!) сантиметров, заботливые. Расставили охрану из войск КГБ и МВД. Исполнителям выдали специальную антирадиационную защиту. Все скважины района заглушили. Обесточили энергосети. Обезопасились сами. А жители? А жители и знать ничего не должны, подумаешь – жители! Жителям Першотравнево велено было убираться – в нескольких километрах разбили для них лагерь.

Гнали селян без объяснения причин. На сборы дали несколько дней. А как крестьянину за несколько дней управиться? Под людской скот грузовик и то не дадут, а под корову, под сено? Куда поросят, кур? А вещи как: и ту же косу, те же вилы? И на сколько времени гонят в лагерь, какую одежку брать? Тайна. И потянулись скорбные возы к лагерю беженцев, поплелась скотина за возами. Молодые уходили, а старики отказались покидать родные хаты, по закутам поховались. Их всего за час до взрыва повыловили, и в 9 утра 10 июля 1972 года вывезли (в чем кто был) в село Хрестище, что в двух (!) километрах от эпицентра взрыва. И восьми километрах от трассы Москва-Симферополь.

Ровно в 10 утра всем находящимся в 400-метровой зоне была дана команда встать на цыпочки (чтобы не поломать позвоночник от содрогания земли) и… земля содрогнулась! От этого содрогания людей подбросило вверх. Все вокруг попадало ниц. Из кратера в небо кроваво поднимался землистого цвета столб и плыл-плыл-плыл в сторону населенных пунктов… (Как великий Тарас Шевченко сказал, кто же еще так скажет об Украине моей несчастной: «Не називаю її раєм, // Тiї хатиночки у гаї…»). Тень зловещего облака закрыла солнце… Наступила мертвейшая тишина… Кратер замолк…

Но кратер замолк только на коротких 20 секунд. И раздался новый взрыв чудовищной силы – воспламененный газ из глубин кратера вырвался на высоту километра, выплевывая в воздух породу. Заполыхало и затрещало все вокруг. Беленые украинские хатки (белые, как молоко, на сине-ультрамариновых, на синьке бельевой, фундаментах, красавицы!) повалились, оставляя бесстыжие дымоходы печей. Заборы-тыны, сараи, клети, яблоньки, мальвы у порогов хаток – все сметено взрывом.

Руины, как Мамай прошел. Они уедут, а Украина еще целый год будет разбирать руины, строить селянам бесплатные квартиры, чтобы народ смог счастливо вернуться в зараженную родную зону – село Першетравнево. А самое страшное, что ровно через час после взрыва, в самое пекло, в самый ад людей погнали обратно в село.

Зачем травили землю и воздух радиацией? Закрыть скважину? Так ведь не закрыли! Кратер продолжал полыхать. Облако ушло на Полтавщину, а оттуда дальше и дальше. Вітай-шануй, Вкраїна! Не справились с газом. Со стихией. Укатили. Вместо одной проблемы оставили множество. И вы решайте там себе.

А местные специалисты (которые с подпиской о неразглашении того, о чем сами не знали) пошли раскапывать скважину старым дедовским методом: при бушующем пламени, постоянно под брандспойтами воды, в невыносимой жаре от бушующего пламени (а с неба падают глыбы льда от образовавшегося конденсата!) в зоне критической радиации раскапывали карьер шириной 400 и глубиной 20 метров. Спецзащита? Да господь с вами, разве можно, чтобы народ трудящий догадался, что они там натворили. Пущай так роют. Авось! И рыли они, эти заложники героизма и трудовой доблести аж целый год – до июля 1973 года. За это время в трубу под хвост сгорело больше одного миллиарда кубов газа.

Но бог с ним, с газом! У нас и не то пропадало, и не в таких размерах. Посмотрите на обочины дорог, ведущих в Норильск, – кладбища техники. Посмотрите на зерно, сваленное в кювет – элеватор не принял. Посмотрите на мертвые земли, оставленные после целины. Посмотрите на безглавые церкви Украины, России, Беларуси. Вот еще реки не успели вспять поворотить, но дамбу-то в Питере уже начали строить! Бог с ними, с потерями. Я – о людях. О главной ценности страны, не выражаемой ни в денежном, ни в материальном эквиваленте. Я – о преступном правительстве, устроившем своему народу-кормильцу ядерный геноцид.

Если о чернобыльских жертвах теперь знают все, и мы о них вечно помним и вечно будем скорбеть, то вот эти сельские першотравневцы, хрестищенцы, люди, закрывавшие радиоактивный кратер – о них мало известно. Как и о самом преступлении. Они не имеют чернобыльских льгот, их детей не вывозят за границу на лечение. О них не желают говорить. А я хочу, чтобы о них знали и помнили. Чтобы их поминали в скорбный день. Светлой памяти жертв советизма посвящаю. Вечная им память. Аминь.

Тайная спецоперация России по захвату Украины: уничтожение государства и концлагерь для недовольных

січня 10, 2016Політика

22 февраля 2015, 21:53

Война могла начаться еще осенью 2003-го. Моноліт

Спецоперация России по захвату Украины называлась “Монолит” Силовики утверждают, что если бы не Майдан, то независимой Украины уже бы не существовало. Тайная спецоперация российской ФСБ “Монолит” должна была сделать Украину российской провинцией. А сотни тысяч недовольных получили бы все шансы попасть в концлагерь. Факты свидетельствуют, что Россия готовилась к захвату Украины более десяти лет. Об этом говорится в сюжете программы ТСН.Тиждень. Читайте также: Саакашвили рассказал о захватнических планах Путина в Украине Когда смотришь на Кремль, Красную Площадь и мавзолей, когда видишь могилу Сталина, можно почувствовать это – медленное дыхание империи. Там, за этими стенами и охранниками, в кабинете Путина – лишь несколько книг. Это – исследование журнала Newsweek, который долго и по крупицам собирал информацию о библиотеке Путина, чтобы хотя бы немного понять его планы. Среди нескольких найденных журналистами книг нам интересна только одна – “Третья империя. Россия, которая должна быть”, фантастический учебник истории 2054 года. Книга вышла в 2006-м, ее автор Михаил Юрьев подробно описал создание в Украине так называемой Донецко-Черноморской республики, куда для защиты вошел 80-тысячный контингент российской армии. Уже потом автор описывает, как российская империя захватила весь европейский континент и Гренландию и нанесла ядерный удар по Британии.

Россия готовилась к захвату Украины более десяти лет

Россия готовилась к захвату Украины более десяти лет “В 2007 году уже началось оперативное оборудование украинской территории – закладки оружия и боеприпасов”, – уточняет военный эксперт Алексей Арестович. “Первые задержания групп ФСБ фиксировались СБУ с 2008 года”, – подчеркивает глава Службы безопасности Украины Валентин Наливайченко. “Предполагалось, что два флота могут столкнуться”, – говорит бывший председатель Службы внешней разведки Украины Николай Маломуж. Если Украина отступит, вы проиграете Война могла начаться еще осенью 2003-го. Тогда губернатор Краснодарского края якобы внезапно и самостоятельно решил строить до украинского отстрова Тузла специальную дамбу. Россияне неофициально рассматривали остров как собственную территорию с конца 1990-х. Мало кто знает, что для этого якобы экологического проекта россияне перебросили военную технику через полстраны, с далекого Севера. А на Таманском полуострове ждало команду мощная боевая группировка. До начала боевых действий оставались считанные часы. Но за 102 метра от украинской границы дамба замерла. Потому что украинское командование поставило Москве ультиматум. “Оно предложило Путину три варианта: уничтожить артиллерией плотину, бить по всей группировке на 25 километров, которая стоит от Тузлы, и нанести полноценный удар по всем войскам на Таманском полуострове. Это прошло мимо граждан, никто этого не знает”, – говорит военный эксперт Алексей Арестович. 12 лет назад российские политики восприняли замирение в Керченском проливе, как временное поражение. “Да забудь эту Тузлу нах*р! Я уже забыл, а вы все мучитесь. Мы сторонники жесткого сценария”, – заявил в декабре 2003 года российский политик Владимир Жириновский. Какой жесткий сценарий тогда готовила Россия? В 2003-м Жириновский обмолвился о существовании планов назначить на должность президента Украины обсолютно управляемую личность. Преемника нашли в Донецке. “Дорогие соотечественники, спасибо вам, что вы пришли на выборы и отдали свой голос за будущего президента. За меня. Не надо говорить за меня?”, – заявил тогда Виктор Янукович. Майдан 2004-го напугал Путина и заставил корректировать планы. В 2005 году Москва впервые испытывает риторику защиты русского языка и федерализации. И начинает строительство небывалой агентурной сети, которая должна была пронизать собой все слои украинского общества. Параллельно на Востоке Украины готовились диверсанты и тайники с оружием, деньгами и средствами связи. 2008-го произошла еще одна попытка втянуть Украину в военное противостояние – во время российско-грузинской войны. “Предполагалось, что два флота могут столкнуться. Когда выезжал Черноморский флот в Грузии, предполагалось, что можно задействовать наши силы. И это была бы точка, которая привела бы к мощному столкновению. Но провели глубокие консультации, мы выступили за урегулирование ситуации через международные форматы и не вступать в военную конфронтацию, потому что это было бы начало большой войны”, – говорит бывший председатель Службы внешней разведки Украины Николай Маломуж. Все это скрывали от широкой общественности. Но российское телевидение неустанно готовило россиян к расширению империи. В интервью идеолог российского фашизма Александр Дугин уже в 2009 году говорит о необходимости разделить Украину по Днепру. Председатель СБУ Валентин Наливайченко уточняет, что кроме руководителей силовиков с российским гражданством, были и до сих пор работают еще тысячи предателей Украины на всех уровнях властной вертикали, в правоохранительных органах, в бизнесе и образовании. Эта сеть предателей должна была навсегда превратить украинцев в малороссов. “Имеем четкие доказательства спецоперации. Она называлась “Монолит”. Четкая цель этой операции, и Янукович и другие руководители принимали в ней участие, для них цена вопроса – власть до 2020 года. Рассчитывались и областями, и Крымом, и экономическими активами, и нашими недрами”, – говорит Наливайченко. Спецоперация “Монолит” предусматривала и военный сценарий. Россия собственными и подразделениями и подконтрольными силовиками готовилась подавить акции неповиновения во время выборов президента в 2015-м. Готовились превратить Украину в огромный концлагерь. “Это была бы авторитарная, фашистская страна. Потому что у него другого выхода не было бы. Были бы сотни тысяч арестованных, переданных суду. Возможно, десятки тысяч убитых. Это была бы разруха. В этой ситуации это было бы полицейское, но фашистское государство”, – говорит бывший председатель Службы внешней разведки Украины Николай Маломуж. Экс-советник Путина посоветовал Украине, как бороться с агрессией России И у нас, и за океаном отмечают, что экономический кризис в Украине наступил бы независимо от смены власти. “Должен отметить, в Украине все равно был бы экономический кризис, даже, если бы Россия не вторглась в Украину. Даже вопрос не стоит. Янукович покинул страну в ужасном состоянии”, – констатирует старший директор Института Маккейна (США) Дэвид Крамер. Россия планировала захватить Украину без боя, в очередной раз вынуждена корректировать собственные планы. Впрочем отказываться от Украины не собирается. Корреспонденты ТСН Станислав Ясинский, Наталья Писня, Наталья Фибриг
Больше читайте здесь: http://ru.tsn.ua/politika/taynaya-specoperaciya-rossii-po-zahvatu-ukrainy-unichtozhenie-gosudarstva-i-konclager-dlya-nedovolnyh-412177.html

 

А что же сделал для Украины Саакашвили за время которое он у власти? – Давайте разберем по пунктам:

грудня 17, 2015Політика
1 -разрушил систему монополии МАУ Коломойского, теперь билет стоит не 220 а 80 долларов
2 -провел по честному конкурсу назначение новых глав районов…
3 – привел с собой команду, в частности в Одессе Лордкипанидзе стабильно арестовывает высоких подлецов на взятках
4 – уволил ставленника Коломойского начальника Ильичевского порта, который отдал своим зарубежным компаниям украинские причалы даром, борется за разрыв контрактов
5 – борется с Яценюком за создание электронной таможни, Яценюк сопротивляется и понижает цену растаможки в других городах, чтобы в Одессе никто не растамаживался
6 – снес незаконные заборы вдоль моря на основе постановления, а не как Ляшко… без права на восстановление по суду
7 – в плане – дорога на Европу, Одесса Рени… ждем только денег с таможни…
8 – в плане – контейнерный терминал в Ильичевсе … товары из Китая будут идти минуя Россию… срок доставки 9 дней… вместо 3-4 недель…
9 – уже запущены в Одессу 3 международные авиакомпании, приглашаются другие… Одесса обьявлена свободным портом… приглашаются все…
10 – в Одессе будет создан по примеру Грузии “прозрачный офис”… справка за 15 минут… открытие в октябре…
11 – сократил штат дармоедоа в ОГА на 50% до 300 человек
12 – напряг инвесторов нового европейского терминала Аэропорта по срокам, в начале 2016 года должна быть сдача в работу
13 – 5 сентября 2015 открыл «Антикоррупционный офис», приглашает волонтеров и специалистов…
14 – создает “особую” летучую группу по борьбе с коррупцией в Одесской области
15 – уволены все кто агрессивно противодействовал Михаилу – прокурор Настяк, Антонюк (начальник госавиаслужбы), Кучук (советник главы ОГА, вор-миллионер), на грани зам прокурора Одесской Обл Горностаева ( дочь жены Шокина)… я бы намекнул Яценюку и Коломойскому , они просто поссорились с ним…
16 – благодаря таможенному скандалу Саакашвили-Яценюк принято решение выровнять таможенные тарифы по всей стране (разница в тарифах достигала 4,5 раз… разница ложилась в карман)
17 – В ноябре 2015 г. намечено открытие нового таможенного терминала с электронной техникой для осмотра грузов и ускоренным прохождением грузов… убираются менты и контакты с таможенниками… электронная декларация…время прохождения досмотра будет в среднем 15 минут
18 – только по одному его обращению ночные клубы отменяют концерты артистов-коллаборационистов, а СБУ запрещает въезд в страну российским артистам, поддержавших агрессию России в Украину.
19 – получил моральную и материальную поддержку на проведение реформ от США…
20 – по его требованию закрыты незаконные и коррупционные иски прокуратуры против иностранных инвесторов в Одессу…
21 – в случае срыва запуска нового терминала собственниками Саакашвили пообещал с помощью инвесторов построить новый аэропорт… в 50 км от города… у турецкой компании холдинга “TAV” есть интерес к управлению таким хабом… они уже имеют опыт работы с Саакашвили по управлению аэропотрами Тбилиси и Батуми
22 – В транспортной сфере губернатор отобрал у гаишников палочки, запретил им ловить на радар
23 – с подачи Михаила начата реформа и обновление ПОЛИЦИИ
24 – анонсировал создание при ОГА “Совета экономического развития”, который для облегчения работы инвесторов объединит правоохранительные и государственные органы.
25 – гарантировал защиту инвестров от поборов и бюрократии (на встрече с инвесторами в США и Турции)

 

Сергей Галецкий

Путін готує нову війну, – президент Болгарії

листопада 16, 2015Політика

Путін готовий відкрити новий фронт. Росія звернула свій погляд на Балкани і готується до “гібридної війні” для дестабілізації всієї Європи. Про це заявив президент Болгарії Росен Плевнелієв, повідомляє Европейская правда з посиланням на видання Independent. Плевнелієв вимагає, щоб ЄС і НАТО докладали більше для протидії зростаючій загрозі російської агресії. Плевнелієв звинувачує Москву у запуску масованої кібератаки на держустанови Болгарії і посиленому “тестуванні” болгарського повітряного простору з часів анексії Криму в минулому році на іншій стороні Чорного моря. Читайте: Путіна та Обаму підслуховував шпигун-невдаха (ВІДЕО) – Найбільш ефективний і безпечний спосіб дестабілізувати Європу для Росії полягає в підриві Балкан, тому Путін зосередився на цьому. Починаючи з 25 жовтня, на сайтах Ради міністрів, парламенту та Центральної виборчої комісії проводилися кібератаки в безпрецедентному масштабі. Існує дуже мало країн у світі, які можуть організувати такі атаки, – сказав Плевнелієв. Він додав, що російські військові літаки збільшили кількість вторгнень в “зони безпеки” в повітряному просторі над Чорним морем. – З часів кримської кризи ми зафіксували в 10 разів більше порушень російськими військовими літаками, – сказав він.

Джерело: fakty.ictv.ua


Copyright © Блог Василя Кондрата (Vasyl Kondrat Blog). All rights reserved.